Паранормальні явища

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Паранормальні явища (вони ж аномальні, вони ж параненормальні) — явища, суть яких не може пояснити більшість ботанів та розумників на хлопський розум.

НЛО[ред.]

Процес створення раси гібридів що заселять Землю після захоплення

На думку бидла звичайного, до ХХ століття ні про які НЛО ніхто не чув, а тому все це вигадки сучасників, які просто начитались фантастики, але це не є так. Перші згадки про літаючі «диски» чи «тарілки» відомі здавна у різних літописах та легендах. Але в давнину люди вважали, що це божий (чи то сатанинський) знак, або прояви злих (чи не дуже) духів.

Приблизно в XIX столітті НЛО стали в народних розповідях літальними апаратами, що спроєктували crazy-винахідники, деякі унікуми навіть стверджували, що вони буцімто розмовляли з їх «пілотами», а декому навіть пощастило дізнатися принцип роботи їх двигуна (зазвичай це паровий, електричний, чи навіть педальний). На початку ХХ століття уже припускали, що НЛО прилетіли з планет… сонячної системи, бо тоді розумники багато бугортіли на тему життя на Марсі та Венері. Коли побачили, що навколо Сонечка є тільки одна кулька, де вирує життя, «пілоти» тарілок стали прибувати з далеких далечінь Усесвіту. Нині існує безліч версій щодо того, що воно є таке: від іншопланетних прибульців до природних явищ. Серйозним вивченням теми НЛО займались свого часу як америкоси й британці, так і совкові вчені, але всі їх висновки були невтішними — в 98% всі ці явища можна було якось раціонально пояснити, ніяких там тобі прибульців.

Коли розповідають про НЛО, то зазвичай згадують такі найвідоміші випадки:

Нюрнбергська битва НЛО[ред.]

1561 рік, місто Нюрнберг, Німеччина. Одного чудового весняного дня мешканці міста побачили в небі дивну картину: невідомі хуйні у вигляді куль, трубок, півмісяців та іншої поїботини ширяли в небі та ніби пиздились один з одним. Що ж це було? Бидло зазвичай стверджує, що це битва прибульців за Землю, як доказ навіть приводять тогочасну статейку з газети з відповідним милим малюнком-ілюстрацією. Насправді ж ніяких серйозних свідчень, що ця «битва» відбувалась насправді, (не рахуючи вищезгадану статейку, яка була, до речі, не газетною, а ксилографічною) не було. Це явище мало бачити майже все місто, яке в ті часи було розміром менше за сучасну Троєщину, але свідків, що задокументували свої спостереження, теж не знайшлось. Іноді кажуть, що об'єкти падали з неба та згорали на місцевому полі, але ніяких уламків ні тоді, ні зараз, не знайдено. А якщо й падали, то чому німці вже тоді не стали надрозвиненою державою і не захопили світ за допомогою внеземних технологій? Дідусь Гітлер про таке міг лишень мріяти! І це все в ті часи, коли атмосферні явища типу північного сяйва та паргелія для людей були Божим знаком та викликали нестримний жах понос.

НЛО в місті Аврора[ред.]

1897 рік, містечко Аврора, штат Техас, США. Рано-вранці місцеві мешканці побачили, як невідома хрінь пролетіла по небу та йобнулась об млин. Із хріновіни випав «пілот», який був зовсім не схожий на людину. Логічно подумавши, реднеки вирішили, що це прибулець з Марсу, та поховали його на місцевому цвинтарі. Про цю дивну історію навіть написали замітку в місцевій газеті. Згодом з'ясувалось, що ця історія — вигадка автора газетної статейки, який був рідкісним тролем та глузував з усього, що рухається, ніхто ні про яке падіння НЛО звісно не чув, могилу прибульця ніхто знайти не зміг (хоча за логікою речей її мали хоч якось помітити на цвинтарі), а сам автор статті більше ніколи не вдавався в деталі. На момент цих подій містечко Аврора було в повній дупі: спершу воно втратило залізницю, яку проклали в іншому місці, а потім купа тамтешнього небидла дало дуба під час епідмії тифу. Стаття про падіння НЛО могла привернути увагу до цього Мухосранська та вдихнути в нього життя, але не судилось. Між іншим, у газетній статті було наївно сказано, що «пілота» мав при собі документи, написані невідомими ієрогліфами. Ну що, ж це було йобане XIX століття, про комп'ютери тоді ще не чули.

Битва за Лос-Анжелес[ред.]

