Старий пердун: відмінності між версіями
Admin2 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
== Геронтократія в історії == | == Геронтократія в історії == | ||
Старі пердуни не завжди були раком суспільства. До появи загальнодоступних засобів самонавчання та взагалі навчання вони виконували важливу функцію передачі накопичених практичних знань майбутнім поколінням | Старі пердуни не завжди були раком суспільства. До появи загальнодоступних засобів самонавчання та взагалі навчання вони виконували важливу функцію передачі накопичених практичних знань майбутнім поколінням, в давнину голова родини був цінною фігурою, навіть якщо лежав прикутий до ліжка. Частково це збереглося в сучаснiй Грузiї, там довгожитель це як почесний талiсман родини, яким дуже пишаются. | ||
В деяких суспільствах старі чоловіки/жінки навіть автоматично ставали старішинами-управлінцями. Їм щороку видавали найкращих дівчат в дружини і вони мали пріоритет при вирішенні майнових питань. Це те було не просто так. Адже якщо в доантибіотичну еру ти дожив до | В деяких суспільствах старі чоловіки/жінки навіть автоматично ставали старішинами-управлінцями. Їм щороку видавали найкращих дівчат в дружини і вони мали пріоритет при вирішенні майнових питань. Це те було не просто так. Адже якщо в доантибіотичну еру ти дожив до 40 і вище, то це означає, що ти справді міцний дід і краще щоб було більше таких міцних мужиків як ти, в той час як якийсь 20-річний дуболам не завжди дотягував i до 35. | ||
== А як інакше? == | == А як інакше? == | ||
Версія за 12:38, 17 серпня 2021
Старий пердун - стереотипна віково-психологічна категорія населення. Старими пердунами в нашому суспільстві зазвичай позначаються чоловіки за 50 років у поганому фізичному стані і з поганим характером.
Характеристики
Старий пердун - це все-таки насправді не про вік. Це про світогляд та поведінку. Він прожив ціле життя і от настала старість. Спочатку трохи, потім сильніше. Світ змінюється: технології, відносини, стиль спілкування. А старий пердун - ні. Йому здається, що раніше було краще і він використовує кожну можливіть, аби доповісти про це всім оточуючим.
Відрізняються особливим ейджизмом та тиском на молодь. Мовляв, вона не знає, як жити. І її треба навчити. Часто старий пердун дорікає молоді тим, що вона не жере стільки гівна, скільки він сам жер у їхньому віці. Це банальна заздрість.
Категорія старих пердунів виникає при культурно-економічному зростанні суспільства, де кожне нове покоління більш розвинене. В іншому ж випадку, старигани стають якраз корисними, бо хоч якось переказують молоді більш прогресивні цінності з минулого.
Геронтократія в історії
Старі пердуни не завжди були раком суспільства. До появи загальнодоступних засобів самонавчання та взагалі навчання вони виконували важливу функцію передачі накопичених практичних знань майбутнім поколінням, в давнину голова родини був цінною фігурою, навіть якщо лежав прикутий до ліжка. Частково це збереглося в сучаснiй Грузiї, там довгожитель це як почесний талiсман родини, яким дуже пишаются.
В деяких суспільствах старі чоловіки/жінки навіть автоматично ставали старішинами-управлінцями. Їм щороку видавали найкращих дівчат в дружини і вони мали пріоритет при вирішенні майнових питань. Це те було не просто так. Адже якщо в доантибіотичну еру ти дожив до 40 і вище, то це означає, що ти справді міцний дід і краще щоб було більше таких міцних мужиків як ти, в той час як якийсь 20-річний дуболам не завжди дотягував i до 35.
А як інакше?
Можна слідкувати за технологіями і не намагатися затюкувати молодь. Вчитися постійно і до смерті. Приклади таких старих людей теж є. Важко бути таким, коли ти йобаний бідняк, проте таких більше в розвинених країнах. Вони теж викликають своєрідний фейспалм у молоді тим, що не сприймаються як свої за віком. Але не зневагу - це зовсім різні речі. Тож краще вже розвиватися до останнього.
| ||||||||||||||||||||||||||||
