Користувач:Admin2/Чорновик2

ОБЕРЕЖНО! Шок-контент! Тільки для дорослих дядь та тоть! Ця стаття містить текст або пікчі які можуть шокувати своєю кривавістю, жорстокістю або поганим смаком авторів.

• 

  Опис1

• 

  Опис2

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

«	Сюрреалізм — перехрестя чарівних сновидінь, алкоголю, табаку, кокаїну та морфіну.	»
	— З передмови до першого номеру журналу "Сюрреалістична революція

Walt Disneys та Сальвадор Далі "Destino"

Сюрреалізм  — напрямок у мистецтві, створений компанією неординарних особистостей,які зустрілися один з одним в Парижі 1920-х. Зазвичай, говорячи сюрреалізм, мається на увазі Далі. Але не навколо одного нього крутиться цей напрямок. За час існування сюрреалізму з'явилося чимало цікавих художників - в міру божевільних, в міру талановитих.

Що це за маячня?

Анрє Бретон, власне

Саме ці месьє у всьому і винні

• 

  Ів Тангі, один з художників

• 

  Одна з ляльок Балмєра

• 

  Ще одна Їбака. Щось нагадує?

• 

  Той самий автор

Одного дня, французькому поету Гійому Апполінеру спала думка створити нове слово в мистецтві. І слово це було "сюрреалізм". Разом з ним засновником цього мистецького напрямку вважають ще одного поета - Андре Брєтона, який в то йже час створював метод автоматичного письма, цікавого методу творчості, що не стриманий був ані логікою, ані правилами моралі або традицією., своєрідній усвідомленій шизофазії. В психіатричному інституті св. Діз'є під Парижем Брєтон старанно занотовував фантазії та сни місцевих пацієнтів-шизофреніків, потім аналізував дитячі сни та кошмари.

Мосьє сюрреалісти мріяли масштабно та амбіційно - про максимально розкуту творчість, вільну від будь-яких догм та правил, аналогічно дадаїзму. Пристрасно фанатіли від Зигмунда Фройда та його модний на той час теорій, вірили, що найцінніший матеріал для творчості дають сновидіння. Але реальність внесла свої корективи - все сюрреалісти з самого початку один з одним постійно сперечалися, мірялися піструнами чий сюр крутіше і хто з них краще розуміє цю ідею, виключали один одного з компанії і страждали усім спектром фаллосометрії.

Якщо коротко, то правила творчості сюрреалістів зводилися до:

• Розслабся та відпусти свої думки в потік.
• Довірся підсвідомості та придивися до образів, що воно тобі буде надсилати. Не намагайся їх контролювати, будь спостерігачем.
• А тепер хапай папір та занотовуй і замальовуй все що побачиш таким чином.

Існує думка, що без застосування речовин така творчість просто неможлива. Але це міф - художник під речовинами не стане талановитішим, якщо він не був їм до прийняття дози або викурювання косяку. Намагаючись отримати прямий доступ до глибин підсвідомості, сюрреалісти створювали свої роботи під впливом алкоголю, наркотиків, гіпнозу, навіть простого голоду. Вони перебирали багато, але речовини не давали потрібного ефекту, на що багато хто з них потім скаржився, а ось гіпноз і голодування виявилися ефективнышими. Сновидіння, галюцинації, марення - сюрреалісти розумілися ​​на пошуках гідного джерела натхнення.

Сюрреалісти першої хвилі дуже швидко стали популярними в Європі і США ще до Другої Світової. Спочатку навіть намагалися дружити з місцевими комуняками, запевняючи їх, що теж беруть участь в руйнуванні капіталізму і наближенні безкласового суспільства. Але це не заважало їм (митцям) продавати свої роботи тим самим поганим капіталістам за кругленькі суми. Бретон щиро фанатів від Троцького, читав його книги і взагалі вважав цього радянського керманича еталонним революціонером. Виставки сюрреалістів швидко стали місцем, де збиралися тогочасні тролі, любителі попиздіти про політику і епатажні особистості, які бажали уваги публіки. Гітлер, звісно, не схвалював і щиро зневажав цей напрямок, але переловити митців і спалити їх усіх разом з картинами так і не встиг - більшість звалило за океан, подалі від фанатичного австріяка.

