Графоманія: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Сторінка очищена)
Мітка: Очищення
м (rollbackEdits.php mass rollback)
Мітка: Відкіт
Рядок 1: Рядок 1:
'''Графоманія''' — це, якщо коротко і просто, коли людина пише, але писати не вміє й учитись не бажає. Ясна річ, що графоманів ніхто не читає. Їхня популяція виживає за рахунок кругового дуполизства, що стало робити особливо легко в інтернеті («ти похвали мене, а я – тебе» – читати пацієнта при цьому не обов'язково).


== У рідній неньці ==
=== Реальні графомани ===
Якщо хочете побачити справжніх українських графоманів, зайдіть на [https://booknet.com/ booknet.com] або <del>[[Зелений слоник|Зелений]]</del> [http://slonyk.com/ Рожевий Слоник]. Ох, ці погладжування!
=== Погані письменники ===
Оскільки з освітою, зокрема естетичною, в [[Україна|Україні]] туго, а головною передумовою успіху автора в [[літбіз]]і є <del>менеджерський скіл</del> моторчик у сраці, графомани цілком мають змогу стати зірковими письменниками [[сучукрліт]]. До того ж, не забуваймо, що завжди є редактор, який може зробити з лайна цукерку.
Але загалом комерційно успішного автора не можна назвати графоманом. Він уже за означенням письменник. Можливо, поганий письменник. Але комерційний принцип організації літпроцесу не дивиться на якість, а дивиться на продажі.
Здавалось би — хто читає цю гидоту, що вона весь час у топі українських видань? Проте, на жаль, у літбізі, як і в усякому бізнесі, керує не добрий смак, а [[маркетинг]], який створює попит. Натовпи [[Ванільна пизда|екзальтованих дівчат]] (цільова авдиторія видавництв і книгарень — інфа соточка, від інсайдера) аж пищать затаритися черговою порцією графоманії, аби повиставляти на свої [[інстаграм]]и «красіві» обкладинки й показати, що вони не лише дохуя вумні, а й у тренді. До речі, читати їм зовсім не обов'язково.
{{Література}}
[[Категорія:Література]]

Версія за 03:25, 24 жовтня 2022

Графоманія — це, якщо коротко і просто, коли людина пише, але писати не вміє й учитись не бажає. Ясна річ, що графоманів ніхто не читає. Їхня популяція виживає за рахунок кругового дуполизства, що стало робити особливо легко в інтернеті («ти похвали мене, а я – тебе» – читати пацієнта при цьому не обов'язково).

У рідній неньці

Реальні графомани

Якщо хочете побачити справжніх українських графоманів, зайдіть на booknet.com або Зелений Рожевий Слоник. Ох, ці погладжування!

Погані письменники

Оскільки з освітою, зокрема естетичною, в Україні туго, а головною передумовою успіху автора в літбізі є менеджерський скіл моторчик у сраці, графомани цілком мають змогу стати зірковими письменниками сучукрліт. До того ж, не забуваймо, що завжди є редактор, який може зробити з лайна цукерку.

Але загалом комерційно успішного автора не можна назвати графоманом. Він уже за означенням письменник. Можливо, поганий письменник. Але комерційний принцип організації літпроцесу не дивиться на якість, а дивиться на продажі.

Здавалось би — хто читає цю гидоту, що вона весь час у топі українських видань? Проте, на жаль, у літбізі, як і в усякому бізнесі, керує не добрий смак, а маркетинг, який створює попит. Натовпи екзальтованих дівчат (цільова авдиторія видавництв і книгарень — інфа соточка, від інсайдера) аж пищать затаритися черговою порцією графоманії, аби повиставляти на свої інстаграми «красіві» обкладинки й показати, що вони не лише дохуя вумні, а й у тренді. До речі, читати їм зовсім не обов'язково.