Проросійський реванш

Реванш проросійських сил - спершу - політичний мем, породжений Європейською Солідарністю і особисто Порохом, згодом - реальність для 2019-2020 років.

Передумови

• 

  Бігборди Пороха прямо натякають

• 

  Ви ще дивуєтесь, чому простий нарід проголосував за зе?

У 2019-му році вперше в історії України до влади прийшов не умовний "помаранчевий" чи "синьо-білий", а позасистемний кандидат, що не був ні тим ні іншим. Простіше кажучи, до влади прийшло уособлення принципу "какая разніца", яким є більша частина населення України станом на 2023. Відповідно, послабленням загального прокраїнського середовища, а також розбратом національно-демократичних сил навколо питання "чи підтримувати баригу на виборах 2019?" скористалися регіонали для відбиття певних дивідентів та відновлення втрачених у 2014 році позицій. Втім, реванш був би неможливий без створення сприятливого для нього середовища за правління сивочолого гетьмана. Скажімо, з 2018 року в Українському медіапросторі помітний стрімкий зріст популярності проросійських нарративів на хвилі незадоволення чинною владою. У 2018 медіахолдинг Медведчука значно посилюється за рахунок укладання договорняка з патріотичною владою. "Ви нас не чіпаєте, а ми час від часу транслюємо як порох перерізає стрічки та відкриває якісь об'єкти." Кум Путіна саме за Порошенка розбудував медіа-імперію з просування проросійських тез, які у дивному симбіозі сплітались з дійсними на той час вимогами (квоти на україніську мову в етері до прикладу). В цей самий час підіймають голову "скрєпні" організації по типу "Традиція і Порядок" і набирає популярності Шарій, євроскептицим, конспірологічні теорії про "зовнішнє управління" та інші Соросо-байки. До того ж, з приходом до влади, п'ятий президент не провів до кінця люстрацію, а також занадто довго загравав з проросійським електоратом перед тим як приміряти амплуа "Державника". Ба більше, до 2018-го була успішно випиляна проукраїнська опозиція, яка складала хоч якусь конкуренцію сивочолому (Народний фронт і добробати). Узурпувавши "патріотичну двіжуху" на собі, Порошенко своїми невдачами та відвертими пройобами значно підтопив її позиції. "А, ось бачите: носить вишиванку, а який барига! Виходить, що мова не нагодує! І взагалі ці ваші патріоти - якась секта чинного прєзіка. Фу таким буть." - все частіше лунало на влицях вашого міста. Що, з рештою, і призвело до катастрофи - критичного падіння рейтингу БПП, відсутності адекватної альтернативи і без того зашквареному Пороху, а також початку політичного шляху для популістичного "какаяразніцьі", який вдало згуртував навколо себе "пересічного громадянина" від Ужгорода до Донбасу. На дебатах Зеля влучно підмітив, що "Я - ваш вирок". Саме ак воно і сталося. Порошенко винен в тому, що такі як Зе прийшли до влади. Його основним же завданням після Майдану було унеможливити будь-які "хитання в бік Москви", що він благополучно не зробив. Хибна дихотомія "хто проти Порошенка - той за Росію" призвела до відторгнення прокраїнського загалом і на виборах зокрема.

Суть причини

Реванш

Ще ніколи електоральна мапа не була такою об'єднаною

Порошенко розгромно програє на виборах 2019-му році (спойлер: 25% проти 73%). До влади, приходить Зеленський на популістичних гаслах, та зі світоглядом, який сповідує більша частина населення. Авжеж, звична проукраїнська риторика похитнулась в сторону помірковано-малоросійської на поталу рейтингам та "народному схваленнню". Ба більше: величезна кількість патріотів, ба навіть націоналістів у 2019-му голосувала за Зе, оскільки віддавати голос за всіма визнаного мародера їм було неприйнятно. Ядро електорату Вовочкі все ж складала лайт-вата (зичайна вата голоснула за Бойка), а також ті, хто зневірився у Петрі. Таким чином, Слуга народу зібрав у собі як патріотів, що були проти Порошенка, і "какаяразніца", яким "все одно, аби кінець епохи бідності", і вату, яка бачила в Зеленському людину, яка як раз таки і відкотить "згубну прокраїнську політику", и принаймні послабить її. Отже, кожен бачив в ньому щось своє. В політичній науці це зветься big tent party. Порошенко зайняв вигідну, як для опозиції, стратегію. Йому й робити нічого для підняття рейтингу не потрібно було; лиш вказувати на очевидні пройоби зелі та загравання з проросійським електоратом, як зневірені новому гаранті починали переходити в табір євросолідарності. Тим часом, як тільки Зе інавгурується, він розпускає парламент. Рейинги в нього ще захмарно високі. Кувати залізо треба доки гаряче. У жовтні 2019-го Україна обирає новий парламент. Під брендом Зеленського, його партія "Слуга народу" отримує колосальні результати: вперше в історії українського парламентаризму пропрезидентська партія (та й партія взагалі) отримує більшість. Такого не було з часів "Групи 239" - монобільшості комуністів у ВР УРСР 1990-1994 років. Слуги отримали 254 крісла, з 226 потрібних для:

• Формування уряду
• Прийняття будь-яких законів окрім змін до Конституції (для цього тре назбирати 300 голосів)
• Призначення суддів Конституційного суду

Реакція суспільства

• 

  Епічне лого

• 

  Адміністрація Офіс президента після однієї з акцій