Ґанс Беллмер, у роки влади австрійського художника на противагу офіційному тоталітарному мистецтву створив фотоцикл з понівеченими ляльками зоображаючих юних дівчаток і підпільно його опублікував. Ханс майстрував жіночі манекени з виразними сосками, губами і вагінами, фотографував їх в непристойних позах в публічних місцях і в спальнях. Нацистська гебня, звичайно, його вирахувала, зарахувала до дегенеративних художників і змусила звалити за кордон<ref> Ідеї Беллмера раптово в 2000-х проросли в Японії - варто подивитися на дизайн роботів-ляльок з аніме Привид в обладунках 2: Невинність. </ ref>.

Сюрреалізм негусто, але був представлений і в кіно. Глядачі спочатку обурювалися і готові були блювати від першого творчості дуету Бунюеля- Далі - Андалузького пса. Інтерес до сюру виявляв навіть Уолт Дісней в спробах співпраці з тим же всюдисущим вусатим Сальвадором. У 1970-ті в тему влився і маестро Лінч зі своїми головами-ластиками.

З 1970-х несподівано на передовій сюру вибилися чехи і особисто Шванкмайер. Ось тут-то і розцвіли параноїдальні сюжети, немислимі застосування банальних побутових предметів в анімації та інше свято підсвідомості. Чехи явно ігнорували несхвалення сюрреалізму з Москви, що дало їм серйозні бонуси в міжнародних кіно і анімаційних фестивалях. До того ж чех Шванкмайер - автор альбомів з такими монстрами і таких їбаків, що позаздрив би сам Гігер.

Крім того, сюрреалізм - це не тільки живопис/кіно, а й література. Крім уже згадуваного Гійома Аполлінера, що згодом став одним з численних співавторів БГ, з надр сюрреалізму вийшли поет-сценарист Жак Превір, відомий також як автор безлічі текстів пісень Іва Монтана, і автор роману «Зазі в метро» Раймон Кено: юна Лолі мріє покататися на паризькому метро і бігає по місту Ейфелевої вежі в компанії дядечка, що полюбляє потанцювати в кабаре в жіночому вбранні. Фільм режисера Луї Маля, до слова, цікавий не менше. Ну і не забудемо Бориса Віана з його численними мовними сюрпризами.

Про найвідомішого сюрреаліста краще почитати окрему статтю. Нижче мова піде про низку інших цікавих митців.

Люди з пензлями в руках

Магрітт

«	— Що таке сюрреалізм? — Це яйце зозулі в чужому гнізді.	»
	— Діалог Бретона та Магрітта

Рене Магрітт - бельгієць, що починав як малювальник рекламник та дизайнер шпалер. В дитинстві полюбляв гуляти по старим кладовищам з сусідською дівчинкою. Саме на кладовищі натрапив на людину з мольбертом, що малювала старі склепи [2]. Хлопчика ця зустріч сильно зачепила і він вирішив стати художником.

Прибився до тусовки сюрреалістів швидше через відчай, в пошуках підтримки - його роботи не користувалися на той момент популярністю. Рене сумнівався у виборі професії ы думав кинути все це мистецтво. Магрітт, на відміну від усіх сюрреалістів, зневажав психоаналіз і радив не шукати сенсу там, де його немає. Зрештою, за це «блюзнірство» Андре Бретон публічно виключив Магрітта зі своєї елітарної організації, але Рене не сильно засмутився. Бо вже через кілька років той же Бретон, відчувши, що Магрітт набирає популярність, попросив того повернутися.

Магрітт не був схожий на типового художника зовні. Терпіти не міг епатаж, пафос, ходив в строгому костюмі, немов джентльмен з Лондона. Колеги над ним постійно підтрунювали.

- Рене, а ти дійсно художник? - питали вони.
- Вас дивує, що у мене в будинку чисто? А вам відомо, що фарба повинна потрапляти на полотно, а не на килим? - спокійно відповідав він.

