Пальчевський
|
|
Андрій Пальчевський — типу український бізнесмен, телеведучий і політик. Запам'ятався пересічному українцеві своєю лютою передвиборчою кампанією, внаслідок якої засрав усю Неньку від Ужгорода аж до Маріуполя білбордами із сонцесяйним ликом себе коханого. Цілком очікувано програв.
Хто такий і чим відомий
Попри начебто українське коріння, Пальчевський пів життя прожив у Кацапстані, де спершу вчився на грушника перекладача у Військовому інституті іноземних мов у Москві, а потім служив чортзна-де в яких дебрях (кажуть, бував у Лаосі шість років). Узагалі, ці факти наштовхують на цікаві припущення, скажімо, що Пальчевський — ймовірний агент РФ і є чинним офіцером ГРУ. Відкинувшись на дембель після розвалу ЦПЦП, пішов у бізнес і почав варити пиво. Що символічно, в тих сивих 90-х Пальчевський намагався пробитися у Держдуму від такої собі «Партії любителів пива»[1], але не зрослося.
Сидів би Андрійко собі далі за порєбриком і займався би пивоварствром, але в нульових приспічило йому повернутися на батьківщину і вести бізнес уже в Україні, відкривши таку собі клініку Євролаб. Паралельно пішов у зомбоящик і почав світитися на Інтері й Першому національному. Кроком повз бував навіть на Прямому в 2017 році, але то вже інша історія. Пальчевський і досі буває на телебаченні, тараторячи з розумним поглядом експерта про все на світі на каналах Медведчука.
Сам в українській політиці досить довго не бував, хоч якось у 2010 році просидів цілих три місяці в уряді Азіріва першим заступником міністра у справах сім'ї, молоді та спорту. Пішов, ймовірно, через сумнівне громадянство (про що нижче піде мова в статті). Між іншим, саме в клініці Пальчевського здавав аналізи нинішній Головнокомандувач під час другого туру президентських виборів 2019, де йому видали результати із датою, виставленою заднім чаислом.
А ще Пальчевський ледь не полетів у космос.
Місцеві вибори 2020
Попри все написане вище, про Пальчевського до літа 2020 року майже ніхто в народі не знав хто знав, аж тут зненацька сабж вирішив піти на місцеві вибори 25 жовтня. Амбіції були чималими: замахнувся на цілу посаду мера Києва. От Андрюша і заснував похапцем свою партію з напрочуд промовистою назвою «ПЕРЕМОГА ПАЛЬЧЕВСЬКОГО»[2].
Бігморди
Саме ними прослався на всію Вкраїну герой статті. Ґуй його знає, навіщо він всадив мільйони у.о. на ті білборди, які висіли ледь не в усіх богом забутих закутках України, тим більше, що сам Пальчевський націлювався саме на Київ, а не на всю країну (хоча, як потім виявилося, хтось там навіть висувався від його партії, наприклад, у Харкові). А проте, є інформація, що то й не на його гроші то організували, а на гроші такого собі Вадима Столара із ОПЗЖ (докладніше про фінансування партії зиряйте в Бігуса).
Важливо також зазначити, що Пальчевського просували і в інтернеті, зокрема медведчуківські лайнозмі типу Знай.юа, які накрутили його рейтинг у кілька разів і подавали цю «статистику» як підтвердження того, що Пальчевський от-от пережене Кличка.
Аусвайс Пальчевського
Фініта ля комедія
Замість 22% підтримки, які сабжеві малювали соціологічні центри-одноденки, Пальчик одержав десь біля 5% голосів, а його переможна партія не пройшла в міську раду Києва. От і всьо, отака хуйня, малята.
Галерея
Побєда Пальчевського
Див. також
Примітки
Посилання
| |||||||||||||||||||||||||