Аніме-клуб

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Broken page.png

Маємо те, що маємо
Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (Аніме-клуб).
Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.


Аніме-клуб — офіційні, напівофіційні, або офіційно зареєстровані об'єднання анімешників, отаку та косплейщиків для спільного перегляду аніме та манги, спілкування, та суміжної діяльності, що стосується цього хобі. Характерною рисою є те, що більшість українських аніме-клубів були створені до широкого розповсюдження Інтернету в Україні і почали переклад аніме та манги на українську ще у 90-х роках минулого століття. У ті часи, вони існували зокрема для перегляду аніме на дисках, які було не так просто роздобути. У таких клубах, були спеціальні альбоми з аніме-дисками, що перегли як зіницю ока, обрані «голови». Назва клубу зазвичай вигадується японською чи англійською мовою; також може мати назву аніме чи манги. Завдяки існуванню таких клубів, виникають аніме-фестивалі, та косплей-фестивалі, всеукраїнські або місцеві.

Історія Українських аніме-клубів[ред.]

Перші аніме-клуби почали з'являтися ще у 90-х роках минулого століття у великих містах. Першим таким клубом став київський Crystal Power, що з'явився у 1997-му році в столиці. Згодом, почали з'яілятися і інші і областних центрах і містечках: White Reflection у Львові, ~ Y ~ YUME NO MOTO ~ Y ~ у Харкові, Itodama у Дніпропетровську, Тернопільський аніме-клуб у місті Тернопіль, Rising Sun у місті Запоріжжя, Tsuki no Seiza у Хмельницькому ті інших містах. Таких клубів стало безліч. Пік популярності відбувався з 2000-х і почав спадати під 2010-й рік. У ті часи не існувало швидкого розвпосюдженого для всіх інтернету, ані гідних перекладів аніме, в Україні. А тому єдиною можливістю для пересічного підлітка чи дорослого фаната аніме, щоб збагатити свій анімешний світ, було отримати доступ до якогось місця, де було більше аніме. Таким місцем були аніме-клуби, де і опинялися всі від малого до великого, вбачивши програму про таку штуку по телебаченню. Також існувала переписка для бажаючих дізнатися про діяльність клубу, поштою. Хоч «Новий Канал» і показував такі аніме як Сейлор Мун та Сакуру, але в Україні була явно потреба більше аніме для аудиторії фанатів, і тому вони записували аніме з німецьких, польських, російських телеканалів. У аніме-клубах почали збиратися фанати, що мінялися ціма записами, зокрема у «Crystal Power» та інших клубах, збагачуючи коло його відвідувачів та рід діяльності. Результатом діяльності таких клубів, було винекнення перших фестивалів японської культури в Україні, першим з яких у 2006-му році став Київський Аніме-Фестиваль, в той же час був започаткований Харківський аніме-фестиваль «Ханіфест». Згодом, Київський фестиваль замінив Всеукраїнський Фестиваль Японської Анімації. Деякі фестивалі не проіснували довго і зникли з тих чи інших причин. На разі ще відбуваються такі фестивалі як: NIHON TAISAI у Донецьку, Ханіфест у Харкові, ANICON у Львові та декілька інших. Виникли і зникли аніме-газети і журнали, такі як Харківська «СєгодНЯ!» та Львівська Анікон. Фанатами японської культури були створені вітчизняні музичні групи японського напрямку, так як: Чернігівська Klepsydra — жанр Visual Kei, Київські Future Plans — кавер-аніме OST гурт, та подібні — TSUBASA у Донецьку.

Подробиці існування і устрою[ред.]

