Український аніме-фендом

Матеріал з Енциклопедія Драматика
(Перенаправлено з Український Аніме-фандом)
Перейти до: навігація, пошук
Gry-sloupo.jpeg

Стаття потребує доповнення!
Ця стаття засмучує наших слоупоків, бо навіть вони розуміють, що її давно вже треба доповнити усілякими корисними картинками та інформацією, або, можливо, видалити якусь недолугу хуйню ідіота і написати натомість щось толкове.

Український аніме-фендом — неформальне субкультурне товариство, що формує український фендом. Значною мірою зосереджено на українізаційній діяльності аніме та манги через японську, англійську та інші мови. Уся ця діяльність гуртується навколо команд, організованих клубами анімешників і отаку та інтернет-порталами (групи перекладачів манґи, аматорського дубляжу, творення аніме-літератури...) онлайн. Гарними прикладами є FanVoxUA і UkrDub. Окремо стоять фестивалі, які в теорії з певного часу не є одноосібним рупором клубу-організатора, але на практиці усі окрім деяких, не стосуються українського культурного простору фанатів японської культури.

Що ж до українського неукраїнського аніме-фендому, то він в рази більший, ніж фендом українськомовний, але так само в рази менший, ніж просто просто неукраїнський. Там з контентом набагато легше: єдине общєпонятне культурне середовище обумовлює наявність в достатньому для ознайомлення дубляжі навіть найменш цікавих публіці аніме, манґи та інших супутніх товарів російською мовою. Але нормального українського анімешника малороський російськомовний фендом не цікавить, бо усе дивляться мінімум з англійськими субтитрати, а якщо й робити якісь винятки, то лише для продукції рідною українською мовою.

Зміст

Аніме-інфраструктура в Україні[ред.]

Окрім структури: Анімок, що переростають в Аніме-клуб, а згодом у загальнонаціональний Аніме-фендом, що в сукупності має в Україні існуючі також магазини аніме та манги, й атрибутики, що обслуговують анімешників та отаку, а також - різноманітні тематичні фестивалі, що стають рушійною силою у популяризації японської культури на теренах нашої держави; також - є прямими організаторами концертів японських гуртів в українських містах. Існує і кілька майстерень інтузіастів, що шиють одяг для вітчизняних Visual Keiщиків, кавер-виконавців та косплеєрів, таких як, наприклад Чернігіська Klepsydra та Донецька TSUBASA. Похизуватися витворами своїх рук, чи досягненнями у колі аніме-культури, звісно, масштабно можна лише на фестивалях, що дуже вражають оточуючих своїм креативом і епатажністю. Зовсім нещодавно почали виникати і "аніме-газети", про події в вітчизняному аніме-фендомі, такі, як наприклад Харківська «СєгодНЯ!», що існувала з 2007-го по 2009-й роки. Попри все, досі в Україні немає жодного Манґа-кафе.

Аніме-фестивалі України[ред.]

Теоретично[ред.]

Аніме-фестивалі (Фести, Фесташкі) — різновид заплановано-хаотичного скупчення маси народу, де кількість анімуфагів на 1м2 перевищує усі допустимі норми та дозволені показники з конкурсами, караоке, косплеєм. Здебільшого проводяться з нагоди святкування дня народження клубу, але в окремих випадках святкують також Хеллоуін, Новий Рік або просто коли організаторам щось в голові стрільне.

Усе починається заздалегідь. Оголошення про проведення фесту подається за місяць або навіть за три (залежно від запланованої помпезності) і розноситься по усім куточкам країни (завдяки наявності інтернет-форумів та власних сайтів клубів, а також газети «СегодНя»). Одразу ж починається підготовка. Ажіотаж невпинно зростає до самого початку, і під кінець набуває риси істерії (зазвичай фестивалі проходять 2-3 дні). Місто, у якому проводиться фест, стає Меккою для сотень паломників прибулих гостей-японофагів.

Людей з футболочками аля «Naruto», «Evangelion», кавайними вушками-хвостиками не просто багато, а дуже багато, що, звісно, викликає подив у перехожих, які «не в темі». Фести поділяються на декілька етапів — це можуть бути різноманітні лекції на тему аніме, манги та самої культури Японії в цілому. Також конкурсна частина: косплей-дефіле, театральні косплей — розіграні сценки певного епізоду з аніме, виставка аніме-арту народних умільців, конкурс фанфіків та інше.

