Архів:Копіпасти Січі

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Huj766gatuiio.jpg

Статтю руками не мацати! Архівний експонат!
Ця сторінка зберігає для нащадків якусь важливу інфу з минулого УБК чи написана з тогочасної точки зору.


Основна стаття: Січ

РАААСІЯ[ред. | ред. код]

Головна копіпаста Січі. Десь була навіть в авдіо.

Основна стаття: Архів:РАААСІЯ

Маяковський[ред. | ред. код]

О
Цей
Маяковський!
Незрозуміло,
Нахіба
Писати
По
Слову
На
Рядок,
Якщо
Можна
Написати
Абзац
Звичайного
Тексту.

ДИВІЗІЯ ДОБРОЧАНУ vs НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ СІЧІ[ред. | ред. код]

О господи ісусе, нас атакує доброчан!

Січ, до оборони, робимо стіну з мертвих москалів і відстрілюємось салом і горілкою! Січ від оборони переступила в атаку і зразу прямої на ОПА. СІч перерізала горло місцевого засланого козачка і кров бризнула на безжалісні морди козаків. Дивізія Доброчана зробила навколо свого тимчасового табору рів із чаю.

Січ у відповідь прикликає японських козаків-самураїв, які розливають і подають чай люду в неймовірних кількостях і за тиждень спустошують рів. Тепер люд, котрий пив цей чай, перетворився на армію няшок і чисельність дивізії Доброчана дуже збільшилася, переходимо у наступ.

Січ відповідає характерниками. Вони своїми силами не лише розгіпнотизовують няшок назад в нарід, а ще й обертають частину доброчанівської дивізії у елітні козацькі війська. Голова Дивізії Доброчану створює Народну Доброчанську Республіку на території цього треду і будує блокпости для захисту. Доброчанівці беруть пости з даблом і тріплом. Вже здається ніби вони перемогли, але...

Як виявилося, у них майже не лишилося військ. Вони замикаються в двох-постах з даблом і тріплом, обирають народного президента-няшу і створиють Народну Доброчанську Республіку. Тоді козаки з Січі починають АТО на території цього треду.

Доброчанівці вимагають перемовин, у разі відмови вони погрожують розмістити посилання на Січ у /b Мавпача. Доброчанські солдати виливають кип'ячений чай на голови козаків з вікон, постійно створюють засідки і беруть у полон Яромиру. Незалежність Народній Республіці Доброчану!

Січосібні відмовляють у перемовинах. За їх словами, з анімудебілами перемовин не ведуть. Це закріплено у Женевській конвенції про статус вояків кавайних армій від 1952 року. Водночас козаки підіймають рота і чай лише підсилює їх. А кип'яток загартовані козаки зносять на ОК. Щодо Яри, то вона їм нах не треба, бо навіть цицьок ніразу не показала.

Тоді більшість ополченців Доброчану заплакали і побігли додому, на Доброчан; президент ДНР співає козацьких пісень і надягає вишиванку. А Яромиру залишає у себе. Слава Україні! Січ відповідає "Героям слава!". Оскільки доброчанівці ще нічого такого не накоїли, Січ оголошує їм амністію і забиває на президента, запрошуючи його та його воїнів на чай у /а/.

Маямі[ред. | ред. код]

Оригінал[ред. | ред. код]

А я був в Майамі, січани. Літом спека просто пекельна, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й погода змінюється швидше, ніж в Лондоні, тропічні зливи за п'ять хвилин налітають і дощ йде як із ведра. Дуже багато асфальту. На пляж дуже багато всякого гімна виносить. Немає рифів.

На Тенеріфе краще.

Тенеріфе - ось де справжній рай.

Переробки[ред. | ред. код]

Крим: А я був в Криму, січани. Літом спека просто пекельна, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й влада змінюється швидше, ніж в Києві, вата за п'ять хвилин налітає і георгіївські стрічки лізуть звідусіль. Дуже багато бидла. На пляж дуже багато всяких москалів виносить. Немає води.

У Львові краще.

Львів - ось де справжній рай.

Росія: А я був в Росії, січани. Літом духовність просто пекельна, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й історія змінюється швидше, ніж в фантастичній літературі, ОМОН за п'ять хвилин налітає і Перший Канал вістить цілодобово. Дуже багато совка. На узбіччя дуже багато всякого асфальту виносить. Немає сала.

В Україні краще.