Аніме-клуби, мають свою специфічну ієрархію. Зокрема, це стосується інтегрованості учасників у японську культуру і завзяте використання анімешного сленгу, — обов'язковою умовою існування клубу: є «голова клубу», що має своє прізьвисько, зазвичай японське ім'я чи ім'я аніме-манга персонажу, або ж — улюбленого J-Rockера. Голова — повинен володіти беззаперечними знаннями в сфері аніме-манга та японської культурі, мати якийсь талант (наприклад в малюванні в стилі манга, або ж, знання японської мові, спів на японській мові, органіації, тощо). Тобто «голова» — повинен бути беззаперечним отаку, з багажом анімешних знань, що перевищує знання усіх учасників клубу, або ж — мати беззаперечний талант і вміння, наприклад — озвучувати аніме чи перекладати мангу, малювати її. Голова повинен вести клуб до розвитку і не дати йому занепасти попри що. Зазвичай, у таких клубах усі учасники називають одне-одного японськими іменами, використовуючи свій сленг, що грунтується на японській мові. Наслідком такого використання, ми маємо розповсюдження такого слова, як «няша», «кавайний», «ня» та багато подібних, що стали загальноуживаними. Часто, анімешники і отаку, пишуть перекази або навіть оригінальні твори за мотивами улюблених аніме та манга, чим часто діляться з іншими учасниками свого аніме-клубу, також, відповідно густо використовуючи аніме-сленг. Зовсім необов'язково, щоб аніме-клуб мав своє приміщення. Більшість анімешників намагаються креативно підійти до цього питання, щоб не сидіти весь час десь у приміщенні за переглядом аніме-серіалів, — вони збираються у кафе, а потім можуть влаштувати піші прогулянки, або ж — влаштовують пікніки, організовано їздять на фестивалі і концерти японських гуртів, тощо. Більш серйозним клубам, звісно, без приміщення не обійтися, особливо коли учасники дозрівають до перекладу аніме та манги, косплею чи організації фестивалю або місцевого заходу, а може, й музичного гурту, як українські Future Plans.

Діяльність аніме-клубів[ред.]

Організація спілкування вітчизняних фанатів японської культури , — Анімки, пікніки, сходини, тощо. Переклад аніме і манги, а також його озвучення українською мовою. Формування косплей-груп, і створення косплей-фестивалів в Україні для демонстрації свого таланту. Створення музичних гуртів, що переспівують пісні з аніме і роблять кавери з японських пісень, з копіюванням японського стилю виконання і зовнішності. Створення газет чи журналів про життя і події Українського Аніме-фендому та новини аніме, манги та японської музики.

Відомі українські Аніме-клуби що є або існували[ред.]

Об'єднати з:

  • «Crystal Power» - Київ.
  • «Nakama's» - Київ.
  • «White Reflection» - Львів.
  • «Міцурукі» - Львів.
  • «НЯкай Українською» - Тернопіль.
  • «Umi No Hoshi» - Одеса.
  • «Нова весна» - Мелітополь.
  • «Rising Sun» - Запоріжжя.
  • «Tsubasa no Michi» - Донецьк.
  • «MAEMI» - Алчевськ.
  • «Кавай Кампай» - Кадіївка.
  • «Yume no Moto» - Харків.
  • «Asa no Sora» - Харків.
  • «花火-Hanabi-花火» - Житомир.
  • «Tsuki no Seiza» - Хмельницький.
  • «Тернопіль» - Тернопіль.
  • «ЛСД Львів» - Львів.
  • «АнімеЛьвів» - Львів.
  • «Asa no Tsuyu» - Луганськ.
  • «Crystal Anime» - Полтава.
  • «KOKORO NO KOE» - Нікополь.
  • «Itodama» - Дніпро.

Об'єднати з

Українські аніме-клуби — об'єднання анімешників для спільного перегляду аніме та манги, спілкування, та суміжної діяльності, що стосується цього хобі. Характерною рисою є те, що більшість українських аніме-клубів були створені до широкого розповсюдження Інтернету в Україні і почали переклад аніме та манги на українську ще у 90-х роках минулого століття. У ті часи, вони існували зокрема для головного - перегляду аніме на дисках, які було не так просто роздобути. У таких клубах були спеціальні альбоми з аніме-дисками, що перегли як зіницю ока обрані "голови".