На практиці[ред.]

Насправді більішсть українських аніме-фестів — досить ганебне видовище. Особливо це стосується провінційних заходів. Дійство дещо смердить совком. Переважно у організаторів немає гідних спонсорів (інколи спонсором стає місцевий молокозавод або привокзальне кафе), що позначається на якості оформлення місця проведення фесту (зазвичай якийсь задрипаний будинок культури чи офіцерів). Ганебні косплей-костюми також доповнюють урочистість атмосфери. Ніколи немає професійного конферансьє (цю роль зазвичай виконують самі організатори).

DJ — зазвичай малолітній нарутофаг з дебільною зачіскою, що прагне крутити ости з наболілого Нарутича. "Супервеселі" конкурси, як їх називають організатори, можуть викликати хіба що співчутливу посмішку у пересічної людини. Загалом уся спроба перенести в Україну унікальну атмосферу та запал Японії більше схожа на цирк.

Розклад переважно одниковий. Основою є "косплей-шоу" в якомусь палаці культури, з показами гівно- і гіднокостюмів, сценки з тонким, і товстим гумором, а також виступи голосих, і безголосих вокаліздів. Після того переважно гулянка в якомусь бидлоклубі.

Власне фестивалі[ред.]

Київський аніме-фестиваль[ред.]

Київський аніме-фестиваль вперше організував Роман Янковський у квітні 2006-го року. Буквально через півроку, у жовтні 2006-го, Роман організував Другий Київський Аніме-Фестиваль.

Харківський аніме-фестиваль "Ханіфест"[ред.]

Фестиваль Ханіфест існує з 2006-го року по сьогодення, проводиться у місті Харків. У 2014-му році головною тематикою став потойбічний світ. Один з найперших фестивалів в Україні, що відрізняється воєю довготривалістю.

Міжнародний фестиваль Акіхабара[ред.]

Міжнародний фестиваль Акіхабара проводиться у Дніпрі з 2009-го року. Останній раз він відбувся у 2013-му році.

Фестиваль NIHON TAISAI в Донецьку[ред.]

NIHON TAISAI — щорічний фестиваль, присвячений поціновувачам аніме, косплею, японських відеоігор та японської ж культури. Проходить [1] у Донецьку. Фестиваль проводиться щорічно, починаючи з 2010-го року.

Всеукраїнський Фестиваль Японської Анімації[ред.]

Всеукраїнський Фестиваль Японської Анімації існував з 2008-го по 2010-й рік у Києві.

Фестиваль косплею ANICON[ред.]

Львівський щорічний фестиваль косплею ANICON, що у 2014-му навіть розширився в декілька разів. [1] Вперше був проведений у 2008-му році.

Всеукраїнський фестиваль косплея ОТОБЕ[ред.]

Єдиний всеукраїнський фестиваль косплею ОТОБЕ, який проходить у Києві. Існує з 2011-го року до сьогодні. Має власний сайт.

Одеський аніме-фестиваль Natsu Nami[ред.]

Одеський аніме-фестиваль Natsu Nami — перший по-справжньому масштабний захід такого роду в Одесі. Перший фестиваль відбувся в 2011-му році в Українському драматичному театрі [2]. Другий фест проходив в будівлі Філармонії.

Харківський Фестиваль японської анімації Yorokonde[ред.]

Харківський Фестиваль японської анімації Yorokonde, щовесни збирає в Харкові шанувальників японської анімації, азіатської візуальної культури, косплеєрів, ігроманів, художників і танцюристів. Існує з 2008-го року. [3]

Житомирський Аніме-фестиваль Akari[ред.]

Житомирський Аніме-фестиваль Akari вперше відбувся 4-5 серпня 2012-го року. Організатори фестивалю описали його як: "Akari" [2] — цей фестиваль як промінчик світла в цьому монотонному сірому світі! На кілька днів вам відкриються двері в казковий світ «Akari», де ви зможете відчути себе спритним самураєм, прекрасною гейшею або будь-яким іншим персонажем! Мета фестивалю зібрати всіх поціновувачів аніме, а також познайомити всіх бажаючих з цим видом мистецтва. Це перший фестиваль такого роду, але планується його проводити щорічно. Наш Фестиваль приємно здивує і порадує Вас красивим залом, атмосферою, незвичайними конкурсами, а прекрасні вокалісти посперечаються з косплеєрами за любов глядачів. Вас чекають фотосесії з професійними фотографами для тих, хто захоче залишити про фестиваль красиві спогади.» На жаль, після 2012-го року, цей фестиваль більше не проводився.

