Проросійський реванш

Реванш проросійських сил - спершу - політичний мем, породжений Європейською Солідарністю і особисто Порохом, згодом - реальність для 2019-2020 років.

Передумови

У 2019-му році вперше в історії україни до влади прийов не умовний "помаранчевий" чи "синьо-білий", а позасистемний кандидат, що не був ні тим ні іншим. Простіше кажучи, до влади прийшло уособлення принципу "какая разніца", якою є більша частина населення України станом на 2023. Відповідно, послабленням загального прокраїнського середовища, а також розбратом національно-демократичних сил навколо питання "чи підтримувати баригу на виборах 2019?" скористалися регіонали для відбиття певних дивідентів та відновлення втрачених у 2014 році позицій. Втім, реванш був би неможливий без створення сприятливого для нього середовища за правління сивочолого гетьмана. Скажімо, з 2018 року в Українському медіапросторі помітний стрімкий зріст популярності проросійських нарративів на хвилі незадоволення чинною владою. У 2018 медіахолдинг Медведчука значно посилюється за рахунок укладання договорняка з патріотичною владою. "Ви нас не чіпаєте, а ми час від часу транслюємо як порох перерізає стрічки та відкриває якісь об'єкти." Кум Путіна саме за Порошенка розбудував медіа-імперію з просування проросійських тез, які у дивному симбіозі сплітались з дійсними на той час вимогами (квоти на україніську мову в етері до прикладу). В цей самий час підіймають голову "скрєпні" організації по типу "Традиція і Порядок" і набирає популярності Шарій, євроскептицим, конспірологічні теорії про "зовнішнє управління" та інші Соросо-байки. До того ж, з приходом до влади, п'ятий президент не провів до кінця люстрацію, а також занадто довго загравав з проросійським елеторатом перед тим як приміряти амплуа "Державника".