Дошка /А/ Січі

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Версія від 13:51, 11 серпня 2026, створена Admin2 (обговорення | внесок) (→‎FAQ як цивілізаційний інститут)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1593701802.591563-.jpg

А на стройці нема чим робить
Це не стаття, а збірка матералів для неї. Тим не менш, матеріали - оригінальні і в будь-який момент їх можеш перетворити на статтю навіть ти.


Дошка А Січі (/a/, Аніме та манга) — тематична дошка іміджборди Січ. Призначалася для обговорення аніме, манґи, озвучок, сейю, вайфу, Тохо, косплею, візуальних новел та інших форм японського культурного самокатування. На практиці - швидко перетворилася на щось цікавіше: архів локальної внутрякової анімешної культури, де поряд із серйозними рекомендаціями існували - гейти на ФанВокс, війни за Юкі, Тохо-музика, депресія від K-ON, копіпасти та перманентне питання, чи ще не здохла Січ.

/a/ з'явилася через шістнадцять днів після запуску борди в 2014-му. Анімешне населення почало активно плодитися майже відразу: уже 26 березня існували окремі треди про махо-шьоджьо та FanVox.

Історія

Весна 2014

Початково /a/ звісно не мала сформованого канону. Безос приходив, кидав картинку, питав «що подивитися?» і зникав у тумані, залишаючи наступним поколінням такий свій відбиток в археологічному шарі. Одним із ранніх центрів інтересів став тред про махо-шьоджьо, започаткований 26 березня. Його автор проголосив власну систему оцінювання від 1 до 5, бо десятибальна шкала, на його думку, була відвертим лайном: якщо доставило, то 10/10, якщо ні, то 2/10. Жанр був оголошений здебільшого сірим штампованим лайном, після чого автор урочисто взявся розбирати це лайно по сортах.

У тому ж березні з'являється FanVox-тред, де безосібний обговорює якість тодішньої української анімеозвучки. Пізніше питання скільки ж там людей озвучує, отримує відповідь: У них там під 30 осіб персоналу. 15 квітня створюється тред, де пропонують писати про щойно переглянуті тайтли. Серед ранніх фаворитів фігурує Подорож Кіно, а наступного дня з'являється Друзі на тиждень із резюме: Сюжет нічо так... Але стиль анімації просто супер. Таке, шо прямо ня.

Паралельно /a/ живе за законами будь-якої нормальної анімешної республіки: половина населення сперечається про тайтли, друга половина сперечається про те, чи має право перша половина сперечатися про тайтли.

У квітні вже фіксуються локальні реакції на Титанів, Магічну сцену вишуканої Лали, а також регулярні спроби визначити, яке аніме є «справжнім», а яке є сосачівським форсом. У треді про «Тетосів» з'являється вирок: «тупий сосачівський форс», після чого дискусія, як і належить дискусії про аніме, рухається вперед без жодної потреби в аргументах.

Особливе місце посідав Fist of the North Star. Тред від 2 квітня проголошував його найкращим аніме-серіалом за всю історію людства, а наступного дня анонім повідомив людству, що у світі немає нічого цікавішого або крутішого ніж кулак.

Літо 2014: Тохо та злитий сезон

До літа /a/ перестає бути просто місцем для обговорення сезонного аніме. Особливо потужно розростається Тохо-напрямок.

27 червня з'являється Тохо-радіо, далі регулярно кидаються треки, ремікси, кліпи й музичні рекомендації. У липні анонім уже хвалиться баянистим вінраром від xi-on та свіжачком від IOSYS. Інший анонім констатує, що інтерес до Тохо в нього виник після Чірно та пісеньки, після чого природний розвиток цивілізації приводить до створення музичної тохонитки.

Тут же народжується тохофаг як культурний тип. За формулюванням, достатньо тричі прослухати тему будь-якого тохоперсонажа, і процес уже пішов.

Тохо поступово стає не просто франшизою, а мовою дошки. З'являються «тохомузики», «тохокліпи», тохоплеєр, обговорення Суйко, Чірно, Рейму та інших святих образів. 29 липня хтось урочисто приносить «тохоплеєр», а в серпні вже лунають розмови про ЗУН та «літербол».

Улітку /a/ освоює ще одну традицію: сезонні срачі.

