ГПФ Макрос

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
Broken page.png

Маємо те, що маємо
Це поспішно врятована з веб-архіву стаття (ГПФ_Макрос).
Тут може не вистачати картинок, шаблонів та інших необхідних речей. Її належить реставрувати, або переробити, якщо вона вже застаріла. Коли стаття вже відновлена і настав час видаляти цю плашку - залишайте посилання на архівну версію статті в розділі "Посилання" внизу сторінки.


Dor3.png

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Файл:Жертви.png
Прибульці Зентраді – перші ґайдзіни-жертви японської культури

Гіперпросторова фортеця Макросс - шедевр золотої доби, космічна опера, яка оповідає про те, як одного разу до нашої планети дістався безхазяйний корабель прибульців. Років через 10 слідом за кораблем прилетіли і самі прибульці: але не господарі корабля, а їх вороги. Таким чином земляни стають мимовільними учасниками довготривалого галактичного протистояння, що напевне не приведе ні до чого гарного. А сила байки отака: усі люблять співаючих японських няш.

З чим боролися, на те й напоролися[ред.]

Сам серіал планувався свого часу як пародія на штампи ще молодого, але вже досить сформованого жанру космоопери. Пересічні глядачі ж вочевидь сприйняли пародію як ситуативний гумор, а перебільшення штампів, як просто їх використання. Тому за іронією долі серіал став таким популярним, що на сьогодні для більшості анімешників, які концентруються на сучасності і не вдивляються у класику глибоко, він є першим що асоціюється зі словами «космічна опера».

Здавалося б, до чого тут пісні?[ред.]

Не космосом єдиним, навіть у комічній, пак космічній опері. «Падлюки! Вони вбили Роя» – скажете ви. Але не все так погано, мила панянка-китаянка Лін Мінмей з гарним голосом втішить ваше серце. До слова, в цьому серіалі всюди й потрошку кидаються в очі ті зміни, що спіткали аніме-індустрію. І тому Лін там неспроста: саме у той час у Японії стає на конвеєрну основу культура т. з. поп-ідолів. Коротко, ідоли – це японські виконавці чи виконавиці, які уособлюють в собі образ недоторканої краси і є втіленням недосяжного кохання для шанувальників. Останніх навмисне штампували з молодих дівчат, їх популярність загалом і не залежала від голосу.

Перемагаємо, бо слабаки[ред.]

Ще одна зі знаменних сентенцій «Макросу» полягає у тому, що у прибульців Зентраді не було культури як такої і все що вони знали у своєму житті було війною, тож своїми піснями наш юний поп-ідол шокувала ворогів, духовно знезброюючи їх і залишаючи на поталу атак землян. Один з найяскравіших прикладів застосування наразі банального штампу світової фантастики на тему прибульців «може вони і сильніші в сотні-тисячі разів, але у нас є кохання™, дружба™, чуттєвість™ тощо… тому ми й перемагаємо». Пізніше цей концепт перемоги культурою було доведено до абсурду у інших серіалах всесвіту «Макрос».

Що далі?[ред.]

А нічого далі. Перший же серіал врешті-решт скочується у (спойлер: ні, не у те, що ви подумали, але у мильну оперу). Стрічка "Чи пам'ятаєш ти кохання?" лише повторює сюжет серіалу з невеликими змінами у бік вкорочення та спрощення. У подальших тайтлах: Макрос ІІ (ОВА і стрічка це просто альтер еґо одне одного) та Макрос Плюс - просто показується світ після подій першого серіалу. Нічого особливого.

Народна творчість[ред.]

Ще в Макросі, до речі,
Хікару звали "Еччі".
Там подруги Хаясе,
Навіщо і не ясно,
Гуля на вихідних,
Зустрілись з ним. Відразу
він спричинив у них.
Помітили одразу,
що молодий хлопчина
дивився на вітрини
крамниць неподалік
Мабуть тоді не звик
Ще до таких сюрпризів
Й шокований такою
Жіночою юрбою юрбою
Манірничок капризних
Не зразу зрозумів:
Крамничка не проста
А сповнена білизни,
Мережевних трусів
Жінок святих-свята
Та не чоловіків.