Постапокаліптична кав'ярня: відмінності між версіями
Admin2 (обговорення | внесок) |
Admin2 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
== Коротше... == | == Коротше... == | ||
В кав'ярні, крім усього іншого, продавали квитки на вистави. Були також полиці з літературою на тему російсько-української війни, спогади українських ветеранів (ці твори видавало в основному видавництво "Залізний тато"), світових полководців, історії війн - навіть по темі арабо-ізраїльських там дещо було. Книги вусатого Корчинського там теж стояли, звісно. У відгуках навіть писали, що з Корчем в кав'ярні перебір і таке враження що він “зараз влетить і вломить мені під Валькірію Вагнера”. Такі відгуки були, звісно, написані російською мовою. Лекції що тут проводили фокусувалися звісно на геополітиці, теоріях криз, історії європейських радикальних рухів, філософії, а також на практичних питаннях виживання в умовах сучасних військових конфліктів. Якби тоді параноїки в інтернеті звернули б увагу на кав'ярню, то негайно б повісили на неї ярлик '''лігва український правих та радикалів'''. У Братства трохи раніше існував значно просторіший заклад - [[Генштаб]] - кафе-ресторан, що був офісом Братства в 2014-17 роках. | В кав'ярні, крім усього іншого, продавали квитки на вистави. Були також полиці з літературою на тему російсько-української війни, спогади українських ветеранів (ці твори видавало в основному видавництво "Залізний тато"), світових полководців, історії війн - навіть по темі арабо-ізраїльських там дещо було. Книги вусатого Корчинського там теж стояли, звісно. У відгуках навіть писали, що з Корчем в кав'ярні перебір і таке враження що він “зараз влетить і вломить мені під Валькірію Вагнера”. Такі відгуки були, звісно, написані російською мовою. Лекції, що тут проводили фокусувалися звісно на геополітиці, теоріях криз, історії європейських радикальних рухів, філософії, а також на практичних питаннях виживання в умовах сучасних військових конфліктів. Якби тоді параноїки в інтернеті звернули б увагу на кав'ярню, то негайно б повісили на неї ярлик '''лігва український правих та радикалів'''. У Братства трохи раніше існував значно просторіший заклад - [[Генштаб]] - кафе-ресторан, що був офісом Братства в 2014-17 роках. | ||
На базі кав'ярні проходили закриті покази класичного та провокативного європейського кіно ХХ століття - тобто фільмів, які рандомний повзпроходько дивитися не буде - наприклад, чорно біле історичне кіно 1930-40-х, в тому числі справжнє [[Тоталітарне мистецтво|тоталітарне кіномистецтво]], європейський артхауз, документалки про світові мілітарні організації. | На базі кав'ярні існував маленький кіноклуб '''IC (Intolerant Cinema)''' - Нетолерантне кіно, де проходили закриті покази класичного та провокативного європейського кіно ХХ століття - тобто фільмів, які рандомний повзпроходько дивитися не буде - наприклад, чорно біле історичне кіно 1930-40-х, в тому числі справжнє [[Тоталітарне мистецтво|тоталітарне кіномистецтво]], європейський артхауз, документалки про світові мілітарні організації. Всі стрічки показували з оригінальною звуковою доріжкою і з українськими субтитрами. Але субтитри часто перекладали самостійно, оскільки офіційного українського дубляжу для таких нішевих чи стародавніх фільмів просто не існувало. Дехто називав це спробами у контркультурний опір сучасній беззубій та банальній массовій культурі. | ||
Максим не був вправним бізнесменом - заклад мав постійно проблеми в виходом в нуль. Він часто безкоштовно пригощав кавою усіх учасників бойових дій, добровольців, що приходили та дівчат які йому подобалися. Йому було незручно просити їх заплатити. Тому рахунки і оренду допомагали сплачувати члени Братства, зокрема Оксана Корчинська. | Вибір десертів до кави був скромний, але це не було критичним для роботи закладу. Максим не був вправним бізнесменом - заклад мав постійно проблеми в виходом в нуль. Він часто безкоштовно пригощав кавою усіх учасників бойових дій, добровольців, що приходили та дівчат які йому подобалися. Йому було незручно просити їх заплатити. Тому рахунки і оренду допомагали сплачувати члени Братства, зокрема Оксана Корчинська. | ||
Ще перед початком ковіду Максим не забував про анімешників - в 2018-му кав'ярня надавалася під [[Анімка|сходини-анімки]] і перегляди аніме українською. Безкоштовно. Також він робив знижки в 20-ть відсотків тим, хто перекладав і озвучував аніме, або допомагав в цій справі в інший спосіб. Як то кажуть - спілкувався з анімешниками як з нормальними людьми. В той час ліцензійної манги українською практично ще не існувало. Вона почала з'являтися на полицях магазинів лише на початку 2020-го року (перші томи “Чі” та “Ательє чаклунських капелюхів”). Тому Максим надавав полиці в своїй кав'ярні для розміщення українського самвидаву манги та японських настільних ігор — рідкісні тоді штуки, які можна було нарешті хоч потримати в руках, погортати або пограти. Цей же самвидав був бонусом за діяльність активним учасникам аніме-клубу [[Міцурукі]]. | Ще перед початком ковіду Максим не забував про анімешників - в 2018-му кав'ярня надавалася під [[Анімка|сходини-анімки]] і перегляди аніме українською. Безкоштовно. Також він робив знижки в 20-ть відсотків тим, хто перекладав і озвучував аніме, або допомагав в цій справі в інший спосіб. Як то кажуть - спілкувався з анімешниками як з нормальними людьми. В той час ліцензійної манги українською практично ще не існувало. Вона почала з'являтися на полицях магазинів лише на початку 2020-го року (перші томи “Чі” та “Ательє чаклунських капелюхів”). Тому Максим надавав полиці в своїй кав'ярні для розміщення українського самвидаву манги та японських настільних ігор — рідкісні тоді штуки, які можна було нарешті хоч потримати в руках, погортати або пограти. Цей же самвидав був бонусом за діяльність активним учасникам аніме-клубу [[Міцурукі]]. | ||
Версія за 17:49, 13 травня 2026
- Основна стаття: Максим Непийпиво
Постапокаліптична кав'ярня - унікальний маленький заклад, створений Максимом Непипиво. Кав'ярня була в приміщенні занедбаного бомбосховища. Навіть гаслом її було «працюватимемо навіть після ядерної катастрофи». З точки зору прагматичного маркетингу, можливо, не сильний імідж. Тим не менш, місцеві туди ходили, а ще більше — люди з націоналістичних тусовок, бо там «своє місце». На фото з кав'ярні можна помітити різних цікавих діячів та людей, що згодом стали помітні в час широкомасштабного вторгнення (наприклад Юлія "Тайра").