1942 рік, Лос-Анжелес, США. Пізно вночі жителів мегаполіса розбудив сигнал повітряної тривоги. На радарах військові помітили якісь дивні штуки, що рухались високо в небі. Десь за три місяці до цих подій відбулась сумнозвісна атака япошок на Перл-Харбор, тож американці резонно вирішили, що на їх місто сунуть косоокі камікадзе, несучи свободу та демократію на своїх японських крилах. Часу розчехлятись не було, по тривозі підняли військові літаки, та привели в бойову готовність систему ПВО. По об'єктам випустили безліч снарядів, місцеве командування билось в дикій істериці, доповіли навіть президенту, снаряди та уламки будинків, у які вони влучали (LOL!), падали на голови місцевих мешканців (п'ятьох навіть прибило насмерть), та все це були дрібниці порівняно з тим, що могло чекати на людей в випадку з японською атакою. Вже потім, коли трохи заспокоїлись, виявилось, що це була прикра помилка і ніякі там ворожі хуйні в небі не літалі. Доречна фраза «в страху очі великі», саме про цей випадок, бо коли прожектори освітили ділянку неба, де буцімто були невідомі літаючі об'єкти, і туди почали шмаляти вояки, дехто сприйняв ці залпи за вогні прибульців та потім верещав, що бачив все своїми очима. Звісно, таке виправдання подій не влаштовує уфологів та інших адептів позаземного життя, вони дотепер вважають, що влада приховує факт нападу іншопланетян на Землю, вигадавши відмазку про помилкову тривогу.

Розвельський інцидент[ред.]

Мабуть, найвідоміший з усіх. 1947 рік, містечко Розвелл, штат Нью-Мексико, США. Місцевий фермер заявляє, що знайшов на своєму полі НЛО, яке зазнало краху вночі під час сильної грози. На його слова відразу відреагували журналісти, про це написала місцева преса, а потім він навіть припхався на радіо, розповівши про цей випадок. На місце події виїхали військові, які не дали тамтешнім рагулям роздивитись що ж це було на справді. Влада вирішила, що про цей випадок краще забути, а НЛО охрестила метеозондом. А в 1995 році англійський продюсер Рей Сантіллі опублікував дивовижні кадри розтину прибульця з цієї тарілки, які ніби-то купив у військового фотографа. А ще через два роки уряд США всіх обламав. Виявилось, що НЛО було висотним зондом, який шпигував в ті часи за ядерними випробовуванями СРСР в рамках надсекретного проекту «Могул», а «документальний» фільм розтину прибульця виявився дешевою підробкою, яку зліпив Сантіллі із корешами. До речі, згодом він сам зізнався в тому, що відео — підробка, але повертати ті мільйони, що заробив на ньому, якось не збирається.

Привиди[ред.]

Нацюцюрники Привиди канонічні

Всі ми боїмось любимо казки про привидів, та коли підростаємо, то забуваємо навіть як вони виглядали на сторінках книжок. Але якщо зараз дорослі люди із здоровою психікою вважають привидів казковими персонажами, то ще якихось років 400 назад вони для всіх були реальними та страхітливими створіннячками. Зазвичай їх обзивали душами померлих родичів, сусідів чи якихось інших нехороших людей, від них читали заклинання, про них розповідали в тісному колі друзів за чарчиної горілки, їх реально боялися. А потім прийшла наука та все зіпсувала. На початку XX століття в цивілізованих Європах та Америках почалась мода на спіритизм та викликання духів. Учені мужі навіть виводили теорії, у яких намагались пояснити привидів з наукової точки зору. Незадовго до початку Першої світової це захоплення пішло на спад. Між першою та другою світовими війнами люди захоплювалися фашизмом та комунізмом, що теж вельми цікаво, а десь після Другої Світової прийшла нова мода: інопланетяни.

Порча, привороти[ред.]

Prihnih9665455431.jpg

У це вірять дівчата. Потім вони виростають та стають жінками, але й далі в це вірять. Способи наведення порчі знають старі, злі, одинокі бабки що живуть в селах та немають сім'ї. Церква каже, що порча це хуйня, іщо вірити в неї — єресь, психологи кажуть, що порча діє лише на тих, хто в неї вірить, а біоенергетики — що порча є потоком негативно зарядженної енергії, і якщо ви їм трохи заплатите, то вони вас від них врятують. Словом, краще один раз перевірити. З приворотами все трохи простіше, деякі відвари трав можуть виликати статеве збудження: козак, який випив такого відварчику, починає шукати кому б присунути, і знаходить поруч ту саму, як все це спланувала, адже в голові чоловіків секс та кохання — це прямо пов'язані речі. Коли роблять приворот на місячні, це теж можна пояснити, але вже з біологічної точки зору. Прихававши біологічних виділень, чоловік якби звикає до їх власниці, це як у собак, що нюхають сучці дупу та почувши жаданий запах, відразу ж переходять до кохання.