У треді «Чартерний рейс Січ-Анімеландія» від 30 червня безос просить оцінити літні тайтли. У відповідь отримує: «Якесь усе лайно. Куди поділись нормальні тайтли?» 1 липня діагноз уточнюється: «Зливний сезон». Інші анони рятують честь календаря, називаючи «Монґатарі», «Токійського гуля», «Терор ін Резонанс» і другий сезон «Спейс Денді».

Це характерна форма локального гумору /a/: сезонне аніме одночасно є приводом для перегляду, приводом для ненависті й приводом повідомити всім, що ти його не дивишся.

У липні також фіксується Одеса Comic Con. Анонім скаржиться на асортимент і ціни фігурок: «Ну пиздець». А 25 липня в треді про Bad Apple з'являється майбутній ньюфаг, який повідомляє: «Нічого собі, я й не думав, що тут хтось живий є. До речі, то було моє перше повідомлення у Січі».

Так, /a/ вже тоді мала властивість перетворювати кожного нового користувача на свідка воскресіння мертвих.

Осінь 2014: Січ ламається, /a/ залишається

Ключовий поворот відбувається восени. У жовтні /b/ закривається на «оновлення» рушія, а /a/ фактично стає головним місцем для життя Січі. Після закриття /b/ саме /a/ стало осередком випадкових дискусій і навіть привертало увагу інших малих борд, які хотіли переманити січан.

6 жовтня починається ниття «Віталя, відкрий /b/». Анонім просить гештеґи, тестує функції, скаржиться на відсутність drag-and-drop, а далі прямо заявляє: «Приховав всі аніме треди, так шо і без бе обійдуся, от тільки всі січани то в школі то в інстітутах, нема з ким поговорити».

Наступного дня технічний апокаліпсис уже набуває літературної форми. Пост дублюється багато разів, користувачі кричать про баги, питають про /b/, а один із анонів формулює есхатологічне питання: «Де пшеничка?! Ґвалт! Ґвалт!»

Особливо епічним став баг із повторною відправкою постів. 7 жовтня один анонім шість разів повторює «ґіфка ж в оп пості, сліпий чи шо», після чого сам борд народжує справжній технічний монолог: «І КУРВА ЙОБАНІ ГЛЮКИ, СХУЯ ПОСТ ДОХУЇЩА РАЗІВ ЗАПОСТИВСЯ».

« Віталик - справжній анон з великої літери! »

— Так його називають після чергових проблем із відображенням картинок.

Технічний стан борди поступово стає окремим жанром /a/.

У жовтні дошка дедалі менше нагадує тематичний форум і дедалі більше нагадує маленьку республіку без уряду.

17 жовтня народжується локальний набір гештеґів:

#СРАЧКА
#ПЕРДЯЧКА
#5%

Там же з'являється погроза оголосити Віталя єретиком, якщо він і далі розвиватиме борду в тому ж напрямку. Вимога проста: відкрити /b/.

« Це не Січ, це хіпстерач якийсь. »

— А тобі не начхати, звідки?

Причиною невдоволення стають відсутні взаємопосилання, каталог та інші цивілізаційні здобутки, які на іміджбордах зазвичай згадують лише після їх зникнення.

До кінця жовтня ситуація набуває майже релігійного характеру: «Січ без Віталіка - не січ зовсім».

Паралельно лунає вимога повернути «пшечку і /b/», а будь-який оптимізм щодо нового Віталіка оголошується «ПЕРЕМОГОЮ». Один зі срачів намагається визначити, що таке «Доброчан», інший розгортає дискусію про «власну безосібну культуру».

Це і є головний феномен пізньої /a/: аніме стає приводом, а не предметом.

Тред про Ghost in the Shell від 2 березня 2015 року, наприклад, прямо проголошує мету познайомити ньюфагів із справжнім хардкорним аніме, без героїв школярів. В іншому треді сперечаються про Нескінченне літо, причому дискусія швидко переходить від самої VN до якості сценарію, персонажів і фіналу.

Тематична дисципліна була остаточно принесена в жертву життю.

Культурний канон /a/

«Двоїню»

Одне з найкоротших і водночас найхарактерніших слів архіву. У ранньому треді про останнє переглянуте аніме анонім відповідає "Двоїню" - після чого просто називає «Подорож Кіно».

Двоїня тут не стільки згода, скільки базова форма існування безосібного. Якщо хтось уже сказав те, що ти хотів сказати, твій внесок у цивілізацію полягає в тому, щоб сказати «двоїню».