Аніме-клуби мають свою специфічну ієрархію. Зокрема це стосується інтегрованості учасників у японську культуру і завзяте використання анімешного сленгу. Обов'язковою умовою існування клубу є "голова клубу", що має своє прізвисько, зазвичай японське ім'я чи ім'я аніме-манга персонажу, або ж улюбленого J-рокера.

Зазвичай у таких клубах усі учасники називають одне-одного японськими іменами, використовуючи свій сленг, що грунтується на японській мові. Наслідком такого використання ми маємо розповсюдження такого слова, як "няша", "кавайний", "ня" та багато подібних, що стали загальноуживаними.

Київ[ред.]

Від 1997-го року і до 2008-9-го року існував найвідоміший аніме-клуб України, столичний Crystal Power під керівництвом «Мами-Сандри», який щороку збирав на власний день народження анімешників зі всієї України. Первинно намагався стати всеукраїнським об'єднанням, утворивши філії у Львові та Запоріжжі, потім навіть міжнародним, мавши представництва у Росії та Македонії (!). Але, з наступом «доби Інтернету», популярність усіх, у тому числі і Київського, українських аніме-клубів катастрофічно впала, спричинивши майже повне зникнення таких формувань. Короткостроково з'явився і зник аніме-клуб "Nakama's", як і "Tomodachi" й "Камігава" як і безліч інших, що лишаться невідомими загалу...

Львів[ред.]

Львів — столиця українського фендому. Там існують регулярні анімки та широке коло поціновувачів аніме та манги. Попри це, жорстока іронія львівського аніме-фендому полягає у тому, що, як це не сумно, та анімешнику фактично там робити і нічого. На сходках ВР, найолдфажнішого клубу, про аніме не поговориш, бо це заїбало навіть ньюфагів. На Міцуруках цього не зробиш, оскільки мало хто взагалі не цікавиться аніме, крім окремих людей, які приходять не часто. А на сходках Ренмея це в принципі неможливо, бо їх майже не існує в природі, засвідчити їх анімку можна не частіше, ніж комету Галлея.

Були ще такі клуби, як «ЛСД Львів» та «АнімеЛьвів», а також псевдоанімешний клуб «Нагасакі». Майже всі вони через деякий час зникли. Зрештою, зараз майже усі фани аніме перейшли або до Міцурукі, або просто зустрічаються маленькими групами по власних будинках.

Хоча треба відмітити, що останнім часом відбувається деяке пожвавлення, через притік нових молодих аніме-фанів та активну діяльність старих учасників і нових команд фан-даберів.

Тернопіль[ред.]

З 2006-го року існував Тернопільський аніме-клуб, але якоюсь діяльністю він майже не уславився, хіба спробою перекладів манґи і виїздом на аніме-фестивалі. Однак саме з цього клубу вийшли відомі особи Русалка та Deity.

А ще у Тернополі було відновлено аніме-клуб «НЯкай Українською». Новий клуб, був створений у 2013-му році, анімешниками минулого клубу і широким колом молодих фанатів японського мистецтва. Такий факт, свідчить про відновлення тенденцій на створення аніме-клубів в Україні. Зокрема, це можна пояснити активною популяризацією і поширенням аніме і манга, що були перекладені на українську мову.

Хмельницький[ред.]

Десь з 2003-му року існував хмельницький аніме-клуб «Tsuki no Seiza». Але коли його голова Лін Мінмей у 2007-му переїхала до Львова, клуб суттєво зменшив свою активність. У цей час Лін робила кар'єру як керівник «Cantabile Orchestra». Львівський «Ренмей» спочатку існував як його філія.

Житомир[ред.]

Мав свій аніме-клуб «花火-Hanabi-花火», який був організований 16-го серпня 2009-го року, на другій сходці любителів аніме в цьому місті. Клуб активно почав набирати і шукати потенційних учасників клубу. Був навіть створений сайт, але, згідно з інформації на сайті, він проіснував активно не більше місяця. У 2012-му році в Житомирі відбувся перший і поки-що останній аніме-фестиваль під назвою "Akari".

