Поп-арт

Голі баби
Ця стаття містить зображення статевих органів осіб жіночої статі, тому чоловікам краще озирнутися навкруги перед тим, як продовжити перегляд.

Поп-арт (англ. Popular art, мистецтво широкого вжитку, популярне мистецтво) - неоднозначний стиль в мистецтві, що з'явився в кінці 1950-х в Америці та частково в Західній Європі. Предмет інтересу для дизайнерів, естетів і пари-трійки мистецтвознавців.

Звідки і для чого?

Колаж, що вважається першопочатком поп-арту [1]

В 1950-ті в США модним серед любителів і колекціонерів був напрямок під назвою абстрактний експресіонізм - специфічні велетенські багатометрові мазанини, що подавалися як щось вкрай складне і повне глибокого змісту. Хоча, насправді, такі твори мали більше декоративно-дизайнерську цінність, аніж якийсь глибокий зміст. Такий абстракціонізм довго вважався елітним і VIP-мистецтвом, який особливо активно скуповували в 1950-60-ті. Адже абстракціонізм був зручним напрямком - глядачу достатньо було кілька хвилин на день витріщатися на такі творіння з розумним виглядом (бажано при гостях) і тоді можна було заявляти про себе як про поціновувача мистецтва. Абстракціоністи часто навіть назви своїм роботам не давали, нумеруючи їх, або називали їх рандомною фразою. Дивись Віллема Де Кунінга або Поллока.

Інші художники теж хотіли багато-багато грошей і популярності. Деяким просто хотілося пожартувати над елітарністю. Поп-арт почав з того, що брав будь-який популярний і знайомий усім символ, фотки культуристів, ковбоїв і дівчат з глянецевих журналів, пакунки чипсів або банки з під супу, і демонстрував усе це їх як предмет мистецтва на величезних полотнах, але з явною іронією та сарказмом. Поп-арт можна було майструвати практично з чого завгодно, аж до використаних пакетів з молока. Клаас Олденбург виготовляв з різних матеріалів величезні скульптури їжі - сосиски, помідори, морозиво, картоплю-фрі, батони. Навіть спорудив монумент у вигляді котлети. Чимось схожим за півстоліття до них займався Марсель Дюшан і його дадаїсти, приробляючи колеса до табуреток, клеючи сміття і газети на полотна і виставляючи пісуар як предмет мистецтва.

Майже всі художники поп-арту робили не одну унікальну картину, а штампували десятки копій однієї. Виправдовуючись тим, що, мовляв, ми ж іронізуємо над масовою культурою, а вона, скотиняка, тиражується тисячами і мільйонами копій. А нам не можна? Деякі митці створювали цікаві скульптури або стільці вельми цікавого еротично-порнографічного змісту.