Чойбалсан

Маршал і вождь монгольського народу

Маршал Хорлогійн Чойбалсан (1895-1952) - справжній монгол, червоний революціонер та диктатор Монголії, анонімний син монгольського народу (про його дитинство нічого невідомо і досі), комуняцький націоналіст, вірний друг та прихильник Сталіна. Як і будь який червоний правитель - запилив свій власний культ особистості. Був відданим союзником СРСР під час радянсько-японських війн, але тримав дулю за пазухою і не забував про власні інтереси. У зовнішній політиці намагався відгризти у китайців т.зв. Внутрішню Монголію та Сінцзян - підтримуючи місцевих сепаратистів і сподіваючись запиляти Велику Монголію, куди б за мріями Чойбалсана, раптово, увійшли б братушкі-буряти, яких великі монголи вважали несправедливо русифікованими, лол. Чойбалсан помер у 1952 році, так і не побачивши як провалився його проект власної Монгольської імперії, а в 1956 році його культ особистості — як і у його начальника — був розвінчаний. Вважається найбільш деспотичним правителем Монголії за останні кілька століть.

Монголія в часи пиздецю і ізоляції

Чойбалсан і його кумир

Монголія в ті часи була глухим та ізольованим регіоном, який формально був під владою китайської імперії, але на практиці китайці тут опиралися на владу місцевих стародавніх аристократичних родів, які вели свої родословні ще з часів Монгольської Імперії Чингізахана і на прошарок буддійського духовенства, яке в Монголії мало великий вплив та владу.

Про батька майже нічого не відомо. За часів Російської Імперії і Першої світової Чойбалсан навчався в Іркутську, де заразився комуняцькими та соціалістичними ідеями. Одразу організував революційний гурток, який швидко став майбутнім кістяком Монгольської народно-робітничої партії з сабжем на чолі. Людина-оркестр: до моменту фактичного приходу до влади в 1936 році і до самої смерті встиг просидіти на семи міністерських кріслах, а коли формальний лідер Монголії Пелжидійн Генден набрид товаришу Сталіну, сабж почав люто копіювати свого кумира з Кремля.