Мина Мазайло

Суть

"Мина Мазайло" - п'єса Миколи Куліша 1928-го року. Розовідає про їбанутих тьотушєк-ватніц з Курська, українізацію і малоросів. Головний герой хоче домогтися зміни власного прізвища на більш благородне, а по факту, більш цапаське. Принагідно демонструє всю абсурдність комплексу меншовартості у більшості його проявів в 20-х років 20-го століття у Харкові.

Дійові особи

1. Мина Мазайло - Харківський службовець, який, на фоні тотального комплексу меншовартості, вирішує змінити своє питомо-українське прізвище на помоскалену версію. Вважає, що його нещастя та невзгоди пов'язані з "хохляцьким" походженням, що не дає йому підійматися вгору кар'єрними щаблями. Саме прізвище, яке стає, на його думку, соціальним маркером його неповноцінності, скляною стіною блокує серйозне до нього ставлення. Характерними рисами є комічне намагання догодити проросійській системі і всіляко виправити свою "хохляцькість" на догоду різним Сирєнєвам, Розовам, Тюльпановам.
2. Рина (Мокрина Мазайло) -
3. Лина (Килина Мазайло) -
4. Мокій -
5. Уля -
6. Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва) -
7. Дядько Тарас -
8. Баронова-Козино -
9. Тертика, Аренський, Губа -

Золотий фонд цитат

Мина Мазайло

«	Де кокошнік лише насерти може, українець там квітки посадить.	»
	— А тобі не начхати, звідки?

Тьотя Мотя

«	По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной.	»
	— А тобі не начхати, звідки?

Покликання

• Оригінальний текст