Українські аніме-клуби[ред.]

Українські аніме-клуби — об'єднання анімешників для спільного перегляду аніме та манги, спілкування, та суміжної діяльності, що стосується цього хобі. Характерною рисою є те, що більшість українських аніме-клубів були створені до широкого розповсюдження Інтернету в Україні і почали переклад аніме та манги на українську ще у 90-х роках минулого століття. У ті часи, вони існували зокрема для головного - перегляду аніме на дисках, які було не так просто роздобути. У таких клубах були спеціальні альбоми з аніме-дисками, що перегли як зіницю ока обрані "голови".

Аніме-клуби мають свою специфічну ієрархію. Зокрема це стосується інтегрованості учасників у японську культуру і завзяте використання анімешного сленгу. Обов'язковою умовою існування клубу є "голова клубу", що має своє прізвисько, зазвичай японське ім'я чи ім'я аніме-манга персонажу, або ж улюбленого J-рокера.

Зазвичай у таких клубах усі учасники називають одне-одного японськими іменами, використовуючи свій сленг, що грунтується на японській мові. Наслідком такого використання ми маємо розповсюдження такого слова, як "няша", "кавайний", "ня" та багато подібних, що стали загальноуживаними.

Київ[ред.]

Від 1997-го року і до 2008-9-го року існував найвідоміший аніме-клуб України, столичний Crystal Power під керівництвом «Мами-Сандри», який щороку збирав на власний день народження анімешників зі всієї України. Первинно намагався стати всеукраїнським об'єднанням, утворивши філії у Львові та Запоріжжі, потім навіть міжнародним, мавши представництва у Росії та Македонії (!). Але, з наступом «доби Інтернету», популярність усіх, у тому числі і Київського, українських аніме-клубів катастрофічно впала, спричинивши майже повне зникнення таких формувань. Короткостроково з'явився і зник аніме-клуб "Nakama's", як і "Tomodachi" й "Камігава" як і безліч інших, що лишаться невідомими загалу...

Львів[ред.]

Львів — столиця українського фендому. Там існують регулярні анімки та широке коло поціновувачів аніме та манги. Попри це, жорстока іронія львівського аніме-фендому полягає у тому, що, як це не сумно, та анімешнику фактично там робити і нічого. На сходках ВР, найолдфажнішого клубу, про аніме не поговориш, бо це заїбало навіть ньюфагів. На Міцуруках цього не зробиш, оскільки мало хто взагалі не цікавиться аніме, крім окремих людей, які приходять не часто. А на сходках Ренмея це в принципі неможливо, бо їх майже не існує в природі, засвідчити їх анімку можна не частіше, ніж комету Галлея.

Були ще такі клуби, як «ЛСД Львів» та «АнімеЛьвів», а також псевдоанімешний клуб «Нагасакі». Майже всі вони через деякий час зникли. Зрештою, зараз майже усі фани аніме перейшли або до Міцурукі, або просто зустрічаються маленькими групами по власних будинках.

Хоча треба відмітити, що останнім часом відбувається деяке пожвавлення, через притік нових молодих аніме-фанів та активну діяльність старих учасників і нових команд фан-даберів.

Тернопіль[ред.]

З 2006-го року існував Тернопільський аніме-клуб, але якоюсь діяльністю він майже не уславився, хіба спробою перекладів манґи і виїздом на аніме-фестивалі. Однак саме з цього клубу вийшли відомі особи Русалка та Deity.

А ще у Тернополі було відновлено аніме-клуб «НЯкай Українською». Новий клуб, був створений у 2013-му році, анімешниками минулого клубу і широким колом молодих фанатів японського мистецтва. Такий факт, свідчить про відновлення тенденцій на створення аніме-клубів в Україні. Зокрема, це можна пояснити активною популяризацією і поширенням аніме і манга, що були перекладені на українську мову.

Хмельницький[ред.]