Україна - ось де справжній рай.

Марс: А я був на Марсі, січани. Літом холод просто пекельний, нічого цікавого немає, робити нічого, та ще й погода змінюється швидше, ніж на Венері, піщані бурі за п'ять хвилин налітають і пил валить як із ведра. Дуже багато каміння. На дюни дуже багато всяких метеоритів виносить. Немає кисню.

На Землі краще.

Земля - ось де справжній рай.

Гермафродит[ред. | ред. код]

Жив був собі гермафродит, звали його Петро. До 14 років він не знав про цю ваду (якщо це можна так назвати, адже це доволі універсально). Саме тоді, коли Петру виповнилося 14 років, він проходив комісію у військкоматі. Стоячи біля кабінету хірурга він розмовляв зі своїми друзями і чекав своєї черги. Ось нарешті медсестра покликала п’ятьох людей і настав переломний момент житті Петра. Прозвучала класична фраза хірурга: «Труси до низу, члени до верху» і наш Петрик отетерів від погляду хірурга, та й медсестра не була байдужа. Між калиткою та анусом, на місці просака виднівся клітор. Він був завдовжки 4 сантиметра, навколо нього були дрібні волосинки. — Хто йому прислав повістку? – з обуренням спитав хірург.

В ту ж мить Петра випровадили з військкомату і він пішов додому. Новина про те, що Петро – гермафродит дуже обурила батька, адже він хотів, щоб його син служив в армії, віддав борг Батьківщині. А мама відразу дістала заспокійливе.

Отак жив Петро, жив… Та ось після того випадку у військкоматі з ним почали відбуватися дивні речі. Взагалі розпорядок тижня у Петра можна розділити на два етапи. Перший етап (понеділок – п’ятниця): школа, позашкільні заходи, тренування з футболу. Оскільки Петро був дуже зайнятий позашкільними справами він не встигав вчити уроки та самовдосконалюватися. Він просто ходив на тренування з футболу, а коли приходив додому просто дивився телевізор. Так ось, під час першого етапу з ним відбувалися дивні речі, у нього збільшувалися груди, голос змінювався із хлопчачого на більш ніжний та дівочий, характер ставав більш м’яким (його можна було навіть назвати невдахою та шмаркачем), а з його клітора виділялися менструальні виділення. Але коли наставав другий етап (субота — неділя) все докорінно змінювалося. Голос ставав більш грубішим, частішою ставала ерекція, Петро ставав мужнім та сильним на тіло та характер. А все тому, що у вихідні дні він читав книги, вчив уроки за пропущений тиждень, малював (до речі непогано), ходив просто гуляти, навіть без друзів.

Пройшло чотири роки і наш Петро став повнолітнім. Його 18-ліття припало на президентські вибори в Україні. Петро довго вирішував за кого голосувати, адже усі кандидати такі яскраві й викликають довіру. У його фаворитах були троє: Порошенко, Тимошенко та Ляшко. Порошенко – той самий олігарх, що і Янукович, але викликав особливу довіру до людей, про що свідчить соцопитування. Тимошенко – дещо викликає довіру, мабуть найбільш європейський президент. І чого вартий один Ляшко. Містер Вила, за ораторське мистецтво містер український Цицерон. Вірю, що він виграє ці вибори, але Петро так не думає. Спочатку в його голові були думки проголосувати на Ляшка, але його батько розвіяв ці всі думки і під впливом батька Петро пішов на свою дільницю для голосування. Коли він пішов з бюлетенем до кабінки його рука вагалась. Коли він направляв ручку до клітинки біля прізвища Ляшка його член починав поволі вставати, коли направляв до клітинки біля Порошенка, його клітор вже подавав ознаки життя. І зрештою проголосувавши за Порошенка його клітор набув небувалих розмірів, а член зморщився і став маленьким-маленьким. Його клітор став настільки великим, що він йому заважав при ходьбі. 18-річному Петру прийшла в голову ідеальна думка. Оскільки він з 13 років любив мастурбувати Петро захотів спробувати одночасно задіяти в цьому і клітор, і член, але вибрав для цього невдале місце. Прийшовши додому він напустив повну ванну води і ліг в неї. Правою рукою Петро взяв член, а вказівним та середнім пальцями лівої руки він почав мастурбувати. Зі сторони спостерігача це виглядало досить комічно. Зрештою його член кінчив і почав еякулювати швидше, ніж клітор (як це завжди буває під час сексу хлопця з дівчиною). Його сперма направилась до води маленькими, дрібними цівками. Оскільки клітор Петра виріс до небувалих розмірів, він (клітор) засмоктав всю ту сперму в себе, саме тоді коли Петро кінчав. Петро, звичайно, цього не помітив, але відчуття були незабутні.

