Hypebeast
Хайпбіст (від англ. Hypebeast — «звір хайпу», також відомі як жертви моди, брендодрочери або мамині модники) — специфічний підвид гуманоїдів, чий рівень ВВВ та соціального статусу в тусовці напряму залежить від кількості відомих логотипів, начеплених на тушку одночасно.
Головна життєва мета хайпбіста — знаходити і скуповувати найдорожчий, найлімітованіший і найхимерніший одяг та кросівки (бажано такі, що виглядають як шматок космічного сміття), аби викликати заздрість у таких самих персонажів та ловити повні нерозуміння погляди від пересічних громадян.
Коріння хвороби
Усе почалося в США в благословенних 2000-х, коли скейтбординг, хіп-хоп та вулична мода (streetwear) злилися в екстазі. Спершу це були просто люди, які любили рідкісні кросівки. Але потім прийшов Маркетинг і пояснив підліткам, що без шмотки з правильним написом вони — ніхто.
В Україну зараза просочилася десь у десятих роках разом із модою на підкати, «вєтнамки» взимку та відкриттям перших секонд-хендів, де можна було відкопати оригінальний Stone Island.
Психологічний портрет та повадки
Розпізнати хайпбіста в натовпі простіше, ніж вегана чи вейпера.
- Логоманія в термінальній стадії. Одяг без величезного напису відомого бренду для них не існує. Якщо на білій футболці за 500 доларів немає червоного прямокутника Supreme, вона автоматично прирівнюється до ганчірки для підлоги.
- Культ Кросівок. Кросівки (вони ж «снікери») — це святиня. Справжній хайпбіст швидше дозволить відрізати собі палець, ніж наступити на його новенькі Air Jordan чи Yeezy Boost. Ходять вони специфічною качиною ходою, щоб, не дай Боже, на носку не з'явилися заломи.
- Дропи та черги. Слово «дроп» (випуск нової колекції) викликає у пацієнтів рясне слиновиділення. Вони готові ночувати в наметах під магазинами, терпіти дощ, сніг, аби першими схопити худі, яке нічим не відрізняється від чернігівського трикотажу, окрім ціни.
- Ресейл як сенс буття. Більшість хайпбістів купують речі не для того, щоб носити. Вони перепродують їх іншим хайпбістам на спеціальних сайтах у три-дорога. Це називається «бізнес», хоча фінансується він переважно з кишені батьків.
Головні ідоли
Священний пантеон хайпбіста змінюється кожні кілька років, але є вічні стовпи:
- Supreme — бренд, який зміг продавати цеглу зі своїм логотипом за $150. Без жартів. Хайпбісти її купували.
- Off-White та покійний Вірджил Абло — людина, яка довела, що якщо обвішати куртку пластиковими бірками та написати на ній капслоком "JACKET", її купуватимуть за тисячі євро.
- Balenciaga — бренд, який відверто стібеться над багатіями, випускаючи сумки у вигляді сміттєвих пакетів за $1700 та брудні, подерті кросівки за ціною вживаного Ланоса. Хайпбісти в захваті.
- Каньє Вест — головний пророк релігії. Що б цей геній із явними ознаками термінальної стадії розладу особистості ні взув (навіть якщо це гумові чоботи для риболовлі) — наступного дня вся тусовка шукає такі самі.
Хайпбісти в Україні
Український хайпбіст змушений балансувати між бажанням виглядати на всі гроші світу та суворою реальністю:
- Паль і репліки. Оскільки оригінальний шмот коштує як
ниркадві нирки, 80% вітчизняних модників затарюються на «7-ve кілометрі» в Одесі або на AliExpress. Офіційно це називається «люкс-копія 1:1 з оригіналом», неофіційно — звичайна китайська паль. Проте в інстаграмі під правильним фільтром ніхто не помітить різниці. - Взаємодія з субстратом. Еволюційний ворог хайпбіста — гопник звичайний. Зустріч хайпбіста в оригінальному (або навіть пальовому) шмоті з представниками автентичного пролетаріату десь на Троєщині зазвичай закінчується філософською дискусією на тему «Поясни за шмот» та подальшою безкоштовною приватизацією кросівок на користь чотких пацанів.
Галерея
Кросівки, в яких не можна ходити по землі, щоб не стерти підошву за $2000
Див. також
- Хіпстер — їхні ідеологічні попередники, які любили вініл і каву, поки це не стало мейнстримом.
| ||||||||||||||||||||||||||||
