Графоманія

"Запахло чебрецем?" Ні! "Зачебричило пахом." Стаття написана у "оригінальний", незрозумілий для непосвячених спосіб. Можливо автор хотів тим самим показати рівень свого інтелекту чи зловживав локальними жартами, але пересічна людина з тексту наврячи зрозуміла, про що тут йдеться. Напиши простіше!

Це смітник, а не стаття! Стаття переповнена сміттям та незрозуміло чим!

Графоманія — це, якщо коротко і просто, коли людина пише, але писати не вміє й учитись не бажає. Ясна річ, що графоманів ніхто не читає. Їхня популяція виживає за рахунок кругового дуполизства, що стало робити особливо легко в інтернеті («ти похвали мене, а я – тебе» – читати пацієнта при цьому не обов'язково).

У рідній неньці

Реальні графомани

Якщо хочете побачити справжніх українських графоманів, зайдіть на booknet.com або Зелений Рожевий Слоник. Ох, ці погладжування!

Погані письменники

Оскільки з освітою, зокрема естетичною, в Україні туго, а головною передумовою успіху автора в літбізі є менеджерський скіл моторчик у сраці, графомани цілком мають змогу стати зірковими письменниками сучукрліт. До того ж, не забуваймо, що завжди є редактор, який може зробити з лайна цукерку.

Але загалом комерційно успішного автора не можна назвати графоманом. Він уже за означенням письменник. Можливо, поганий письменник. Але комерційний принцип організації літпроцесу не дивиться на якість, а дивиться на продажі.

Здавалось би — хто читає цю гидоту, що вона весь час у топі українських видань? Проте, на жаль, у літбізі, як і в усякому бізнесі, керує не добрий смак, а маркетинг, який створює попит. Натовпи екзальтованих дівчат (цільова авдиторія видавництв і книгарень — інфа соточка, від інсайдера) аж пищать затаритися черговою порцією графоманії, аби повиставляти на свої інстаграми «красіві» обкладинки й показати, що вони не лише дохуя вумні, а й у тренді. До речі, читати їм зовсім не обов'язково.