Спокон

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
« - Футбол...Коноплянка... Україна... Англія... Чемпіонат світу... ко-ко-ко Чорногорія... група.

- Ти взагалі про що? Для мене футбол це піджанр спокону.

»

— З життя

Ну куди ще крутіше?

Спокон — жанр аніме, основна увага в якому зосереджується на певному виді спорту (від справжнього фізичного і до настільних ігор), спортсменах та їхньому розвитку. Назва "спокон" походить від поєднання англійського слова "спорт" та японського "конджьо" ("сила волі"). Більшість творів у жанрі складає шьонен, іншими словами, вони орієнтовані на хлопців-підлітків. У зв'язку з тим, що спокон має спільний механізм побудови з іншим змагальним аніме (наприклад, кулінарним), останнє долучено сюди ж.

Особливості[ред.]

А взагалі, можна.

Як не складно здогадатися, головною родзинкою змагальних аніме є змагальність, конкуренція. Головна лінія гнеться з боку головного героя, який попри усі похибки та недоліки, вперто йде до своєї мети, розуміючи багато істин життя. А от для створення тла для подальшого героїчного шляху, існує ряд основних засобів.

По-перше, це те, що герой, як правило, не є абсолютно досконалим генієм (хоч і такі випадки не рідкісні), але тим не менш, практично завжди має особливу здатність-перевагу, і це не обов'язково упертість. Багато критиків стверджує, що найбільш цікавими є саме такі аспекти спокону, як розвиток персонажів, а не Бог з машини, коли нам показують надлюдину з важким шляхом™ позаду. Тренування та жертва багатьма речами та бажаннями в ім'я спорту — це завжди виставляється напоказ.

Частою фічею героя або його суперника, є занадто молодий вік для своїх здобутків: у випадку з героєм, це виставляється як його досягнення, а у випадку зі противником — як досягнення героя у разі перемоги над цим противником. Головне правило: герой перемагає завжди. Якщо він програє, то така поразка для нього цінніша, ніж перемога. У критичні моменти гри герої також здатні вивільняти (від відчаю чи натхенення) приховані сили і показувати позамежні можливості.

Пекарка використовує унікальну диню як інгредієнт

Не менш важливим елементом є акцент на спортивному спорядженні та його якості. У тайтлах про види фізичного спорту, особливо ефектно виглядають сцени, коли наш пристрасник із бідним спорядженням плебеїв перемагає у якогось синка багатого татуся, у якого відповідно все зроблено з найкращих матеріалів і ще й на замовлення. В кулінарних аніме цю роль виконують ще й унікальні інгредієнти для продуктів, котрі все одно поступаються талантам головного героя. У той же час, в аніме про настільні ігри, такі аспекти майже відсутні, адже засоби гри навпаки, мають бути новими-чистими, ідентичними і рівноправними.

Під час змагання дуже круто показати внутрішні монологи суперників і розрахунки дій одне одного, нехай то удари у тенісі чи ходи в шьоґі. У хід ідуть і такі загально-шьоненівські категорії, як швидкість та неповна сила. Для деяких бічних персонажів може застосовуватися посилена актуалізація на окремому виді підсилення, як то абсолютні здібності у розрахунках дій суперників, слідування певним прикметам, використання особливих засобів тренування чи підтримання здоров'я (трави, режим відпочинку й усяке подібне) — однак, на прикладі цих персонажів і їхньої наверненості до чогось одного показується їхня слабкість у неможливості охопити загальну суть спорту, вони, як правило, лише допомагають головному герою прямувати до вершини.

Спорт[ред.]

Це аніме взагалі про спорт?

Сюжетозасновний спорт зазвичай дуже романтизується. У зав'язці більшості споконів глядачеві намагаються пояснити на пальцях, що відбувається у грі, але як сказав один фан американського футболу, пояснювати правила останнього європейцям, наче пояснювати страусу переживання життя лева. Елементом романтизації можна вважати і візуалізацію значимих дій гри, де треба і не треба, як то ударів у футболі, що фанати футболу почесно вважають знущанням наді грою. Щодо "не треба", то це, наприклад, естетизація ходу в настільних іграх, що є зайвим, оскільки не має абсолютно ніякого значення, окрім викаблучування. Також іноді дратують-доставляють (залежить від ситуації) якісь там суперудари у фізичних іграх, враховуючи, що вони цілком порушують закони фізики та елементарної логіки. Але, коли серіал тримається вже другу сотню серій, то укладатися в звичний формат спорту — вже не торт.