Ласі до сенсацій журналісти були незадоволені - на відміну від всюдисущого Далі, Рене Магрітт виглядав нудним бюргером і ніяких скандалів і інтриг з його життя не можна було вичавити, хоч убий. Незворушні картини, з монументальними яблуками і капелюхами на застиглих фонах. Наразі Магрітт - бельгійський бренд та визнаний геній. [3] [4]. Існує гідний музей з нестандартним екстерєром.

• 

  Одна з найбільш знаменитих робіт

• 

  Фірмовий стиль Магрітта - яблука, пальто та капелюхи

• 

  Хто, хто… Орел в пальто!

• 
• 
• 

  Наживо

• 

  Творчість фанатів

• 

  Капелюх-сумочка

Міро

Сюрреалізм вразив мозок не тільки такому іспанцю як Далі. Паралельно з ним став відомий ще один його співвітчизник - каталонець Хуан Міро. Але те, що у нього виходило, було куди складніше зрозуміти, ніж роботи Дали. Міро зупинився десь на межі абстракції. Хоч трохи зрозуміти, що, власне, зображено на його полотнах, можна тільки з назви і з серйозним розгоном глядацької фантазії. Людина, яка не знає, що дивиться на картину сюрреаліста, може легко прийняти її за полотна-заготовки, за ар-брют або за дитячі каракулі, де дитина точно знає, що вона зобразила, але дорослий з великими труднощами розуміє, що там.

Міро, як істинний митець, терпіти не міг ніякого планування, щоденних ходінь на роботу, і поводився як типовий представник художньої тусовки Парижа. І не біда, що жерти нормально можна було лише раз на тиждень, а решту часу давитися фініками, зате художник вважав себе вільним і щасливим. В його майстерні було навалено кілька мішків, на яких завжди могли виспатися його друзі після чергової бурхливої ​​пиятики. Пізніше все, звісно, вляглося, як тільки сюр став модним і стильним напрямком, принісши непогані дивіденди.

• 

  Знайди голову каталонського селянина

• 

  Портрет… жіночий

• 

  Жінка та птах в лунному сяйві. Так, без жартів

• 

  Натюрморт с черевиком

Ернст Макс

Свій шлях до глибин підсвідомості цей німець почав ще в тусовці дадаїстів і як дядечко Швіттерс робив божевільні аплікації зі сміття, старих журналів та плакатів. Потім почав знущатися над класичними художніми образами та ілюстраціями. Щоб зрозуміти, ЩО саме вигадав Ернст, краще на це один раз подивитися «Стобезголова жінка» і «Тиждень доброти, або 7 головних елементів »Дзеркало. Захоплення окультизмом привело до того, що Ернст став спілкуватися з якимось ангелом-хранителем, не соромлячись оточуючих.

Ернст в нескінченних пошуках нового способу творчості вигадав фроттаж - паперовий лист клав на рельєфну, нерівну поверхню, потім натирав графітом. Виходило випадкове і несподіване рандомне зображення. Крім того, сюрреаліст використовував інші види випадкового отримання малюнка - наприклад копчення, в результаті від кіптяви свічки на папері залишалася плями. Клякси від туші, чорнила, жир бутербродів, все йшло в справу і згодом допрацьовувалося у різні образи.

Макс не соромився використовувати своєрідну первинну сировину для своїх робіт - ілюстрації до бульварного французького чтива - любовних та кримінальних романів, детективів. Скуповував такі дешеві видання валізами, покращуючи свій настрій і настрій навколишніх книготорговців. Крім «бульварщини» в справу також йшли анатомічні та ботанічні атласи.

