Мина Мазайло

Допиши кілька слів зі свого досвіду Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Суть

"Мина Мазайло" - п'єса Миколи Куліша 1928-го року. Розповідає про їбанутих тьотушєк-ватніц з Курська, українізацію і малоросів. Головний герой хоче домогтися зміни власного прізвища на більш благородне, а по факту, більш кацапське. Це і стає початком епічного Слобідського мовосрачу в межах родини, що в іронічно-дотепній формі нагадує про проблеми узкоязічія сьогодні. Принагідно демонструє всю абсурдність комплексу меншовартості у більшості його проявів 20-х років ХХ століття у Харкові.

Соціальний бекґраунд

Основна стаття: Українізація#Радянська українізація

Дійові особи

1. Мина Мазайло - Харківський службовець, який, на фоні тотального комплексу меншовартості, вирішує змінити своє питомо-українське прізвище на помоскалену версію. Вважає, що його нещастя та невзгоди пов'язані з "хохляцьким" походженням, що не дає йому підійматися вгору кар'єрними щаблями. Саме прізвище, яке стає, на його думку, соціальним маркером його неповноцінності, скляною стіною блокує серйозне до нього ставлення. Характерними рисами є комічне намагання догодити проросійській системі і всіляко виправити свою "хохляцькість" на догоду різним Сирєнєвам, Розовам, Тюльпановам.
2. Рина (Мокрина Мазайло) -
3. Лина (Килина Мазайло) -
4. Мокій - син Мини. Вдарений на голову лінгвіст, який бачить сни українською мовою. Втім, його нездорове захоплення солов'їною (навіть дівчата його цікавлять менше!!!) не перетворило його в націоналіста, чи напроти - матьорого комсомольця. Хоча певний дух "щасливої радянщини і дружби народів" та українського націонал-комунізму тих часів в його поглядах присутній. Понад усе критикує зросійщення та зміну прізвища свого батька. Навпаки - Мокій мріє додати до свого прізвища козацьку частину "Квач". Подейкують, що коли Улька ледь не стрибала йому в штані, він самовіддано продовжував гортати словник Грінченка.
5. Уля - ТП, якій по цимбалах та українізація та мова. З людей в неї в родоводі тілько бабуся, та й вона навіть не навчила онучку вимовляти "г" на наш манер. Однак, її матінка за звичкою вдома щось бурмоче українською, втім наша героїна не надто надає цьому значення. В кінці кінців, все змінюється, коли її причаровує Мокій своїми 【г】【л】【и】【б】【о】【к】【и】【м】【и】 знаннями деяких милозвучних слів. З рештою, пацан настільки захоплює її, що Улька доукраїнізовується (не в останню чергу й аби бути ближчою до коханого ментально) та навіть починає ходити до бібліотеки. Деякі нудоти стверджують, що її інтерес має характер гобі та власної зацікавленості але висновки робіть самі
6. Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва) - найбільш йобнута вата цієї п'єси, якій хочется праведно вмазати по її російсько-шовіністичній пиці. Вийобується на Мокія за його українізаторську позицію і не переносить присутності дядька Тараса, наче Люципер-хреста. Постійно критикує радянську українізацію з позиції "не було, нема і бути не може" і повторює типові штампи кацапської пропаганди на кшталт "вас австріяки придумали", "ваша мова - не мова", "та взагалі ви унтерменщі з оселедцями" або "а вот в вєлікой Россіії!!"
7. Дядько Тарас -
8. Баронова-Козино -
9. Тертика, Аренський, Губа -

Золотий фонд цитат

Т ь о т я
— Я бачу, я розумію, але що у вас на вокзалі робиться?
Аж скрикнула Т ь о т я, та таким голосом, що всі, навіть і Мокій. затривожилися.
М а т и з переляку перепитала:
—А що?
Т ь о т я
— І ви отут сидите і не знаєте?
М а з а й л о
— Та що таке?
Т ь о т я
— Не знаєте, що там робиться? Не знаєте, що там написано?
Майже в с і разом:
— Ні...
Т ь о т я
— Не бачили, не читали? "Харків" — написано. Тільки що під'їхали до вокзалу,
дивлюсь — отакими великими літерами: "Харків". Дивлюсь — не "Харьков", а "Харків"! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?
М а з а й л о
— А-а. Так про це ви спитайте ось у кого (на Мокія). Він знає.
Т ь о т я до Мокія:
— Та-ак?.. Навіщо?
М о к і й
— Ах, тьотю! За нього тільки що взялись, щоб виправити, а ви вже питаєтесь —
навіщо?
М а з а й ло
— Чули? (До Мокія іронічно). То, може, ти й за ваше прізвище візьмешся, щоб виправити?

М а з а й л и х а налила і дала йому води.
Поки він пив, Т ь о т я увірвала Мокієву промову. Задихана:
— Годі!.. Годі!.. І скажи нарешті, Моко, Моко, Мо-ко, невже ти не руська людина?
М о к і й
— Я — українець!
Т ь о т я
— Та українці — то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни? М о кі й
— Вони такі росіяни, як росіяни — українці...
Т ь о т я
— Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?.. Будь
ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка...
М а з а й л о, випивши води:
— Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української
мови. Не малоруської і не Тарасошевченківської, а української — і це наша малоросійська трагедія.
Т ь о т я
— Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?
М а з а й л о
— Частина — наші малороси, себто руські...
Т ь о т я
— Ну?
М а з а й л о
— А частина, з'явіть собі, галичани, себто австрія-ки, що з ними ми воювалися 1914
року, подумайте тільки! Т ьо т я
— Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте... Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?

Реакція на твір та відображення в культурі

Персонажа Мокія згадується у пісні "Ще б пак" гурту Байстрюки.

Ще б пак

«	Яким би я б був вже крутим якби не купа фобій На жаль не маєш одиниць а лиш десятки копій Українізую твою краш як Мокій	»
	— Байстрюки

Влітку 2020-го року майбутніх абітурієнтів сколихнуло запитання ЗНО з приводу електромухобійки, яку, відповідно до сюжету, винайшов Мина. Ця невелика деталь, яка не впливала на сюжет але не могла не викликати лулзу при прочитанні познімала бали у добрячої половини школярів.

• 
• 
• 
• 

Покликання

• Оригінальний текст

Див. також

• Українська література
• Українізація