Кола на полях[ред.]

Зверніть увагу, які прямі ці лінії

Хвора тема для більшості дослідників аномальної хуїти. Подейкують, що їх знали ще в брудному середньовіччі, коли в одній британській газеті вийшла статя про кола на полях, які витворяв щоночі сам диявол, та більше ніяких серйозних повідомлень про них не було. Перші такі документально зарєєстровані кола з'явились на полях старої, доброї Британії в ХХ столітті, в 1980-тих було виявлено близько 500 кіл на полях стиглої пшениці. Спершу вони відрізнялись простотою, та згодом вони ставали дедалі складнішими та масштабнішими: замість кіл з'являлись таємничі фігури, цілі чудернацькі картини та навіть портрети гуманоїдів! До речі, важливий фактор: 80% всіх цих кіл було зроблено на полях Британії. Цікаво лише, чого не в Україні, ми ж житниця Європи, хай йому грець! А у вересні 1991 року два британські тролі Девід Черлей і Дуґлас Бауер зізналися, що кола на полях — то їх витівки, перший такий круг за їх словами було зроблено в 1978 році. Їх, бачте, надихали стежки, які залишалися на полі тракторами, а потім вони just for lulz довгий час роздмухували цей міф. На закиди що створити таке диво самотужки за одну ніч неможливо хлопці просто зняли відео, де вони витоптують таке коло за допомогою високотехнологічних приладів: дошки та мотузки. Нині кола на полях можеш замовити і ти, зайшовши на www.circlemakers.org

У Рашці є група вивчення аномальних явищ «Космопошук» («Космопоиск»), що дослідила одне таке таємниче коло, дивіться на світлину справа. До слова, коли намагаєшся підняти цю тему на їхньому сайті, то вони висерають тонни цегли і банять тих, хто намагається довести, що кола на полях — це брехня. Наразі майже всі кола визнано підробкою.

Чупакабра[ред.]

Загадкова тваринка, що смокче поки що тільки кров тварин та вбиває домашню худобу.

Докладніше: Чупакабра

Телепатія та телекінез[ред.]

Наслідки телекінезу

Для тих, хто не в курсі:

  • Телепатія — читання думок;
  • Телекінез — можливість рухати речі силою думки.

Якщо ти хочеш дізнатись, що замислює проти тебе твій\твоя: дружина, хлопець, теща, найкращий друг, сусід (потрібне підкреслити), то найкращий спосіб — це прочитати її\його думки. Мудрі люди кажуть, що така здатність закладена в мозку кожної звичайної людини, але вона просто неактивна. Звісно, жодних серйозно задокументованих та публічно продемонстрованих прикладів такого дару ви не знайдете, але… продовжуйте розвивати ці здібності в себе й надалі.

Телекінез як явище описано у «Вечорах на хуторі біля Диканьки» нашого М.В. Гоголя. Коли коваль Вакула прийшов до Пацюка, той силою телекінезу мочав вареники в сметану та переміщував їх собі до рота. Один такий вареник ледь не влетів в пельку і самого Вакули, але той відмахнувся від нього, і правильно зробив, бо не треба жартувати з паранормальними явищами.

Бермудський трикутник[ред.]

Він

Шматок океану між Флоридою, Бермудськими островами та Пуерто-Ріко, відомий тим, що там якимось дивним хріном іноді зникають човники та літачки. В давні часи на цю частину океану всім було фіолетово, а роздмухування цієї теми належить Є. Джонсону, який у 1950 році в статті для піндосовького «Ассошіейтед прес», розповів про загадкові зникнення в цій місцині. Через два роки був ще один кидок лайна на вентилятор у журналі «Фейт», де у статті такого собі Джорджа Сенда описується декілька «дивних морських зникнень» в тих краях. Тема виявилась цікавою, преса підхопила її та висрала на світ епічну назву «Бермудський трикутник». Аналогічні зникнення бувають у тисячах інших закутках світу, а те, що в «Бермудському трикутнику» досить пожвавленний морський рух, сильні течії та нерідко вирують люті тропічні бурі, до уваги вже не брали, всіх почало цікавити, хто ж і чому зникає в таємничому «Морі диявола», жовта преса відхопила цей ласий шматок собі, і пішло-поїхало…

Чудовисько озера Лох-Несс[ред.]