Поступово, протягом днів, тижнів, місяців Петро почав гладшати, поступово виростав живіт. Маму стурбувало це і вона спробувала щось намацати в тому животі. Її долоні штовхнуло дитя в середині Петра. Мама була в стані когнітивного дисонансу. З одного боку, те що її син (чи донька) завагітнів це дуже добре, адже вона буде бабусею, а з іншого боку вона подумала хто це міг зробити з його сином, хто міг його запліднити. Зрештою через 9 місяців Петро народив двоголове чудовисько із чотирма ногами, а сам помер під час пологів.

Мораль: завжди робіть так, щоб у вас не виріс клітор.

Січанка Ксеня, Пісня про Січ, Ой, була в мене поняша та инші пісні[ред. | ред. код]

Основна стаття: Кобраз

Чотири стовпи рунету[ред. | ред. код]

Короткі вісті з полів Рунету

Дрібноборди - нахуй, дивимось у найбільші помийки осередки анонів.

Сосач - школота та олдфаги в /б/, доволі гарні тематики, у яких тієї ж школоти хоч і ненабагато, але менше половини. Особливо якщо ти цікавишся чимсь типу /fg/ - у таких цікавих розділах межа адекватності вища.

Нульчик - да він же здох, бля. Втім, нічим особливо не відрізнявся від Сосача, хіба що спільнота айтішників там була на порядок придатніше - адже й сама борда спершу створювалася, орієнтуючись на подібних айті-гіків.

іічан - далеко не Сосач, хоча й відрізняється від нього, по суті, лише наявністю натовпів малювальників та анімуфагів. Ну й середнім віком відвідувачів, ясна річ.

Доброчан - повна протилежність Сосача. Тут навіть від /б/ віє теплотою та ламповістю. Тематики в цілому непогані, хоч деякі й напівмертві. В будь-якому разі, /б/ та /rf/ - це все, що потрібно звичайному анонові.

Це чотири "стовпа" анонімного рунету. Є, звісно, всякі Альфачани, Апачани, Альтерчани, %лайно%чани, але 90% анонів сидить саме на цих чотирьох.

Сторіччя від початку Великої Війни[ред. | ред. код]

Після вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорщина використала це як привід щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії. 23 липня був виставлений ультиматум Сербії з вимогами, настільки радикальними, що він був відкинутий. Серби, спираючись на підтримку Росії, розпочали мобілізацію. 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну. Спочатку Росія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австрійський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив царю, що часткова мобілізація неможлива з точки зору логістики, розпочалася повна мобілізація. План Шліффена, який ґрунтувався на швидкому розгромі Франції, не передбачав безперешкодної мобілізації росіян. Таким чином, 1 серпня німці оголосили війну Росії і через два дні — Франції. Потім Німеччина порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперії. Після цього п'ять із шести європейських Великих держав перебували в найбільшому континентальному європейському конфлікті починаючи з часів Наполеонівських воєн.

Я вважаю, що ця війна стала фактичним закінченням ери "благородних війн", адже саме у Першій Світовій вперше почали використовувати хімічну зброю, а саме — іприт — бойову отруйну речовину шкірно-наривної дії.

Потрапляння на шкіру крапель або аерозолів іприту, також як і контакт шкіри з парами ОР, спочатку не викликає ніяких неприємних відчуттів. Через 20—30 хвилин він повністю всмоктується і потрапляє в кров. Після всмоктування настає прихований період тривалістю від 2 годин до доби залежно від дози, температури і вологості повітря, структури і вологості шкіри. У спекотну погоду, у разі гарячої, вологої шкіри або ніжних її ділянок період прихованої дії значно скорочується і може бути майже відсутнім.