«Зливний сезон»

Формула сезонного аніме-циніків. Народилася влітку 2014 року й чудово описує циклічний процес:

  1. виходить сезон;
  2. анон дивиться три серії;
  3. анон оголошує весь сезон лайном;
  4. інший анон називає три тайтли, які норм;
  5. через три місяці цикл повторюється.

У первинному треді це буквально сформульовано як «Зливний сезон».

Тохо

Тохо на /a/ не просто популярне. Воно є окремим станом матерії.

Музичні треди, кліпи, ремікси, радіо, Суйко, Чірно, Рейму, ЗУН і різноманітні тохофаги утворюють майже паралельну культуру. «Тохомузики та тохокліпів нитка» існувала як окремий постійний жанр, а в липні анонім уже рекомендував «тохоплеєр».

З цього ж середовища походить репліка «Скиньтесь на чай» - її супроводжує музичний лінк.

Вайфу

27 червня 2014 року з'являється «Вайфу-трід»:

« Я, звісно, розумію, що тут всі успішні піхволизи альфачі, але давайте терти за наших вайфу та пов'язане. »

— А тобі не начхати, звідки?

Через кілька місяців ця традиція живе далі, хоча в лютому 2015 року вже лунає тверезий вирок «Ідоли тут у нас не надто популярні».

Таким чином, /a/ навіть тут не змогла остаточно визначитися, чи це клуб отаку, чи група людей, які колективно заперечують власне отакуїзм.

K-ON як екзистенційна загроза

Найбільш оформлена копіпаста виникла 9 лютого 2015 року, пост №2688.

Її центральна теза проста: /a/ ненавидить K-ON не через погану якість, а через те, що він показує нормальне життя, дружбу, захоплення і майбутнє, яких середньому анону бракує.

Ключовий фрагмент:

« Ми ненавидимо K-On через його персонажів. Просто тому, що ці школярки зберегли в собі щось хороше, світле і чисте, чого нам зараз так не вистачає. »

— А тобі не начхати, звідки?

Копіпаста розростається в майже богословський трактат про ненависть до щастя. У ній середній мешканець /a/ описується як людина, що вже не співвідносить себе з навколишнім світом, а К-ON трактує як нагадування про втрачені можливості. Фінальна теза особливо безжальна: щастя нібито може міститися в тортику, чаї та теплій компанії, а усвідомлення цього породжує ненависть.

Наступного дня анонім доповнює копіпасту власним досвідом: K-ON викликає в нього не ненависть, а депресію через спогади про просрані шкільні роки, нереалізовані мрії та надмірно ідеалізовану японську школу.

Тобто K-ON на /a/ остаточно перестає бути аніме.

K-ON стає психодіагностичним тестом.

Треба заварити чаю

7 лютого 2015 року в черговому треді з картинками з'являється фраза «Треба заварити чаю». На неї відповідь: «обов'язково». Після чого: «І поняшитись».

Це, мабуть, найчистіший концентрат пізньої /a/: навколо можуть падати сервери, борди, імперії та полімери, але чай треба заварити. Щось на кшталт пізнішого кропивачівського "Попоїм борщику."

Милі дівчатка роблять милі речі

Тред із відповідним формулюванням став одним із типових продуктів зимової /a/. Поряд із GIF-анімаціями та картинками з'являються короткі реакції, що вже не потребують пояснення.

Жанр cute girls doing cute things на /a/ існував не як окрема естетика, а як терапевтичний протокол.

Харухі та Юкі

Восени й узимку окремим центром тяжіння стає Харухі. У березні 2015 року дискусія про Юкі вже переходить у форму конфесійної війни.

Один із анонів проголошує себе фанатом-ортодоксом і називає прихильників олюдненої Юкі єретиками і розкольниками. Одночасно всі визнають, що нову екранізацію дивитимуться, навіть якщо вона їм не подобатиметься.

Таким чином формується ще одна типова риса /a/: ортодоксія не заважає дивитися єресь.

Ваша Україна — аніме

9 листопада 2014 року створюється тред із назвою «Ваша Україна — аніме», де пропонується постити картинки, пов'язані з Україною. У лютому та березні 2015 року тред продовжує жити.

Це важливий момент: аніме-культура /a/ поступово українізується не через офіційну програму, а через меметичну асиміляцію. Японська картинка стає українською, якщо на неї достатньо довго дивитися безосібним оком.

