Кішкодівчина

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Такий вигляд має типовий представник дівчат-кішок. Характерні риси добре помітні.

Кішкодівчина (або неко-чян[1]) -- образ, поширений у культурі отаку ("анімешній культурі"), дівчина, у якої деякі частини тіла замінені або доповнені котячими. Наприклад, вона може мати випнуті ікла, пухнасті лапки, гостроконечні вушка або хвостик. Зазвичай змальовуються добрими, миролюбними та привітними, із м'яким, грайливим характером. Набули величезної популярності завдяки стрімкому поширенню японської анімації, коміксів, а також супутніх ігор, літератури й артів, звідки й походять. Кішкодівчина вважається одним з найкавайніших образів.


Звідки взагалі взялися?[ред. | ред. код]

Прообраз

Образ кішкодівчини бере початок у давній японській міфології, де є створіння Бакенеко (化け猫, "змінена кішка", кішка-перевертень) або Некомата (猫股, "кішка з подвійним хвостом")​​​‌‌‌, які, втім, не були зовні схожими на теперішніх антропоморфних кішок. Міфологічна "кішкодівчина" являла собою хитру, підступну демонічну істоту, на вигляд цілком звичайну кішку, що наділена здатністю використовувати магію: вміння левітувати, збільшуватись до величезних розмірів, бити вогнем, блискавкою — загалом, агресивно і неповажливо себе поводити. Вони були небезпечними для сплячих людей, оскільки дозволяли собі викривляти сновидіння або навіть розпускати лапи на тих, хто їм не подобається, з подальшим відправленням душі постраждалого глибоко під землю. Вміли переймати образ прекрасних дівчат, що спокушають самотніх мандрівників. Полювати Бакенеко воліли у котячій, значно збільшеній формі, аби у жертви не виникало зайвих запитань, хто стане Віскасом. Словом, доволі сумнівний образ для замилування. Можна навіть подумати, що для забобонних японців ці створіння були третіми за небезпечністю після "Малюка" та "Товстуна".[2] Втім, некомата могла стати охоронцем вашої душі, якщо ви за життя, до посмертного перетворення добре за нею доглядали. З'являвся шанс принаймні бути з'їденим не одразу. Через підвищену пристрасть до магічного вогню, цих створінь часто звинувачували у пожежах. Вважалось, що принести на хвості полум'я до оселі може саме некомата. Але, технічно, справа лиш у недотриманні пухнастими техніки пожежної безпеки. Бажання погрітись біля відкритого полум'я у небезпечній близькості цілком може закінчитись, як мінімум, опаленим хвостом. Свого часу через подібну звірячу необачність згоріло багато осель, а багато котиків були хірургічно позбавлені своєї п'ятої кінцівки за наказом тодішнього Імператора. Але то вже зовсім інша історія.

Особливості спілкування: "ня" та похідні[ред. | ред. код]

Фейріс Нян-Нян із Steins;Gate в уніформі офіціанта мейд-кафе. Яскравий приклад вживання "-ня" в кінці кожної фрази :)

Зокрема, в аніме та манзі, кішкодівчата при спілкуванні часто використовують вигук "ня" (або рідше "мя"приклади "мя"?) в кінці речення або висловленої думки. "Ня" може слугувати короткою відповіддю, яку можна тлумачити як "так, я тебе слухаю" або "я тебе зрозуміла". Також "ня" висловлює згоду або схвалення. Доволі рідко трапляється несамовитий крик "ня-я-я-я", що є алярмом за частку секунди до того, як це миле створіння стрибне на вас, щоб роздерти на клаптики, якщо ви його раптом образили. Технічно, це є японський вигук, що відповідає нашому "няв". Він є невіддільним атрибутом справжніх неко-чян та, безперечно, значно додає образу "котячості". З російської мови в українську потрапили похідні від цього вигуку слова "няшний" (гарний, милий) і кричалка "ня, кавай!". Іміджбордовий люд також помітив, що у слові "нявка" (мавка) є букви "ня", і це спонукало його на творчість.