Перші ознаки ураження після закінчення періоду прихованого дії проявляються у вигляді свербіння, печіння і почервоніння шкіри (еритеми) у місцях контакту з рідким або газоподібним іпритом. Шкіра натягується, стає сухою і теплою. При невеликих дозах ці явища через кілька діб проходять. При більш високих дозах розвивається набряклість, по краях якої через 16—30 годин після контакту з отрутою з'являється безліч дрібних бульбашок. Надалі ці бульбашки зливаються в більші або один великий пузир з безбарвною або жовтуватою рідиною. Бульбашки прориваються і на шкірі утворюються хворобливі іпритні виразки, загоєння яких може тривати більше 2 місяців. Вторинна інфекція може призвести до гнійних запалень уражених ділянок шкіри. На їх місці залишаються рубці.

Але не варто забувати про те, що ця війна спричинила занепад монархії у Європі. Після закінчення Першої Світової війни Австро-Угорщина була знищена і на мапі Європи з'явилися такі держави, як Чехословаччина, Югославія та Угорщина. Російська Імперія вийшла з цієї війни раніше закінчення, але це її не врятувало, в Росії почалася Жовтнева Революція. Держава була дуже послабленою, що призвело до початку національно-визвольної боротьби багатьох народів і до створення народних республік: Українська Народна Республіка, Білоруська Народна Республіка, Сибірська Республіка, Інгерманландія, тощо.

Національної Європи тред[ред. | ред. код]

Чи правда те, що націоналізм в Європі набуває щорічного поширення? Я б це назвав результатом певної циклічності у настроях суспільства.

  1. Ліберали через проваджувану економічну політику та менш передбачувані тенденції у глобалізованій економіці стикаються з кризою, що може бути ускладнена, якщо співпаде з негативним трендом циклу кон'юнктури Леонтьєва.
  2. Суспільство відчуває як його дупа нагрівається через безробіття, зниження споживчого попиту, зменшення купівельної спроможності та голосую "за стабільність" - соціалісти беруть гору.
  3. Через вроджену дурнуватість соціалісти починають обскубувати бізнес заради "помащі пролєтарскім массам", лізти у інститути сім'ї з непродуманими ініциативами, завозити мігрантів задля заповнення низькокваліфікованих робочих місць та розширення своєї електоральної бази.
  4. Маятник настроїв розгойдується у зворотню сторону, суспільство більш тяжіє до націоналістично-популістичної риторики тому що відчуває, що йому треба захиститися від втручання. Політики-харізмати, що просувають такі близькі до народного серця "прості" рішення мають коротке часове вікно можливостей щоб влізти нагору до влади поки соціум не оговтався. Але поширювані настрої за великим рахунком шкодить економіці, що пов'язана з іншими країнами, ми зараз живемо не у середньовіччі з його натуральним господарством, тому роздмухування закам'янілих історичних кізяків та апеляція до якоїсь давньої величі тільки погострює проблеми з сусідніми країнами з котрими могли воювати у минулому.

Тому через певний час знову повертаються до більш конструктивного лібералізму як більш нейтральної та раціональної позиції.

Приватбани[ред. | ред. код]

Вiтаю. Я, Кирило. Хотів щоб ви зробили область, українську суть така... Житель може грати анальним рабом Коломийського, вишиватою та москалем. Якщо житель грає кріпаком Коломйського, то вiн у Приват-Банку, вiддiли всюди, набігають кредити та позики. Можно вiддавати майном... I раби якщо Коломийського, то зробити там як в Коломиї... А рушiй можна поставити так що вдалині прапорці жовто-блакитні, коли підходиш вони перетворюються на тривимірні відділи "Приватбанку". Можна купувати і т.п. можливості як у раба. І вороги також тривимірні , і борг теж 3д. Можна скакати(якщо не москаль) i т.п. Якщо грати за вишивату, треба слухати "Громадське", i захищати Вкраїну від кацапа (ім'я придумав Хуйло) i запроданців, сепаратистiв-москалів, і ходить на артобстріли на когось з цих (сепаратистiв, Хуйла...). Ну а якщо за Хуйла... то значить вишивата або свідомі іноді нападають, лалалала. Всього у грі 4 зони. Тобто карта й на ній є 4 зони, 1 - зона козакiв(нейтрал), 2- зона Коломийського (де Приват-Банк), 3-москалів, 4 - зона Хуйла... (на болотах, там є старий палац...) Також щоб у грі могли не тільки лишити майна, але й засудити за невиплату, i якщо за жителя не заплатять, то він сяде у в'язницю, також лишити зарплати, але житель не помре, а просто буде їсти хліб і воду, або добути чи випрохати кредит. Надії нема... P.S. Я джва роки хочу такий регіон.

Більше[ред. | ред. код]