Харків[ред.]

Аніме-клуб Yume no Moto ("Юмі но Мото", або ж "Джерело мрії")) в Харкові існує вже 13 років і об'єднує людей, небайдужих до японської культури і анімації. З кожним роком їх ряди ростуть, як стверджують самі учасники клубу. Регулярно організовує різні аніме-заходи не тільки всередині клубу, але й за участю аніме-соратників з інших міст, такі як «Щорічний фестиваль японської анімації "Yorokonde"», аніме-вечірки, турніри з комп'ютерних ігор, аніме-фан вечори, виставки, конкурси та флешмоби.

За досягнення, можна вважати, що саме в цьому клубі народилася перша українська аніме-газета "СьогодНЯ", відома вже і за межами України. Серед авторів газети анімешники та отаку з різних куточків України та Росії. Делегації від їх клубу регулярно виїжджають на великі українські та зарубіжні аніме-фестивалі. Анімки відбуваються щотижня, на відміну від більшості аніме-клубів України. Цей клуб є прикладом для наслідування.

Полтава[ред.]

Тут виник в 2009-му і зник у 2011-му році клуб «Crystal Anime», що мав навіть свій сайт.

Запоріжжя[ред.]

Тут панував Crystal Power у вигляді однієї філії — клубу Rising Sun. Так сталося, що клуб майже повністю складався з «кавайних няш», представниць слабкої статі, а тому у нього склалися досить стійкі відносини з львівським «ВРом», який майже повністю складався з чоловіків. У Запоріжжі іноді відбуваються анімки, але надто рідко, щоб говорити про якусь злагоджену діяльність фанатського групування.

Донецьк і область[ред.]

Донецьк має декілька створених аніме-клубів: «Tsubasa no Michi» - перший офіційно зареєстрований аніме-клуб. Діяльність клубу: Організація аніме-вечірок і щорічного аніме-фестивалю у Донецьку; виїзд на заходи в інші міста зі своєю програмою: косплей, караоке, фан-арт, косплей-сценки. Алчевськ мав аніме-клуб «MAEMI». «Кавай Кампай» виник у Стаханові Кадіївці, після недовгого існування зник.

Луганськ[ред.]

Мав аніме-клуб «Asa no Tsuyu», що мав свій власний сайт. Був активним у 2011 та 2012 роках.

Дніпро і область[ред.]

Січеславщина також, неофіційно, мала багато аніме-клубів. Аніме-клуб «Itodama» проіснував з 14 липня 2006, а потім тихо "помер" в 2011. Доля таких, як "Іниє" - коротке повідомлення: «Клуб існував з 16.01.2013 по 20.05.2013. Народу було у нас дуже мало. Коли-небудь ми створимо нову групу сходок і запросимо вас всіх до нас». Зокрема, місто Нікополь також мало свій аніме-клуб «KOKORO NO KOE». Клуб відрізнявся завидною популярністю, незважаючи на провінційність, мав голову «Інтегру» та інших, рстаннім головою був - «Ю», і регулярні анімки та активний сайт з 2009-го по 2012-й рік. Але потім, з певних причин, цей клуб зник через брак учасників.

Мелітополь[ред.]

У Мелітополі автономно існував аніме-клуб «Нова весна» і відбувалися досить регулярно анімки, зокрема пік був у 2013-му році, коли анімки стали дуже частими, але після цього стався занепад аніме-руху в місті. Час від часу, місцеві анімешники всеж влаштовують нові анімки і суміжні пов'язані тематичні події.

Одеса[ред.]

Один з останніх осередків відродження аніме-культури, зокрема завдяки Одеському фестивалю «Natsu Nami» та активній діяльності таких клубів, як "Umi No Hoshi", а ще в Одесі маса аніме-магазинів. Це свідчить про немалий попит серед тутешніх анімешників на продукти японської культури.