Десь з 2003-му року існував хмельницький аніме-клуб «Tsuki no Seiza». Але коли його голова Лін Мінмей у 2007-му переїхала до Львова, клуб суттєво зменшив свою активність. У цей час Лін робила кар'єру як керівник «Cantabile Orchestra». Львівський «Ренмей» спочатку існував як його філія.

Житомир[ред.]

Мав свій аніме-клуб «花火-Hanabi-花火», який був організований 16-го серпня 2009-го року, на другій сходці любителів аніме в цьому місті. Клуб активно почав набирати і шукати потенційних учасників клубу. Був навіть створений сайт, але, згідно з інформації на сайті, він проіснував активно не більше місяця. У 2012-му році в Житомирі відбувся перший і поки-що останній аніме-фестиваль під назвою "Akari".

Харків[ред.]

Аніме-клуб Yume no Moto ("Юмі но Мото", або ж "Джерело мрії")) в Харкові існує вже 13 років і об'єднує людей, небайдужих до японської культури і анімації. З кожним роком їх ряди ростуть, як стверджують самі учасники клубу. Регулярно організовує різні аніме-заходи не тільки всередині клубу, але й за участю аніме-соратників з інших міст, такі як «Щорічний фестиваль японської анімації "Yorokonde"», аніме-вечірки, турніри з комп'ютерних ігор, аніме-фан вечори, виставки, конкурси та флешмоби.

За досягнення, можна вважати, що саме в цьому клубі народилася перша українська аніме-газета "СьогодНЯ", відома вже і за межами України. Серед авторів газети анімешники та отаку з різних куточків України та Росії. Делегації від їх клубу регулярно виїжджають на великі українські та зарубіжні аніме-фестивалі. Анімки відбуваються щотижня, на відміну від більшості аніме-клубів України. Цей клуб є прикладом для наслідування.

Полтава[ред.]

Тут виник в 2009-му і зник у 2011-му році клуб «Crystal Anime», що мав навіть свій сайт.

Запоріжжя[ред.]

Тут панував Crystal Power у вигляді однієї філії — клубу Rising Sun. Так сталося, що клуб майже повністю складався з «кавайних няш», представниць слабкої статі, а тому у нього склалися досить стійкі відносини з львівським «ВРом», який майже повністю складався з чоловіків. У Запоріжжі іноді відбуваються анімки, але надто рідко, щоб говорити про якусь злагоджену діяльність фанатського групування.

Донецьк і область[ред.]

Донецьк має декілька створених аніме-клубів: «Tsubasa no Michi» - перший офіційно зареєстрований аніме-клуб. Діяльність клубу: Організація аніме-вечірок і щорічного аніме-фестивалю у Донецьку; виїзд на заходи в інші міста зі своєю програмою: косплей, караоке, фан-арт, косплей-сценки. Алчевськ мав аніме-клуб «MAEMI». «Кавай Кампай» виник у Стаханові Кадіївці, після недовгого існування зник.

Луганськ[ред.]

Мав аніме-клуб «Asa no Tsuyu», що мав свій власний сайт. Був активним у 2011 та 2012 роках.

Дніпро і область[ред.]

Січеславщина також, неофіційно, мала багато аніме-клубів. Аніме-клуб «Itodama» проіснував з 14 липня 2006, а потім тихо "помер" в 2011. Доля таких, як "Іниє" - коротке повідомлення: «Клуб існував з 16.01.2013 по 20.05.2013. Народу було у нас дуже мало. Коли-небудь ми створимо нову групу сходок і запросимо вас всіх до нас». Зокрема, місто Нікополь також мало свій аніме-клуб «KOKORO NO KOE». Клуб відрізнявся завидною популярністю, незважаючи на провінційність, мав голову «Інтегру» та інших, рстаннім головою був - «Ю», і регулярні анімки та активний сайт з 2009-го по 2012-й рік. Але потім, з певних причин, цей клуб зник через брак учасників.

Мелітополь[ред.]

У Мелітополі автономно існував аніме-клуб «Нова весна» і відбувалися досить регулярно анімки, зокрема пік був у 2013-му році, коли анімки стали дуже частими, але після цього стався занепад аніме-руху в місті. Час від часу, місцеві анімешники всеж влаштовують нові анімки і суміжні пов'язані тематичні події.

Одеса[ред.]

