Кучма
|
Леонід Кучма — другий президент, який проправив аж два строки (з 1994 по 2005-й). Прославився Леонід Данилович вбивством Гонгадзе, яке так ніхто й не дорозслідував, пусканням ракет по літаках і Броварах, конфліктом на Тузлі і загальною, доволі-таки проукраїнською політикою, на кшталт вигнання Тютюнника з посту голови адміністрації президента за промоскальську позицію, призначення на військові пости західняків замість хохлів-малоросів[ Що? ], чи публікації своєї книги «Україна — не Росія» (і ще трьох інших манускриптів). Окрім цього, вперше в історії країни дав своєму онуку і його собаці потрапити у телевізор на новорічному звертанні до нації. Має власний герб з левами і тризубами.
У постпомаранчеві часи втомлений народ нерідко ностальгує за кучмівськими часами, пишучи на парканах «Кучма, прости нас» і подібне, втім зараз можна побачити вибачення і перед Пасічником, що натякає на пАкращення з кожним роком. З 2014 по 2020 роки Кучма був постійним переговорником на нескінечних багатомісячних Мінських переговорах (потім передав естафету папєрєдніку). Тобто дідусь робив те, що уміє найкраще.
Світла епоха кучмізму
Прийшов Льоня II до влади у буремному 1984 1994 році, якраз після того, як Кравчук дав по зйобах після страйків чотких донецьких шахтарів. А Кучма не хуєм дурним був: у 80-х обіймав скромну посаду гендиректора Южмашу, а в 1992-1993 роках навіть встиг побути аж цілим прем'єр-міністром при Леонідові I, з яким пішов згодом на вибори. Данилович виїхав на обіцянках надати російській статус другої державної, тож не дивно, що за нього масово голосували на Півдні та Сході України. Хоча-а-а, Кучма дуже швидко забув про то.
Саме при Батькові Nації остаточно сформувалася олігархія в сучасному вигляді, із монополіями та медіапиздотою. Приватизація, яка почалася ще за Кравчучки, надалі плекалася Кучмою разом із добрими дніпровськими дядечками типу Лазаренка та Пінчука[1] і тіткою Григян. В ті часи деякі люди наївно вважали, що риночок порішає, тобто приватні власники ефективніше розпоряджатимуться підприємствами, ніж держава. В умовах здорового капіталізму та стійкої ринкової економіки так і є. Та чи можна було Україну середини 90-х назвати капіталістичною державою, а нових власників підприємств – бізнесменами? Запитання риторичне. Єдине, що новоспечені більярдери вміли робити – це витискувати всі соки зі своїх надбань. Модернізація, інвестиції, поліпшення умов праці робітників? До пизди, краще всьо викачати із заводу, а потім розрізати його на метал. געשעפֿט!
Галерея
Boss
А от при Кучмі було харашо.
І доляр був по п'ять
Примітки
- ↑ Зять Самого
| |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