«Останнє аніме»

Окремий жанр /a/ становили відгуки про щойно переглянуте. Їхня форма була примітивною й тому прекрасною: назва тайтлу, кілька речень, оцінка, іноді довгий срач.

Серед найпомітніших згадок архіву:

  • «Подорож Кіно» як 10/10 і «одне з найулюбленіших аніме»;
  • «Jinrui wa Suitai Shimashita» як 10/10, переглянуте «на одному подиху»;
  • «Космічний Денді» як непогана комедія;
  • «Barakamon» як «достойне, з нормальним гумором»;
  • «Starship Operators» як нудне, але коротке;
  • «Парад смерті» як перспективна річ;
  • другий сезон Durarara!! як привід запитати себе, чи це аніме стало тупішим, чи глядач порозумнішав.

Цей жанр фактично виконував функцію усного каталогу. Замість рейтингової системи існувала колективна пам'ять.

FAQ

9 листопада 2014 року з'являється «Довгий FAQ тред №2». Він містить перелік ресурсів для анімешника: MyAnimeList, AniDB, NereGate, AnimeCalendar, TV Tokyo, CDJapan, Anime News Network, Sankaku Complex, AnimeLyrics та інші.

Це вже не просто мем. Це момент, коли /a/ починає архівувати власну культуру. В іміджбордному сенсі це майже єресь: безосібний не повинен нічого зберігати. Але /a/ зберігала. Треди, картинки, посилання, рекомендації, копіпасти, локальні жарти.

Косплей і випадкове безумство

6 травня 2014 року виникає тред «За що ми любимо косплей». Далі тред розростається, а наприкінці 2014 року з'являються повідомлення з фотографіями, відео трохи якісного безумства з елементами косплею.

Візуальна культура

Окремо існували:

  • Рандомних аніме-пікч тред
  • Піздатих артів тред
  • Скріншот тред;
  • Гіфко тред;
  • новорічні картинки;
  • вайфу-треди;
  • треди маскоток;
  • тематичні треди за конкретними франшизами.

Відтак /a/ була не лише розмовною дошкою. Це був своєрідний анонімний фотожурнал із дуже поганою редакційною політикою.

Нескінченне літо і українська VN-культура

У березні 2015 року на /a/ активно обговорюється НЛ. Тред швидко виходить за межі простого «подобається/не подобається»: обговорюються фінали, сюжетні провали, персонажі та сценарна структура.

Один із найбільш жорстких відгуків називає VN «намистом у лайні»: сумішшю якісного контенту та сюжетного сміття. Водночас автор визнає, що йому подобається атмосфера піонертабору та окремі персонажі.

Це характерний /a/-підхід до критики: якщо твір сподобався, його треба спершу образити, щоб не подумали, що ти щасливий.

Ghost in the Shell

2 березня 2015 року створюється фан-тред Ghost in the Shell. Його автор пояснює, що хоче познайомити ньюфагів із справжнім хардкорним аніме, без героїв школярів. Це майже маніфест старого анімешника: класичний кіберпанк проти чергового школяра з магічним мечем, який випадково став найсильнішим у світі. Іронія полягає в тому, що сама /a/ паралельно регулярно обговорює школярок, вайфу, K-ON і милі речі. Іміджборда любить принципи. Особливо коли вони не заважають їх порушувати.


Копіпаста про K-ON

Окремим пам'ятником /a/ є копіпаста №2688 від 9 лютого 2015 року. Її значення полягає не лише в тексті, а в реакції дошки. Копіпаста породила подальше обговорення, персональні варіації та своєрідну теорію про те, що ненависть до K-ON є замаскованою тугою за нормальним життям. Формула настільки вдала, що анонім фактично перетворює аніме на дзеркало: «Ми ненавидимо K-ON всім своїм єством, він нагадує нам все те, що ми упустили, втратили, не помітили». Це вже не рецензія. Це маленька соціальна теорія, випадково народжена посеред.

Значення

Дошка /А/ Січі не була найвідомішою аніме-спільнотою українського інтернету. Тут співіснували фанатизм і самоіронія, українізація і божевільні копіпасти, Тохо і K-ON, Ghost in the Shell і милі дівчатка, серйозні рекомендації та зливний сезон, чай і екзистенційна ненависть. А коли Січ остаточно рушила до смерті, /a/ вже мала власну міфологію.

Додаткові посилання