Українське радіо

Українське радіо — усі ті радіостанції які все ще слухають люди в маршрутках або за кермом свого Деу Ланоса.

Логотип

Історія

Стародавні часи

Радіоточка Десна. Кінець 1950-х.

В 20-х, коли в УРСР зароджувалось радіомовлення, а столицею УРСР був Харків, радянська влада наказала мовити. Тоді радіостанції представляли собою невеличку студію, з традиційним дефіцитом усього що тільки можна уявити. Більшість обладнання імпортувалась з Європи (наприклад радіолампи їхали з тоді ще незалежної Литви), а по можливості обладнання робилось руками на місці. Так само існував і дефіцит по радіоведучим - на це тоді ще не навчали, тож здебільшого це все трималось на ентузіастах. На приймаючій стороні так само стояли ентузіасти, які крутили зі слюди собі конденсатори. Радіо не працювало цілодобово, воно навіть не працювало декілька годин в добу. Розклад публікували в газетах, і зазвичай мовили тільки увечорі.

Столиця повернулась у Київ, туди ж переїхало і радіо. Радянська влада цілковито і одразу монопольно користувалася можливостями радіотрансляцій. Радіоточки в першу чергу ставили на площах або в людних місцях, де вони голосно хуячили на всю округу найкращі новини комуністичної батьківщини і будили зранку робітників радянським гімном. Вимкнути ото усе було простим смертним неможливо. Потім радянська влада дозволила купляти радіоточки в квартири та будинки, але з купою обмежень. Простий Петро, якщо хотів слухати щось іноземне повинен був мати скіли радіолюбителя радіомайстра і опанувати мистецтво паяти схеми с дефіцитних комплектуючих. Кримінал за прослуховування ворожих капіталістичних радіостанцій теж існував. КОЖЕН радіоприймач в обов'язковому порядку повинен був бути зареєстрований в міліції, при чому від моменту покупки давалося три дні або тиждень.

Середньовічні часи

- Мовило зазвичай з 26 будинку на вулиці Хрещатик, було цікаве лише пенсіонерам.

Нові часи

Є частиною Суспільного мовника, нікому не цікаве. Мовлять три канали, а саме:

• Українське радіо — розмовне радіо з цілодобовим піздежом на різні теми. До недавніх часів було пекельним совком без чіткої програми мовлення та півгодинними рекламними блоками про ліки від простатиту, і відповідно було нікому не цікаве. Після переходу до Суспільного було повністю реформоване, але як було нікому не цікаве, так і залишилось. А дарма, бо 1 програма Українського Радіо є однією з двох розмовних радіостанцій в Україні — інша це Радіо НВ.
• Радіо Промінь — артефакт стародавніх часів, що колись було меметичним через свою неймовірну старомодність у поганому сенсі. Наразі осучаснилося, почало транслювати сучасну українську попсу і втратило свій нафталіновий радянсько-пенсіонерський шарм. Сабж на момент року так 2012 оспіваний Жаданом у однойменній пісні.

Щматки ефіру для відчуття антуражності. 1997

Експрес Концерт на замовлення за різні роки.

• Радіо Культура — передачі про всяку культуру і концерти класичної музики. І інколи Поплавський.

Брехунець

Брехунець — радіоточка. Радянський легендарний девайс, що був поширений в сільській місцевості від часів Сталіна-Хрущова аже до 1990-х років. На практиці — дротове радіо, яке несло селянам та колгоспникам одно-двох а то і ціле трьох канальне державне радіо. Склад програм в 1990-ті був повний архаїчними передачами про культуру, сільське господарство і музикою рівня Іво Бобула, Івасюка та старої радянської естради. Брехунці були навіть в глухих селах, бо радянська влада старалася охопити усіх своїм мовленням, відповідно, простий нарід вигадав термін "брехунець", через ту хуїту, яку постійно транслювали через ці радіоточки. Наразі ці музейні експонати мають фльор ностальгії і продаються навіть на OLX для любителів антиквавріату.

• 

  Канонічна радянська радіоточка

• 

  Варіант девайсу

• 

Радіо в 2020-х

Маршрутки, таксі за кермом яких знавці світової політики, ринки, тюрми. Онлайн трансляції що дублюють звичайні радіостанції.

Див. також

• Українське телебачення
• Українське кіно
• UA:Перший