Бокасса
Жан Бедель Бокасса (1921-1996) - імператор Центральної Африки, диктатор, тиран та буквально людожер. Майстер знищення власного народу, майже рівний камбоджійському Пол Поту
Юність та молодість
Початок життєвого шляху героя не вирізнявся нічим примітним. Виходець з одного з численних племен, зробив кар'єру у французьких колоніальних військах (кумиром його був Наполеон). Батько Бокасси був сільським старостою і розстріляний злими колонізаторами під час місцевої революції, мати померла за власним бажанням після цього. Юне негринятко залишилося сиріткою разом з 12-ма братами та сестрами - родичі вирішили, що дитині краще вчитися на священника, але Бокассі була цікавіша військова справа. Записавшись у французькі колоніальні війська юний Бокаса як раз вдало потрапив до армії де Голля і відправився в Європу битися з німцями. Ця справа йому так сподобалася що згодом він поїхав служити в Індокитай та Алжир у складі французьких колоніальних військ.
У 1960 р., коли його бантустан здобув незалежність від Франції і став Центрально-Африканською Республікою, Бокаса повернувся на батьківщину і вступив на службу до місцевої армії, маючи нехуйовий ветеранський послужний список. На щастя свіжо-обраний президент ЦАР - Давид Дако був йому племінником. Наш герой швиденько (31 грудня 1965 р.) зкинув родича з посади і вислав його до Європи (йому дуже пощастило з кулінарної точки зору).
Залишається не зовсім зрозумілим, коли ж оформилися кулінарні уподобання Бокасси — чи то в дитинстві під впливом одноплемінників, чи то під час війни в Індокитаї де він воював проти в'єтнамців, а може, він дізнався про канібалізм із книг у військовій бібліотеці. Але за деякими даними, ще коли юний Жан-Бедель ходив до школи у французьку місію, мати робила йому на обід бутерброди, від яких місіонерів трясло і ходили підозрілі чутки про м'ясце. В Індокитаї одного разу Бокассу якось застали біля багаття, ситого й задоволеного, а поряд лежав порізаний труп якогось місцевого.
Правління с присмаком
Бокаса чотири рази обирав сам себе на посаду голови республіки. Втомившись, нарешті від президентських перегонів, вирішив коронуватися та оголосив Центральну Африку імперією.
Проголошення імперії якимось дивним чином співпало з коронацією Бокасси. Це сталося в 1977 році і на це було витрачено 25 відсотків від усього худого бюджету юної імперії. І ще французи підкинули трохи, за те щоб імператор менше водився з Каддафі. Бокасса навіть запросив Папу Римського, бо мріяв як його кумир Наполеон коронуватися в присутності Папи, але той відмовився. Найкращі вина та одяг для церемонії привезли спеціальним рейсом з Франції. Взуття імператора на коронації виявилося найдорожчим на той момент у світі.
Людожерство імператора насправді не сильно то і приховувалося, але іноземцям розказували, що то вороги Бокасси розповсюджують брудні чутки - начебто білі іноземці бачили традицію серед місцевих вживати в їжу мавп і помилково думають, що то людські ноги-руки на кухнях, а не мавпячі. Запаси людського м'ясця Бокаса називав «цукровою свининою». Запаси м'яска безперервно поповнювалися різним шляхом, в імператорському палаці було встановлено спеціальний холодильник для збереження продукту. Доступ до святая святих мав лише Бокаса та його особистий кухар, який і готував делікатес. Вірогідніше - той кухар теж мав відповідні уподобання в кулінарії як і його володар. А в час міжнародних поїздок запаси м'ясця за імператором возив спеціальний окремий охоронець в спеціальному чемоданчику.
Сімейні традиції та справи
Див. також
| ||||||||||||||||||||||
