Меха

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до: навігація, пошук
АС з дробоганом бдить
Невідома хуйня vs Не менш невідома хуйня
Обіймашки!
Косплей
Вид з кабіни (Hawken)

Меха (англ. mecha (від "mechanical"), яп. メカ) — бойові машини, які замість колес чи траків мають ноги, якими набігають, витопчують, танцюють гангам-стайл та просто ходять по пересіченій місцевості. Зазвичай мають антропоморфний вигляд (у цьому випадку звуться не інакше, як Великі Бойові Людиноподібні Роботи), хоча є варіанти і звіроподібних або взагалі хзнащоподібних. Знайшли шалену популярність у любителів великих мальованих очей, тому цим же словом зветься окремий жанр аніме.

Походження[ред.]

Уперше велетенські крокуючі машини описали Герберт Веллс у "Війні світів" в 1898 році, де ними керували марсіани, та Жуль Верн з його "Паровим домом", де були парові, пілотовані бойові слони. Але оскільки книжки зараз не в моді, то більшість вважає, що мехи вигадали японці. Як жанр так, але не саму концепцію таких механізмів, хоча це мало кого хвилює. Найперший японський мех виглядав як велетенський робот та громив американські міста — такий от вираз дупоболю за програну Другу світову. Потім був чорно-білий Tetsujin 28 Go, і лише у 1979 році з’явився Ґандам, який власне і визначив жанр, бо після нього анімех зі сталевими роботами накліпали добіса.

Аніме[ред.]

Все аніме жанру меха поділяється на дві течії: те, де мехи більш-менш реалістичні та використовуються скоріше у якості звичайної бойової техніки, та на те, де меха створені задля боротьби зі здоровенною невідомою хуїтою, яка обов’язково величезних розмірів, або у несмітних кількостях та легко розправляється з усіма арміями світу/Японії. Але будь-якою мехою обов’язково керуватиме звичайний японський школяр™, або не менш звичайна японка з величезними ціцьками. Дорослі же якщо й керують, то найчастіше на другорядних ролях, або це вороги. Винятки рідкісні.

Найвідоміші представники "реал-меха":

Мега-меха:

  • Єва
  • RahXephon
  • Super Heavy God Gravion

І ще багатенько їх.

Кіно[ред.]

Велетенські керовані роботи з’явилися на екранах у тій же Японії (хто б сумнівався), де їх зображали актори, одягнені у щось підозріле схоже на склеєні розмальовані коробки, та махали руками, зображаючи епічний махач на тлі інших розмальованих під хмарочоси коробок. Голлівуд же віддавав перевагу "реал-меху", оскільки аудиторія у фільмів доросліша і їй потрібен хоч якийсь технічний реалізм. Незважаючи на це, кіношку з надвеликою сталевою топчущою бандурою, яка бореться з невідомою, але не менш здоровеннною хрінню, вже зняли — Тихоокеанський рубіж же. Фанати Євангеліону вважають, що сюжет здерли з предмету їхнього фапу, а ті, хто аніме не дивиться, вивалюють купу доказів того, що такі роботи не можуть ходити, рухатись, бути перевезеними і так далі, і тому подібне.

Фільми з мехами:

  • Ґодзіла — Мехаґодзілла, якого створили, щоб простистояти самому Ґодзілі. Класика жанру "супер-мехів".
  • Super Sentai, більш відомий нам як Power Rangers — пацани в тріко керують звіроподібними мехами, які вміють збиратися у одну велику меху та відхуячувати ворогів, дизайн яких явно вигадували під речовинами.
  • Зоряні війни — неспішні нагинатори АТ-АТ та механічні страуси АТ-ST.
  • Матриця: Революція — остання битва за Зіон. Із виключно практичної точки зору підпиздець і підписдець — відкриті всім вітрам та кулям кабіни і ручна діставка набоїв.
  • Аватар — Кворич бігає у мехі, на якій трохи зекономили, внаслідок чого бронескло пробивалося списами.
  • Тихоокеанський рубіж — див. вище.

УРЖ[ред.]

У реальності справи не настільки чудові. Найголовніша декларована перевага мехів — всюдихідність, але на даному етапі розвитку технологій вона онулюється повільністю та малою автономністю. Слоупочність внаслідок великої ваги та складної системи передачі потужності на всі (!) з’єднання кінцівок з одним двигуном, який крутить одну пару колес, як в автівках, не злетить, ну а автономність передбачає компактного та місткого джерела енергії, з яким досі проблема. Також є проблеми стійкості до віддачі від зброї та біда з транспортуванням, хоча порівнно з описаним вище це вже дрібниці. Тож якщо зробити велетенського людиноподібного бойового робота "як в аніме", то він буде дуже повільний, незграбний і влучити у нього не зможе хіба що сліпий та й те, якщо його не розвернули у бік меха. Тому класичні варіанти військових не цікавлять, натомість їх цікавлять невеликі ходячі платформи для перевезення вантажу і у цьому напрямку прогрес є, ґугліть Big dog. На жаль, ці нявні робопесики, як й інші подібні проекти, вже не відносяться до мехів, оскільки вони невеликі та не пілотовані, тому пропустимо. Що більш схоже на мехів, це ходячі ескаватори (але вони некавайні і ніг не видно) та машини для вирубки дерев. Ось ці вже нявні: на ногах та з маніпуляторами, на яких різноманітні пили. Така запросто може взяти та уїбати. Якщо дожене, бо див. вище про повільність мехів.

Див. також[ред.]