Дошковійна

У-тю-тю, моя маленька. Стаття ще не виросла і має бути дописана. Або передана під опіку старшого родича Іміджборд, де їстиме кашу, поки виросте, поїде вчитися в універ, знайде пару, заведе своїх діточок, а потім здохне і згниє нахуй в землі. Отака ось хуйня.

Дошковійна - в українській бордівській історії це були війни ракофорсерів та адмінів дошок. Часто розгорталися паралельно на декількох українських іміджбордах та тривали роками, з перервами та переродженнями конфліктів.

Поняття

На відміну від звичайних форсів, дошковійни відрізнялися широким театром дій одночасно на кількох іміджбордах, скоординованими набігами форсерів і значною генерацією оригінального контенту. Виникненню феномену дошковоєн посприяло невтручання модерації укрдошок, особливо Учану, в ті часи. В результаті вони сралися між собою без можливості бану, захаращуючи безневинні треди. Бувають і війни між самими бордами. Скажімо вважається, що адміністрація Сосачу посприяла падінню популярності інших дошок срунету через вайпи і ддоси.

Перелік

В УБК, як вважають британські вчені, сталися такі дошковійни:

1. Конфлікт Учану-Меморії - 2010-2013 з активною фазою 2010-2011 роках.
2. Недойобовійни (Безосохейт, Бебікові пригоди на Хатачі, Бебікові пригоди на Кропивачі) - 2011-2016 роки, активні фази 2011-2013 рр (Учан-Недойоб) та 2014-2015 (Недойоб(захопивший Учан)-Січ) із остаточним вирішенням аж в 2020 році на Кропивачі.
3. Війна за учанівську спадщину - 2016-2018 роки з найактивнішою фазою 2017-18 (кропивач-файнач-дрискурс^{[ Що? ]}) з традиційно запізнілим підключенням Гіперчану-Нового Учану в 2020 році.

Війна за учанівську спадщину

Конфлікт між усіма українськими іміджбордами за наступництво Учану, який спочив у вересні 2016 року. У цій козацькій розвазі брали участь навіть каліки з одним постом на тиждень і московитський кал 100% проби. Учан, згідно з переказами, вже з 2013 року був жалюгідним видовищем. Але навіть у 2016 році раки вважали важливим розігрувати його статус і вести на цю тему теологічні дискусії. Це мало б для нас багато означати і мотивувати в пориві благоговійного екстазу скинути картузи і зі сльозами на очах притулити їх до серця, але ПОХУЙ.

Станом на смерть Учану дислокація войовничих спермотоксикозників в УБК була такою:

• вже пів року існував Кропивач, який, взагалі-то, продовжував традиції Січі, яка, взагалі-то, запхала Учан за щоку одразу після створення.
• спали в виритих для себе канавах окопах Гіперчан та Анарч - борди у стані кота Шредінгера.
• і головний недосрачер - борда Файно. Її адмін писав ще на Учані про намір її створити. Після падіння Учану борду підняли вже в день його смерті.

Головним рушієм всієї хуйні були школоучанери, які таки переповзли на Файно. Останні роки свого існування Учан славився повною перемогою Бебика-Недойоба і як наслідок нав'язуванням культу олдфажності і обраності Учану, ідеології контркреативності і вибраного кола спілкування не-таких-як-всі, а місцеві камвхори мали вдягати паранджу на фото - одним словом все це нагадує сучасні режими Афганістану при Талібах чи Ірану при ісламістах. Відповідно і анони-патріоти Учану були женщінами з запросами людьми відповідної якості. Файно досить швидко прихватизувало домен uchan.to і почало позиціонувати себе як прямого нащадка і спадкоємця гівна і сечі. Логічним наслідком всього цього була нездатність на творчість і вільне мислення людей, які до цього 3 роки відбиралися за критеріями нездатності до творчості і вільного мислення.

• 

  How it started

• 

  How it's going

• Файно:Файнач смітник-2.jpg

  How it ended

Відзначився і Кропивач, на якому після смерті Учану активізувалися патріотичні настрої. Записи дають нам здогадки, що Кропива вже і так була провідною бордою УБК. Але смерть першоборди підживила ці настрої і відбулися вайпи інших борд контентом Кропивача. Гіперчан та Анарч далі спали в канавах окопах по лінії Мажу-Гівно.

У 2017-18 роках якимось хуєм в цей заміс додалася повністю москальська бірда Дискурс. Власне погано той момент був зафіксований нотаріально завіреними скріншотами. Дрискурс в той момент доповнював срачо-картинку, будучи гівно-вишенькою на гівно-тортику. Є версія, що це був просто збіг обставин - набіг монголів під час феодальної усобиці руських князівств.

Гіперчан традиційно для УБК підтягнувся після детального аналізу ситуації і попердніх масштабних 4-річних приготувань слоупочно. У 2016 році він стратегічно ухилився від всіх атак, у 2019 році тактично впав і зачаївся, а у 2020 році опертивно перегрупувався і викотив атакаку у вигляді Нового Учану з оригінальним доменом uchan.org.ua, замаскувавши цього троянського коня під першоквітневий жарт. Ефект несподіванки спрацював і ніхто не засумнівався, не опирався і не сперечався. Ось він, справжній рідненький Учан. Наш. Єдиний. Вічний. І він вже здох, коли автор пише ці рядки.

Чому це має нас навчити? А тому, що як казав Корч "Старі сенси не вмирають, коли народжуються нові, вони лише накопичуються". Але він не читав історії УБК! У випадку нездатних утворень, які намагаються паразитувати на славі інших нездатних утворень, вмирають старі сенси і не народжуються, вмираючи в утробі, нові. Смерть Учану, хай і давно хуйового (обіцяю, що третє згадування цього факту в статті буде останнім, бо вже пора закінчувати сидіти на унітазі і починати підтриматися) вразила всіх настільки, що люди прогледіли важливішу нитку. Війну за спадок Учану ще до її початку виграв Кропивач - дошка, яка орієнтувалася на спадок Січі - чудової, креативної дошки. Набагато цікавіше було б подивитися на змагання за спадок цієї дошки, але оно нікому ненужно.

Нахуя це знати?

У кожного новачка, який вперше долучається до сонму УБК виникає справедливе питання "Чи варто про це знати і чи буде з цього якась користь?". Якщо коротко: варто. Якщо довго:

• Перш за все, це досить цікаве чтиво, забавні історії, на основі переосмислення яких можна було б навіть зняти серіал. Твори вже писали.
• По-друге, колись у древні часи до середини 2010х років народньої української культури було настільки мало, що УБК була не лише її вагомою частиною, а часом навіть флагманом.
• І по-третє і головне, рівень срачів, чи принаймні їх опису тут не школярський, а змістовний та ідеологічний.

Подібно до того, як сьогодні існування Аманоґави та Спартака Субботи змушують задуматися про те, чи здорові деякі частини українського суспільства. Конфлікт Учану-Меморії у далекому 2010 розгорнувся навколо критеріїв ідентичності українських спільнот і місця русофобії в них. А Недойобовійни на сьогодні виглядають як репетиція опірності і протистояння українців в гібридній війні з московитами. В подальшому ж, із розвитком української культури, конфлікти ставали більш локально значущими та без такого ж філософського навантаження для нащадків. А може це тому, що про них немає детальних статей з висновками, хто знає. Втім навіть Війни за учанівську спадщину змушують подумати про те, наскільки доцільно намагатися продовжити сенси минулого і чи це взагалі здорова ідея.