• 

  Макс Ернст та Доротея Таннінг

• 
• 

  Мадонна, що карає Ісуса

• 

  Їбака з глибин підсвідомості Ернста

• 

  Власне Ернст

• 

  Целебес або слоноподібність слона

• 

  Ангел дому або тріумф сюрреалізму

• 

Бексинський Здіслав

«	...посмотрела картины и мне стало страшно за художника..что же у него в голове творилось если он такие вещи рисовал...	»
	— Типичная реакция юзера на картины Здислава

Польского художника Бексиньского иногда сравнивают с Гигером за мрачность, монстрячность и абсолютную безысходность картин. Неподготовленного человека может ввести в ступор и шок. Никаких названий своим работам автор не давал, перекладывая этот труд на организаторов выставок и зрителей. Бексиньский никогда не рисовал обложки для метал-команд — но это не помешало ему стать немаленьким культом среди металистов, мрачных блэкарей и депрессивных думеров, ругулярно ворующих картины автора для своих обложек и буклетов.

Несмотря на это в жизни сей пан оставался добродушным, застенчивым и милым человеком, что не уберегло его от ножа 17-летнего соседа по дому, решившего прикончить старичка художника из-за того, что тот не дал в долг денег. Есть версия, что пацан прирезал художника вместе со своими подельниками, такими же малолетними долбоебами. Семнадцать ударов ножом и выдающимся сюрреалистом стало меньше. Сэд, бат тру.

Годная галерея.Торрент. Интервью.

• 
• 

  Некроморфы?

• 

  Страшно?

• 
• 
• 

  Хедкраб?

• 
• 

Тим часом в США

Отдельно стоит остановиться на том, что стало с сюрреализмом, как только он упал на почву чисто американских художников. Здесь сюр переформатировался в Магический реализм — сюр, взращенный на американской земле, заточенный под вкус американского зрителя. Здесь он получился куда более сатиричным, с карикатурностью и налетом явной провокации.

Американец Пол Кадмус [5], скандалист, тролль и любитель мужчин был лидером сюр-тусовки Нью-Йорка. Свой кусок славы он заработал наглым и тролльским творчеством. На дворе были 1930-е и нравы в Америке царили куда как более чопорные: с сегрегацией, пристальным слежением за моралью, набожностью, семейными ценностями и непогрешимым поцреотизмом. Изобразив на картине The Fleet's In! (Моряки на берегу!) бухих и уродливых морячков, гордость звездно-полосатой нации, в компании шлюх, Кадмус навлек на себя гнев высшего командования ВМС США, а чиновники, усмотрев пропаганду гомосексуальных связей, принялись методично травить автора и заводить судебные тяжбы.

Забавно то, что эта картина, арестованная благодаря связям возмущенного адмирала, висела не где-нибудь, а в министерстве ВМС, а затем в доме у двоюродного брата президента Франклина Рузвельта, и наконец до 1980-х она украшала один из элитных клубов Вашингтона, пока ее через суды не вытащили адвокаты. Но такая шумиха лишь сделала художника и его тусовку куда более известной. После Второй Мировой слава Кадмуса пошла на убыль. Ведь к началу 50-х поменялись художественные вкусы, и в американском искусстве главенствующее место стала занимать абстрактная живопись, а чуть позже модным стал поп-арт.

Нынче

«	вишуканий труп вип'є молоде вино	»
	— З гри "Вишуканий труп", в яку грали сюрреалісти

Igor' Morski

EmbedVideo does not recognize the video service "youtubeh5".

Сюрреализма больше нет

EmbedVideo does not recognize the video service "youtubeh5".

Совковый мульт с обилием сабжа «Халиф-аист». «Му-та-бор!»

Полная коммерциализация направления наступила чуть ли не сразу и во многом благодаря Сальвадору, которого остальные сюрреалисты люто ненавидели за необузданную игру на публику и огромные деньги, заработанные им. Перед тем как порвать с тусовкой, Дали сказал: «Сюрреализм — это я!», а затем назначил Эрнста Фукса своим «преемником на Земле». Для большинства из художников Сальвадор стал чем-то вроде Киркорова, попсой, предавшей прекрасные идеалы движения. Бретон, уже будучи стариком, люто раздражался на молодежь, что примкнула к сюрреализму поздно и ни хрена не понимала в глубоких идеях основателей движения.