Види спорту, як вже зазначалося, дуже різноманітні. Враховуючи, що Японія всотала в себе багато американського, серед видів фізичного спорту поширені американські — бейсбол та футбол. Серед питомо японських кендо та дзюдо. Настільні ігри практично повністю представлені японськими шахами (шьоґі), шашками (ґо), карто-доміно (маджонґ) та іншими подібними.

Суперники[ред.]

Чібік пояснює підрахунок очків

Суперники, ледь не з першої появи розподіляються на, так би мовити, "гідних" і "негідних". "Гідні" суперники — це позитивні персонажі, навіть якщо вони є лютими противниками героя у спорті: вони змагаються без жодного махлювання і особистих образ, і можуть, як гідно програти супернику, щиро радіючи за нього, так і виграти, але при цьому не викаблучуючись, адекватно оцінити здатності героя. "Негідні" — використовують усі засоби недобросовісної конкуренції для перемоги, при цьому, як правило, програють, чим показують моральність і силу головного героя, який попри очевидно нерівне становище не на свою користь, перемагає їх і показує, де раки зимують. У звичайній поведінці негідні суперники більше нагадують бидло, вони низькоморальні та дріб'язкові. У той же час, гідні суперники є такими собі альтер-его головного героя і є цілком достойними його, але за сюжетом стають лише сходинкою на його шляху (просто так виходить).

Звичайний японський сюжет[ред.]

Школярі на змаганнях з ґо
« Спокон узагалі розглядаю як підвид яою. Якщо можеш заперечити - поділись споконом не про високих хлопчаків, які досягають УСПІХУ »

— Нуб

Сама природа спокону, де герой прагне побороти себе та своїх супротивників, вже зумовлює орієнтацію на найбільш максималістську цільову авдиторію — підлітків. Напевне тому, типовий сюжет спокону базується на діяльності певного шкільного клубу з певного виду спорту. Клуби в японських школах створюються за бажанням певного числа учнів і їм з легкістю знаходиться кімнатка для клубної діяльності. І як би там не було насправді, так воно є в аніме.

Більш-менш пересічним героєм є такий собі Наруто у спорті, що бажає взяти гору на національних змаганнях чи щонайменше над командою-конкурентом або певним суперником (якщо спорт передбачає одиничні змагання). Невід'ємними елементами є тренування на канікулах та підтягування слабаків у навчанні, аби їхній клуб не вважали шкідливим для основного виду шкільного задротства.

Не на життя, а на смерть[ред.]

Малювання цілком відповідає фабулі.

Є особливий вид споконів, дія яких не відбувається в шкільних клубах і зовсім не стосується типових змагань за першість і кращість, а отже — не потребує упертого героя-підлітка чи молодика. Тут немає офіційних нагород, а навчання на поразках вартує дуже дорого, адже дані тайтли описують світ спорту, як ігор на гроші чи життя. Визнаним шедевром даного виду сюжетів є твори манґаки Нобуюкі Фукумото "Акаґі — легенда маджонґу" та "Остаточний уцілілий Кайджі" і їхні екранізації, в яких описується кримінальний світ. І якщо в першому випадку геній став на шлях за більш-менш класичних обставин, то Кайджі — остаточно вийшов за рамки спокону і присвячений азартним іграм (причому не класичним), де герой змушений буквально виривати своє життя із рук смерті.

Наприклад[ред.]

Для вашої зручності у пошуку найкращих тайтлів, та для загального уявлення про масштаби жанру, ми склали для вас список споконівських серіалів у різних піджанрах та в різні періоди аніме. Також іще нижче міститься галерея, де ви зможете знайти ще більше контенту за різними тайтлами, ніж у статті.

Посилання[ред.]

Архівна версія статті.

Примітки =[ред.]