Один з останніх осередків відродження аніме-культури, зокрема завдяки Одеському фестивалю «Natsu Nami» та активній діяльності таких клубів, як "Umi No Hoshi", а ще в Одесі маса аніме-магазинів. Це свідчить про немалий попит серед тутешніх анімешників на продукти японської культури.

Список відомих аніме-магазинів[ред.]

Київ:

Харків:

Донецьк:

Одеса:

Запоріжжя:

Львів:

Івано-Франківськ:

Сімферополь:

Субтитрування, дубляж та озвучування[ред.]

Основна стаття: Фансаб
Основна стаття: Фандаб

Підйом інтересу до аніме в останні роки в Україні відбувається саме зокрема виникненню низки «Фан-саб» команд, що перекладають аніме українською, озвучуюють, створюють сайти, для популяризації цього жанру японського мистецтва. Найвідоміщі серед них: FanVoxUA, UkrDub, AniUA та Patlati Продакшнз. Останніми роками відбувається справжній розквіт інтересу фанатів аніме до перекладу його українською. Варто також констатувати, що певні релізи більшості команд українського озвучення характеризуються неймовірними наріканнями як і зі сторони перекладачів-японістів, так і з боку простого фаната-слухача.

Звісно, не можна сказати, що аніме-культура зникла з терен України, хоча основна "хвиля" популярності аніме і манга пройшла, і навряд чи колись повернеться знову у масштабах минулих років. Але останні тенденції свідчать про те, що субкультура анімешників продовжує не тільки існувати в Україні, але і розвиватися. Останнім обов'язковим трендом нових аніме-клубів стали інтернет-сайти, які дуже швидко збирають навколо себе фанатів аніме у містах, створюючи нові осередки аніме-інфраструктури і спілкування анімешників. Беззаперечно, сайт аніме-клубу став обов'язковим атрибутом буд'якого серйозного групування, яке має що показати іншим, з активних плодів своєї діяльності.

Загальні висновки і тенденції[ред.]

Окрім відомих клубів, можна сказати, що так чи інакше, час від часу, майже кожне українське місто мало свій аніме-клуб. Головною проблемою таких клубів, що призводило до занепаду - є одноманітність заходів та бездіяльність учасників, саме тому, єдині клуби, що вистояли, спиралися на: різноманітність заходів, ініціативу учасників і створення власного творчого продукту, такого як перекладу аніме та манги, косплей, організація фестивалей, створення музичного гурту, конкурсів, сайту, що залучали до клубу усе більшу аудиторію і закріпляли в них присутність старих учасників. Дивлячись на останні тенденції, у висновку, можна сподіватися на справжній розквіт нових аніме-клубів в Україні.

Аніме-інфраструктура в Україні існує у великих містах, але вона є не дуже розвинутою по всй країні, наприклад як у Європі, де багато аніме-магазинів, фестивалів, клубів і іншого. Тим не меньш, знову ж таки, спираючись на нове зростання популярності аніме-культури, через активну діяльність її найзавзятіших фанатів, можна очікувати пожвавлення і цієї сфери.

Українські аніме-клуби, що є або існували[ред.]

  • «Crystal Power» - Київ.
  • «Nakama's» - Київ.
  • «White Reflection» - Львів.
  • «Міцурукі» - Львів.
  • «НЯкай Українською» - Тернопіль.
  • «Umi No Hoshi» - Одеса.
  • «Нова весна» - Мелітополь.
  • «Rising Sun» - Запоріжжя.
  • «Tsubasa no Michi» - Донецьк.
  • «MAEMI» - Алчевськ.
  • «Кавай Кампай» - Кадіївка.
  • «Yume no Moto» - Харків.
  • «Asa no Sora» - Харків.
  • «花火-Hanabi-花火» - Житомир.
  • «Tsuki no Seiza» - Хмельницький.
  • «Тернопіль» - Тернопіль.
  • «ЛСД Львів» - Львів.
  • «АнімеЛьвів» - Львів.
  • «Asa no Tsuyu» - Луганськ.
  • «Crystal Anime» - Полтава.
  • «KOKORO NO KOE» - Нікополь.
  • «Itodama» - Дніпро.

Див. також[ред.]

Посилання[ред.]

Примітки[ред.]

  1. Чи радше проходив, треба вияснити
  2. Японською означає "промінь світла"