Коротше...
В кав'ярні, крім усього іншого, продавали квитки на вистави. Були також полиці з літературою на тему російсько-української війни, спогади українських ветеранів (ці твори видавало в основному видавництво "Залізний тато"), світових полководців, історії війн - навіть по темі арабо-ізраїльських там дещо було. Книги вусатого Корчинського там теж стояли, звісно. У відгуках навіть писали, що з Корчем в кав'ярні перебір і таке враження що він “зараз влетить і вломить мені під Валькірію Вагнера”. Такі відгуки були, звісно, написані російською мовою. Лекції, що тут проводили фокусувалися звісно на геополітиці, теоріях криз, історії європейських радикальних рухів, філософії, а також на практичних питаннях виживання в умовах сучасних військових конфліктів. Якби тоді параноїки в інтернеті звернули б увагу на кав'ярню, то негайно б повісили на неї ярлик лігва український правих та радикалів. У Братства трохи раніше існував значно просторіший заклад - Генштаб - кафе-ресторан, що був офісом Братства в 2014-17 роках.
На базі кав'ярні існував маленький кіноклуб IC (Intolerant Cinema) - Нетолерантне кіно, де проходили закриті покази класичного та провокативного європейського кіно ХХ століття - тобто фільмів, які рандомний повзпроходько дивитися не буде - наприклад, чорно біле історичне кіно 1930-40-х, в тому числі справжнє тоталітарне кіномистецтво, європейський артхауз, документалки про світові мілітарні організації. Всі стрічки показували з оригінальною звуковою доріжкою і з українськими субтитрами. Але субтитри часто перекладали самостійно, оскільки офіційного українського дубляжу для таких нішевих чи стародавніх фільмів просто не існувало. Дехто називав це спробами у контркультурний опір сучасній беззубій та банальній массовій культурі.
Вибір десертів до кави був скромний, але це не було критичним для роботи закладу. Максим не був вправним бізнесменом - заклад мав постійно проблеми в виходом в нуль. Він часто безкоштовно пригощав кавою усіх учасників бойових дій, добровольців, що приходили та дівчат які йому подобалися. Йому було незручно просити їх заплатити. Тому рахунки і оренду допомагали сплачувати члени Братства, зокрема Оксана Корчинська.
Ще перед початком ковіду Максим не забував про анімешників - в 2018-му кав'ярня надавалася під сходини-анімки і перегляди аніме українською. Безкоштовно. Також він робив знижки в 20-ть відсотків тим, хто перекладав і озвучував аніме, або допомагав в цій справі в інший спосіб. Як то кажуть - спілкувався з анімешниками як з нормальними людьми. В той час ліцензійної манги українською практично ще не існувало. Вона почала з'являтися на полицях магазинів лише на початку 2020-го року (перші томи “Чі” та “Ательє чаклунських капелюхів”). Тому Максим надавав полиці в своїй кав'ярні для розміщення українського самвидаву манги та японських настільних ігор — рідкісні тоді штуки, які можна було нарешті хоч потримати в руках, погортати або пограти. Цей же самвидав був бонусом за діяльність активним учасникам аніме-клубу Міцурукі.
Закриття та відбиток в пам'яті
Фінал кав'ярні прийшов з ковідним локдауном. В 2020-му році вона закрилася, хоча гугл і досі пише “Тимчасово зачинено”. Максим хоч і не став успішним підприємцем тоді але потім мріяв відновити таку свою діяльність. Реальність, на жаль, була проти цих мрій. Чи візьметься хтось відновити в меморіальних цілях цей заклад - невідомо.
Іронічно зараз виглядає, що у відгуках про заклад залишився навіть такий допис “Затишно і в разі ракетного удару є шанс вижити, тут є смаколики, запаси води та цікаві книги”. Певно, інтуїція Максима щось йому тоді тихенько підказувала про недалеке майбутнє.
Постапокаліптична галерея
| |||||||||||||||||||||||||