Енеїда: відмінності між версіями
Admin2 (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 37: | Рядок 37: | ||
[[Шевченко]] високо цінував маґнум опус Котляревського. А, якщо розібратися, то різнобарвний, насичений різноманітною лексикою текст "Енеїди" й став ґрунтом, з якого згодом виросла сучасна літературна мова - нею я пишу прямо зараз, а ти читаєш. | [[Шевченко]] високо цінував маґнум опус Котляревського. А, якщо розібратися, то різнобарвний, насичений різноманітною лексикою текст "Енеїди" й став ґрунтом, з якого згодом виросла сучасна літературна мова - нею я пишу прямо зараз, а ти читаєш. | ||
{{Література}} | |||
[[Категорія:Література]] | [[Категорія:Література]] | ||
[[Категорія:Україна]] | [[Категорія:Україна]] | ||
Версія за 17:26, 24 листопада 2020
Енеїда - предмет фапу вкраїнських філолохів, які вважають сю пародійну й неоригінальну поему "першим твором сучасною українською літературною мовою", а отже й першим твором нової української літератури. Те, що народною українською мовою писали до Котляревського - нікого не їбе. Адже твір дійсно потішний, хоч і сплагіачений з москальської пародії, до того ж написаний дійсно смаковитою полтавською говіркою.
Неоригінальність
Замість тисячі слів:
|
Эней был удалой детина И самый хватский молодец; Герои все пред ним скотина Душил их так, как волк овец. Но после свального как бою Сожгли обманом греки Трою, Он, взяв котомку, ну бежать; Бродягой принужден скитаться, Как нищий, по миру шататься, От бабьей злости пропадать. |
Це перша строфа "Вергилиевой Энеиды, вывороченной наизнанку" кацапчика й сучасника Котляревського Осіпова, видана на сім років раніше за українську Енеїду. Більше на рувікі.
Отака хуйня малята. Наша "Енеїда" є вторинною навіть не щодо гіганта Вергілія, а й щодо вторинної пародії кацапні (щоправда, тут же всі - крім кацапів, звісно - погодяться, що переспів Котляревського на кілька порядків майстерніший і дотепніший).
Але розгадка проста - у той час була мода на переклади «Енеїди» у такому стилі.
Вплив на українську культуру
Втім, варто віддати належне поетичному таланту Котляревського: читаєш - ржеш, читаєш - кайфуєш од того соку нашої мови, який аж рветься в рядків тобі в голову й груди, аноне.
Шевченко високо цінував маґнум опус Котляревського. А, якщо розібратися, то різнобарвний, насичений різноманітною лексикою текст "Енеїди" й став ґрунтом, з якого згодом виросла сучасна літературна мова - нею я пишу прямо зараз, а ти читаєш.
| ||||||||||||||||