Спільнопереклад «Міцурукі»

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Один з відомих предметів ґенґбенґу.

Спільнопереклад - вид перекладацької діяльності, який використовується в клубі "Міцурукі" (і не лише, як кажуть) для ознайомлення прийшлих звідусюд школярів з українізаційною діяльністю. Його продукти не призначені для перегляду і критичного осмислення, головне - це демонстрація новачкам процесу та моральне об'єднання спільноти.

Суть

Згідно з політикою самої організації, у Міцурукі кожен міг і може робити переклади тієї якості, якої може забезпечити. Це організація спрямована на надання можливостей тим, хто хоче. Це, в більшості випадків, сприяє мотивації людини до розвитку.

Практика ще київського Міцурукі показує, що якщо людину в щось таке занурити, то дуже висока частка навіть вихідців із росмовного середовища стає духовно пов'язувати себе з якоюсь українською реальністю. Тут грає на руку ефект участі. Людині хочеться захищати те, в що вона вклалася - не могла ж вона бути тупою і вкласти сили в нічого.

І якість тут грає найостаннішу роль. Головне позбавити людину комплексів. Програмне гасло "краще українською хоч якось, ти вже молодець" навідміну від традиційного підходу українських патріотів "якщо не на рівні шевченка, то і ніяк не треба. іди і продовжуй робити російською". В другому випадку людину фактично відшивають і ми її втрачаємо.

Очевидці доповідають, що вплив нейтрально-позитивний. Відсутність вимог сприяє тому, що учасником може бути будь-хто. Головне, що робить СП - зачіпляє людину. Вона осмислює факт перекладу на українську і наявність руху, який цим займається. Далі вона може почути критику і почати виправлятися, якщо їй це цікаво. Спільнопереклад та подібні ініціативи, хоч і не у 100% випадків, але підштовхують до співпереживання і асоціації себе, врешті певного рівня українізації. Він буває різним, але це вже питання підходу.

Процес

Кадри зі студії під час перекладу серії

Роботу веде редактор, який запрошує всіх бажаючих взяти шматок серії і перекласти його. Варіантами в Міцурукі був переклад - англійської або російської для тих, хто англійську не знає. Кажуть це для того, аби всі могли взяти участь. Потім редактор збирає перекладене і зшиває це в єдине ціле.

Приклади

  • Роботи всеукраїнського міцурукі в цілому
  • Великий О - нібито найкращий приклад

Склад перекладачів Великого О: "Переклад: Andrii Hryshaienko, Muheidehunde, : (Loliolio), Volodymyr Pavlyna Mj, :fire:☼Ќɨɲǥ ๏ƒ ţh€ $µɲ☼:fire:, ° sonya °, Jacob SV, Vaallar Intalion, Андрій Чужа, Андрей Швайка, Ярило Стас, Redhead Terrorist, Девочка Зефирка, Сандра, НеАлександр неЧеловеческий, Єнот, C2H5COOH, Kamateru, POLLANNA, Misha Roy, Michael Sokol, D Y, Саня, Влада., Марина Харченко, Антон Комісарук, DesuJanai, Кусака, Lil Cake, Valichelo, Артёмка, Ревнивая Телка Пиздец, Outlander"

Дискурс

Ой-вей!

Спільнопереклад породжував твори порівняно низької якості перекладу. Однак, він і не був орієнтований на виготовлення продукції для перегляду. А тому поряд з роботами деяких "команд", які такі наміри мають і мають ту ж якість, результати виглядають осмисленими. Таким чином неможливо серйозно говорити про якість робіт міцурукі (і особливо масових) і щось аргументувати її оцінкою. Вони робилися для розвитку самих учасників перекладу. Деякі з них зарозвивалися так далеко і досягли такого рівня, що стали зарозумілими аніме-хуячами і зрадили Міцурукі.

У хуячів взагалі бомбить від цього явища. Так наче у одного тайтлу може бути лише один переклад, який всі зобов'язані дивитися. Так наче порушення правопису української мови в довільній точці всесвіту - це магнітний генератор переворотів Тараса Шевченка у труні і ентропія усього континіуму відразу зростає. Решта ж (включно з Куркою) дивиться на речі більш практично: штука працює для того, для чого призначена. Аве капіталізм.

На думку Курки, треба розрізняти два процеси: конверсію і утримання. Якісні роботи це лише утримання. Ними займаються відповідні об'єднання, які були для цього створені. Вони націлені на тих, хто і так вже живе в "україномовній реальності" і практично безглузді для решти. Російськомовні школярі, пішовши на український фільм, в більшості випадків лишаються російськомовними навіть після сотні таких фільмів. Для них це "радной язьік бабушкі".