А колись у це вірили...

Коли римські легіонери завойовували Британські острови, то напоролись на місцевий народець, який розважався тим, що зображував на камінні все живе, що плавало, бігало, стрибало та літало в тих краях. Їм вдалось зобразити купу різної звірини, яку без особливих зусиль впізнавли за зовнішнім виглядом, та лише одна тваринка була зовсім незнайома римським носіям демократії: це було щось типу роздутого тюленя з маленькою макітрою та довжелезною шиєю. Вже тоді закрались перші підозри, що в озері живе щось зовсім непросте. Далі — більше. Існує легенда про те, як місцевий святий в VI віці від різдва Христового побачив, як цей монстр притопив мужика, який хотів пригнати човен до берега, і не розгубився. Діставши молитовник та стискаючи хрест у руці, святий героїчно попустив монстра за допомогою святої молитви. Epic Win! Тамтешні мешканці час від часу розповідали про те, що монстр іноді плаває в озері та навіть вилазить з води на узбережжя, знаходились і очевидці, та найбільше про монстра заговорили на почтаку ХХ сторіччя. У 1934 році респектабельний лондонський лікар Кеннет Уїлсон сфоткав монстра, коли подорожував в околицях, спостерігаючи за птахами (див. світлину справа). Фотознімок облетів увесь світ, та в цю місцину повалили натовпи туристів, які жадали побачити, що ж там таке плаває. У 1994 році було встановлено, що містер Уїлсон — падло, а його фото — підробка, виготовлена ним самим і трьома спільниками. Двоє з них взагалі добровільно зізналися в скоєному, причому перше зізнання в 1975 році залишилося без уваги громадськості. Ось такі то справи. Взагалі, що стосується серйозного підходу до цієї справи, то біомаса в озері замала, щоб прогодувати такого велетеньського монстрика та його сім'ю, далі підробних фото та заяв від людей, які щось там бачили (а що саме — самі не знають), доказів як не було, так і немає. Подейкують, що на дні озера є велитенські заглибини та підводні канали, що виходять аж у море, саме в них і ховається монстр, але хрін там, пошукові експедиції їх не знайшли. Саме чудовисько стало місцевим брендом, йому дали наукову назву Nessitera rhombopteryx (хоча нормальні науковці сумніваються в його існуванні) та вигадали поганяло «Нессі». На ньому й зараз заробляють місцеві мешканці які наведуть вам тисячі доказів його існування, аби потоки туристів, що приносять профіт, не припинялись.

Кульова блискавка[ред.]

Хлопці, до нас шара залетіла!

Одне з небагатьох явищ в цьому житті, що справді буває нашару. Мабуть, едине природне явище, яке досі не вийшло повністю з розряду паранормальних. Чому? Природу такої блискавки повністю не встановленно, не встановленно також за якими законами фізики чи не фізики вона переміщається, бо відомі випадки, коли вона проходила крізь бетонні стіни, пропалювала дірки у склі, металі, дереві, іноді просто безслідно проходила крізь предмети, і навіть підіймала людей та речі. Вчені мужі вже не одне століття ламають мізки над тим, що ж воно насправді таке, і створили over 9000 теорій на цю тему. Дехто з них взагалі ввавжає, що така блискавка — це просто глюк, тож її в природі не існує. У 1753 році академік Георг Ріхман хизувався тим, що винайшов прилад для вивчення атмосферної електрики, тому коли на черговому засіданні почув, що насувається гроза, то хутко помчав додому разом з асистентом, щоб змалювати та дослідити це явище. Під час експерименту з приладу вилетіла синювата куля і уперіщила вченого прямо в лоба. Ріхман відразу ж дав дуба. На лобі вченого залишилася маленька червона плямка, його одяг був обпалений, черевики розірвані, одвірки розлетілися на друзки, а самі двері знесло з петель. Попри все це, спроби спіймати кульову блискавку за хвіст роблять і зараз. Але ж ми то з вами знаємо, що кульова блискавка — це кара Божа за те, що ви дрочите по ночах.

Екстрасенсорика[ред.]

Улюблена тема домогосподарок та психічно неврівноважених людей. Докладніше про неї краще глянути ТУТ

Див. також[ред.]