Мина Мазайло

Суть

"Мина Мазайло" - п'єса Миколи Куліша 1928-го року. Розовідає про їбанутих тьотушєк-ватніц з Курська, українізацію і малоросів. Головний герой хоче домогтися зміни власного прізвища на більш благородне, а по факту, більш кацапське. Це і стає початком епічного Слобідського мовосрачу в межах родини, що в іронічно-дотепній формі нагадує про проблеми узкоязічія сьогодні. Принагідно демонструє всю абсурдність комплексу меншовартості у більшості його проявів 20-х років 20-го століття у Харкові.

Дійові особи

1. Мина Мазайло - Харківський службовець, який, на фоні тотального комплексу меншовартості, вирішує змінити своє питомо-українське прізвище на помоскалену версію. Вважає, що його нещастя та невзгоди пов'язані з "хохляцьким" походженням, що не дає йому підійматися вгору кар'єрними щаблями. Саме прізвище, яке стає, на його думку, соціальним маркером його неповноцінності, скляною стіною блокує серйозне до нього ставлення. Характерними рисами є комічне намагання догодити проросійській системі і всіляко виправити свою "хохляцькість" на догоду різним Сирєнєвам, Розовам, Тюльпановам.
2. Рина (Мокрина Мазайло) -
3. Лина (Килина Мазайло) -
4. Мокій -
5. Уля -
6. Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва) -
7. Дядько Тарас -
8. Баронова-Козино -
9. Тертика, Аренський, Губа -

Золотий фонд цитат

М а з а й л и х а налила і дала йому води.
Поки він пив, Т ь о т я увірвала Мокієву промову. Задихана:
— Годі!.. Годі!.. І скажи нарешті, Моко, Моко, Мо-ко, невже ти не руська людина?
М о кі й
— Я — українець!
Т ьо т я
— Та українці — то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни? М о кі й
— Вони такі росіяни, як росіяни — українці...
Т ьо т я
— Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?.. Будь
ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка...
М а з а й л о, випивши води:
— Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української
мови. Не малоруської і не Тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія.
Т ьо т я
— Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?
М а з а й ло
— Частина — наші малороси, себто руські...
Т ьо т я
— Ну?
М а з а й ло
— А частина, з'явіть собі, галичани, себто австрія-ки, що з ними ми воювалися 1914
року, подумайте тільки! Т ьо т я
— Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте... Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?

Покликання

• Оригінальний текст