Аніме-клуб

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Broken page.png

Маємо те, що маємо
Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Аніме-клуб).
Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.


Аніме-клуб — офіційні, напівофіційні, або офіційно зареєстровані об'єднання анімешників, отаку та косплейщиків для спільного перегляду аніме та манги, спілкування, та суміжної діяльності, що стосується цього хобі. Характерною рисою є те, що більшість українських аніме-клубів були створені до широкого розповсюдження Інтернету в Україні і почали переклад аніме та манги на українську ще у 90-х роках минулого століття. У ті часи, вони існували зокрема для перегляду аніме на дисках, які було не так просто роздобути. У таких клубах, були спеціальні альбоми з аніме-дисками, що перегли як зіницю ока, обрані «голови». Назва клубу зазвичай вигадується японською чи англійською мовою; також може мати назву аніме чи манги. Завдяки існуванню таких клубів, виникають аніме-фестивалі, та косплей-фестивалі, всеукраїнські або місцеві.

Історія Українських аніме-клубів[ред.]

Перші аніме-клуби почали з'являтися ще у 90-х роках минулого століття у великих містах. Першим таким клубом став київський Crystal Power, що з'явився у 1997-му році в столиці. Згодом, почали з'яілятися і інші і областних центрах і містечках: White Reflection у Львові, ~ Y ~ YUME NO MOTO ~ Y ~ у Харкові, Itodama у Дніпропетровську, Тернопільський аніме-клуб у місті Тернопіль, Rising Sun у місті Запоріжжя, Tsuki no Seiza у Хмельницькому ті інших містах. Таких клубів стало безліч. Пік популярності відбувався з 2000-х і почав спадати під 2010-й рік. У ті часи не існувало швидкого розвпосюдженого для всіх інтернету, ані гідних перекладів аніме, в Україні. А тому єдиною можливістю для пересічного підлітка чи дорослого фаната аніме, щоб збагатити свій анімешний світ, було отримати доступ до якогось місця, де було більше аніме. Таким місцем були аніме-клуби, де і опинялися всі від малого до великого, вбачивши програму про таку штуку по телебаченню. Також існувала переписка для бажаючих дізнатися про діяльність клубу, поштою. Хоч «Новий Канал» і показував такі аніме як Сейлор Мун та Сакуру, але в Україні була явно потреба більше аніме для аудиторії фанатів, і тому вони записували аніме з німецьких, польських, російських телеканалів. У аніме-клубах почали збиратися фанати, що мінялися ціма записами, зокрема у «Crystal Power» та інших клубах, збагачуючи коло його відвідувачів та рід діяльності. Результатом діяльності таких клубів, було винекнення перших фестивалів японської культури в Україні, першим з яких у 2006-му році став Київський Аніме-Фестиваль, в той же час був започаткований Харківський аніме-фестиваль «Ханіфест». Згодом, Київський фестиваль замінив Всеукраїнський Фестиваль Японської Анімації. Деякі фестивалі не проіснували довго і зникли з тих чи інших причин. На разі ще відбуваються такі фестивалі як: NIHON TAISAI у Донецьку, Ханіфест у Харкові, ANICON у Львові та декілька інших. Виникли і зникли аніме-газети і журнали, такі як Харківська «СєгодНЯ!» та Львівська Анікон. Фанатами японської культури були створені вітчизняні музичні групи японського напрямку, так як: Чернігівська Klepsydra — жанр Visual Kei, Київські Future Plans — кавер-аніме OST гурт, та подібні — TSUBASA у Донецьку.

Подробиці існування і устрою[ред.]

Аніме-клуби, мають свою специфічну ієрархію. Зокрема, це стосується інтегрованості учасників у японську культуру і завзяте використання анімешного сленгу, — обов'язковою умовою існування клубу: є «голова клубу», що має своє прізьвисько, зазвичай японське ім'я чи ім'я аніме-манга персонажу, або ж — улюбленого J-Rockера. Голова — повинен володіти беззаперечними знаннями в сфері аніме-манга та японської культурі, мати якийсь талант (наприклад в малюванні в стилі манга, або ж, знання японської мові, спів на японській мові, органіації, тощо). Тобто «голова» — повинен бути беззаперечним отаку, з багажом анімешних знань, що перевищує знання усіх учасників клубу, або ж — мати беззаперечний талант і вміння, наприклад — озвучувати аніме чи перекладати мангу, малювати її. Голова повинен вести клуб до розвитку і не дати йому занепасти попри що. Зазвичай, у таких клубах усі учасники називають одне-одного японськими іменами, використовуючи свій сленг, що грунтується на японській мові. Наслідком такого використання, ми маємо розповсюдження такого слова, як «няша», «кавайний», «ня» та багато подібних, що стали загальноуживаними. Часто, анімешники і отаку, пишуть перекази або навіть оригінальні твори за мотивами улюблених аніме та манга, чим часто діляться з іншими учасниками свого аніме-клубу, також, відповідно густо використовуючи аніме-сленг. Зовсім необов'язково, щоб аніме-клуб мав своє приміщення. Більшість анімешників намагаються креативно підійти до цього питання, щоб не сидіти весь час десь у приміщенні за переглядом аніме-серіалів, — вони збираються у кафе, а потім можуть влаштувати піші прогулянки, або ж — влаштовують пікніки, організовано їздять на фестивалі і концерти японських гуртів, тощо. Більш серйозним клубам, звісно, без приміщення не обійтися, особливо коли учасники дозрівають до перекладу аніме та манги, косплею чи організації фестивалю або місцевого заходу, а може, й музичного гурту, як українські Future Plans.

Діяльність аніме-клубів[ред.]

Організація спілкування вітчизняних фанатів японської культури , — Анімки, пікніки, сходини, тощо. Переклад аніме і манги, а також його озвучення українською мовою. Формування косплей-груп, і створення косплей-фестивалів в Україні для демонстрації свого таланту. Створення музичних гуртів, що переспівують пісні з аніме і роблять кавери з японських пісень, з копіюванням японського стилю виконання і зовнішності. Створення газет чи журналів про життя і події Українського Аніме-фендому та новини аніме, манги та японської музики.

Відомі українські Аніме-клуби що є або існували[ред.]