Графоманія

Графоманія - якщо коротко й просто - це коли людина пише, але писати не вміє й учитись не бажає. Ясна річ, що графоманів ніхто не читає. Їхня популяція виживає за рахунок кругового дуполизства, що стало робити особливо легко в інтернеті ("ти похвали мене - а я тебе" - читати пацієнта при цьому не обов'язково).

В рідній неньці

Оскільки з редакторами в Україні туго, а головною передумовою успіху автора в літбізі є менеджерський скіл моторчик у сраці, графомани цілком мають змогу стати зірковими письменниками сучукрліт. Стан речей ще погіршує гончарство головного мозку, яке змушує більшість сучасних поп-авторів писати огидним язичієм: російський синтаксис і фразеологія + бєлодєдівська лексика. Серед таких метрів сьогодення: Жадан (лише проза), Дереш (цей і ВРЖ розмовляє як москальський підор), Любка. Чудовим прикладом сабжу є Бабкіна, яка бере все тим же моторчиком у сраці, моднявими обкладинками - однак писанину сієї панянки читати неможливо геть.

Здавалось би - хто читає цю гидоту, що вона весь час у топі українських видань? Проте, на жаль, у літбізі, як і в усякому бізнесі, керує не добрий смак, а маркетинг. Натовпи екзальтованих дівчат (цільова авдиторія видавництв і книгарень - інфа соточка, від інсайдера) аж пищать затаритися черговою порцією графоманії, аби повиставляти на свої інстаграми "красіві" обкладинки - й показати, що вони не лише дохуя вумні, а й у тренді. До речі, читати їм зовсім не обов'язково.