Характер неко-чян: можливі ускладнення[ред. | ред. код]

Переважна більшість неко-дівчат (котодівчат) — справді добрі та відкриті особистостіприклади?. Але попихачів з них ви не зробите. І це, як не дивно, напряму пов'язано з їх сутністю. Якщо Ви проявите добрі наміри, кішка залюбки підійде до вас, проявить ласку, дасть себе погладити, взяти до рук. Залюбки вам заспіває, зігріє теплом власного хутра. Але спробуєте її образити — в найкращому випадку ви її більше не побачите. Або отримаєте гострими пазурами по м'якому місцю. Коти не терплять образ чи знущань, і здатні за себе постояти. З неко-дівчатами те саме. Найближчий за ознаками поведінки класичний типаж характеру - яндере. Можливі відхилення.

Цитати з іміджборд[ред. | ред. код]

« #13861 15:52:59 02.05.2020Тарас

Взагалі мало хто розуміє, що реальні #кошкодєвочки – набагато складніші створіння, ніж уявляють собі примітивісти на базі кавайних артів. Будучи продуктом генетичних досліджень, вінцем наукових екзерцисів людства, у цих дивних створінь поєднується як людське, так і тваринне єство, що зумовлює безліч складних нюансів.

Так, зокрема, мати свою власну домашню кошкодєвочку – це не лише приємні бенефіти, але і велика відповідальність. Відповідальність, яка повністю лягає на господаря, наприклад, відповідальність за виховання, якщо кошкодєвочка береться з притулку ще зовсім маленькою (раптом доведеться привчати її до лотка?), а найголовніше – відповідальність за здоров'я.

Бо мало хто задумується, що нашийник на тендітних котодівичих шийках – не просто фетишний аксесуар, до якого можна пристебнути повідок і практикувати петплей, а й протиблошиний засіб. Крім бліх, яких кошкодєвочка може випадково набратись, треба бути готовим до чищення котовушок від бруду і кліщів. З любов'ю, турботою і піклуванням доведеться лікувати їй лишай.

Завдяки розвинутій свідомості багато речей по догляду за кошкодєвочками робити легше, ніж із їхніми фелінними родичами. Але все одно треба буде ретельно вичісувати шерстку, щоб вона не збиралась в ковтуни, і акуратно вистригати ці ковтуни у особливо пухнастих порід кошкодєвочок. Стежити, щоб на тендітних лапках були акуратно підстрижені кігтики, та щоб кожного ранку і вечора були почищені її гострі зубки.

І, звісно, регулярно водити на прививки та щеплення із обов'язковими відмітками у ветеринарному паспорті – бо пам'ятайте, що річ іде не про неможливість виїхати за кордон із непривитою кошкодєвочкою, а про здоров'я. Здоров'я вашої ласкавої і ніжної улюблениці.

»

https://fajno.in/b/3280/#13861

У культурі[ред. | ред. код]

Дивись! Хтось прийшов почитати про нас!

Кішкодівчат можна зустріти в літературі, анімації та ігровій індустрії. Переважно це японські твори, але оскільки Захід сьогодні активно наслідує японську культуру, використовується і неяпонцями. Образ кішкодівчинки надзвичайно поширений у косплеї. І не дивно: важко знайти когось, хто не хотів би мати у власній компанії таку кішечку (не обходиться й без фетишистів). Кішкодівчата стали символом доброти, м'якості, відкритості, життєрадісності, дитячої світлої безтурботності, неприборканості та самобутності характеру. І, здається, ще довго не збираються нікуди зникати. Найближчими видами напівлюдей за концепцією до кішкодівчат є Танукі та Кіцуне.


Галерея[ред. | ред. код]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А ось це слово є псевдояпонським: у самій Японії так називають хіба реальних котів. Найімовірніше, в українську мову воно потрапило з англійської мови через посередництво російської. Самі ж японці кличуть кішкодівчат "некомімі" ("котячі вуха", проте на пост-радянському просторі так називають предмет для їх імітації).
  2. Ядерні бомби, скинуті на Хіросіму та Нагасакі американцями наприкінці Другої світової війни.