Любое популярное культурное явление рано или поздно скатывается или к полной коммерциализации или чахнет и дохнет, как никому не нужное старье. Сюр постигла участь первого варианта. Теперь, в XXI веке, сюрреализм давно уже не мается подсознательной хуетой, а делает бизнес, зарабатывает деньги, спекулируя на старых принципах и на интересе публики к странным картинкам. Много денег, но мало свежих идей? Не беда. Ведь у нас есть неосюрреализм и прочие как бы направления, которые так отлично можно распиарить и грамотно подать публике.

С другой стороны, если вооружиться гуглом и окунуться в пахучие омуты современного искусства, можно проследить изменения сюра. С глобализацией и интернетами этот жанр как любое культурное явление размывается и подвергается мутациям в разы быстрее, чем 40-60 лет назад. Что даже хорошо — быстрее поступает свежая кровь новых идей, хотя с не меньшей скоростью всплывает тенденциозный кич. Современным дитём сюра и поп-арта можно обозвать поп-сюрреализм, ярким представителем которого является дядюшка Тодд Шорр, нашедший свой стиль в изображении популярных мультперсонажей в весьма наркоманских ситуациях с элементами насилия, мульт-гуро и прочих гурманств.

Эксперты и знатоки даже спорят, можно ли считать поп-сюр и lowbrow art одним и тем же направлением. Хотя теперь, с размытостью жанров, границ и мнений, этот вопрос скорее дело вкуса, чем необходимости. В Италии неплохо расцвел сюр в дизайне интерьеров.

Некоторые современные представители сюра достойны упоминания, даже если им все завидуют и ненавидят: Рафал Олбински, Михаил Хохлачев — фанат Магритта, Эрнст Фукс, Сафронов, Тэцуя Исида, чех PETER GRIC [6] и прочие.

И в завершение вспомним, как Бретон, словно издеваясь над неуравновешенными школьниками будущего и просто психами с оружием в руках, сказал:

«	Самый простой сюрреалистический акт состоит в том, чтобы, взяв в руки револьвер, выйти на улицу и наудачу, насколько это возможно, стрелять по толпе.	»
	— «Второй манифест сюрреализма»

Сюрная галерея

• 

  Стандартний сюр з нутрощів Девіанарту.

• 

  Саука

• 
• 

  Remedios Varo. «Створення птахів»

• 

  Нічого не нагадує?

• 
• 

  Lepri

• 

  Фото-фейспалм

• 

  Fredrik Odman

• 

  Alessandro Gatto

• 

  Ще Remedios Varo

• 

  Todd Schorr

• 
• 

  Відоме фото Далі від Філіппа Халсмана

• 

  Щось, десь, якось...

• 

  Плакат «Допоможіть Іспанії». Повинен був мотивувати у війні проти Франко.

• 

  Персонажі Кадмуса - веселі, п'яні та охочі до розпусти.

• 

  Моряки Кадмуса - гордість ВМС США

• 

  Школокреатив в тему. [1].

• 
• 

  Ман Рей

• 

  З фільма Шванкмаєра

• 

  сюрреалізм нашого часу

• 

  Великий адронний коллайдер — Яцек Єрка

• 

  Leonora Carrington

• 

  Claude Verlinde

• 

  Варо Ремідіос

См. также

• Дадаїзм
• Сучасне мистецтво
• Гігер
• Ієронім Босх
• The Hands Resist Him

Ссылки

• Торрент с подборкой художественных журналов. О Хуане Миро № 125.
• Макс Ернст. Сірий кардинал сюрреалізму.
• Чтиво про сюр.
• Непогана наукова робота про сюрреалізм.
• Джорджо де Кірріко.
• Польский сайт Бексиньского.
• Поп-сюрреалізм.
• Поль Дельво и торрент.
• Забутий сюрреаліст Станислао Лепрі.
• Значний каталог картин Міро.
• Jean-Pierre Alaux и его сайт. Французьский сюр.
• Тецуя Ісіда (1973—2005) (дзеркало).
• Картини Кадмуса, одного з батьків американського сюрреалізму
• Купа картин, кадрів з фільмів чеха Шванкмаера на tumblr.
• Codex Seraphinianus (Кодекс Серафініанус).