Користувач:ArsenV0lya/Майстерня ім. Тверезого Трудовика
|
Doki Doki Literature Club (DDLC, укр. Літературний Клуб "Докі Докі", ДДЛК, Дедеелка) — візуальний роман з елементами психологічного хоррору, вдало замаскований під типовий гаремник симулятор знайомств. Вийшов у вересні 2017-го року і з тих пір став шалено популярним навіть серед тих людей, котрі далекі від візуальних романів. Створена гра таким собі Деном Сальвато, причому майже повністю: задум, сюжет, код, навіть музикальний супровід його.
Сюжет
Починається DDLC доволі банально: головний герой — звичайний японський школяр, який цікавиться аніме та відеограми. Та одного разу дорогою до школи його подруга дитинства (і водночас сусідка) Сайорі пропонує вступити до літературного клубу. Сам ГГ всіляко намагається відмовитись, адже він прутня клав на усі ці клюби вирішив спочатку відвідати аніме-клуб! Але його залякують приваблюють кексами, і він погоджується.
Прийшовши до клубу, головний герой раптово стає неабияк враженим, адже в клубі, виявляється, такі гарні дівчата! Тут і красуня Моніка, яка є засновницею клубу, і загадкова й сором'язлива Юрі. і запальна й поривчаста Нацукі, і, звісно ж, завжди весела, енергійна та життєрадісна Сайорі. Так і хочеться з ними бути якомога довше і базікати про те, про се, посьорбуючи чай, еге ж?[1]
Після знайомства з членами клубу головний герой отримує домашнє завдання від Моніки — написати поезію. Не те, щоб він умів це робити і взагалі якось захоплювався літературою, але це не так і складно насправді.[2] ГГ певний час обмінюється поезіями з іншими персонажами і водночас проходить рут за одну з героїнь (Нацукі, Юрі чи Сайорі, Моніка є другорядним персонажем), допомагаючи їм підготуватись до фестивалю, на якому Моніка збирається залучити більше людей до свого клубу. Усе гарно-файно-кавайно: дізнаємось ближче кожну героїню, обираємо серед них свою вайфу і навіть отримуємо лайтову романтику.
Але перед завершенням підготовки до фестивалю завжди весела й радісна Сайорі зненацька втрачає настрій і зізнається головному герою в тому, що вона все життя бореться зі сильною депресією і зрештою зізнається йому в коханні. Сам ГГ може або відповісти їй взаємністю, або ж дати їй зрозуміти, що Сайорі для нього не більше, ніж подруга. Так чи інакше вона у день фестивалю залишається вдома, залишивши Моніці свою останню поезію, у якій лишень повторююється рядок "Get out of my head", себто "забирайся з моєї голови". У результаті головний герой біжить до неї додому і бачить, що Сайорі прийняла іслам.
На цьому гра різко закінчується і починається заново, тільки так, немовби Сайорі ніколи не було, ніхто про неї й не згадує. Саме з цього моменту в DDLC починається відвертий треш: раніше спокійна і врівноважена Юрі сходить з розуму і закохується в ГГ (щоправда, ця любов надто нездорова, бо Юрі настільки одержима головним героєм, що навіть (спойлер: мастурбувала його ручкою)), Нацукі тільки й среться з Юрі (хоча й співчуває їй і каже, що раніше Юрі так не поводилась), Моніка ж заплющує на це все очі й радить протагоністу проводити час тільки з нею. Сама ж гра виходить з ладу: то у персонажів раптово змінюються репліки, то на екрані з'являються артефакти і глітчі, то відбуваються зовсім парадоксальні речі, як-от вивих шиї Нацукі чи діалог, у якому єдиний варіант відповіді — "Just Monika".
У результаті в переддень фестивалю Юрі виганяє з клубу Моніку й Нацукі, зізнається ГГ в коханні та НЕСПОДІВАНО вбиває себе ножем. Головний герой настільки охуїває від цього, що проводить усі вихідні в класі разом із трупом Юрі. Зрештою у клас заходить Моніка, проосить пробачення за те, що ГГ залишився в клубі (бачте, скрипт у неї не спрацював), якоимось чином видаляє з гри файли з Нацукі та Юрі й перносить протагоніста чи-то поза земну орбіту, чи-то в атсрал.
Там головний герой непорушно сидить у цьому ж класі напроти Моніки, яка стверджує, що знає, що вона є лишень персонажем відеогри і що вона здатна змінювати файли гри, видаляти їх і змінювати поведінку інших персонажів, намагаючих їх показати непривабливими для ГГ. Навіщо вона це зробила, зламавши гру? Відповідь проста — вона схиблена закохана, та не в головного героя, а в реального гравця по той бік монітору. Пояснивши усе, Моніка починає вести різноманітні цікаві монологи і при цьому каже, який гравець чудовий і як сильно вона його кохає. [3]
Гравець може й далі читати монологи Моніки (а їх аж 62), або ж може видалити її з файлів самої гри. Якщо ж видалити файл Моніки, то вона спершу почне дорікати гравця, але потім розкається у своїх вчиках і відновить файли усіх героїнь. У результаті літературний клуб замість Моніки очолює Сайорі, яка дякує головному герою за те, що позбувся Моніки.
Кінцівок є дві. Якщо гравець пройшов тільки один рут, то Сайорі запропонує ГГ провести з нею вічність, але цьому перешкоджає недобита Моніка, після чого бачимо канцеві титри і прощальний лист від Моніки. Якщо ж гравець пройшов усі три рути, то Сайорі зі сльозами на очах дякує гравцеві за проведений у грі час, а після фінальних титрів можна прочитати лист від самого розробника гри з подякою.
Персонажі
- Сайорі — сусідка головного героя і його подруга дитинства. Потайки закохана у ГГ і страждає від прихованої депресіЇ, хоч і вдало вдає із себе життєрадісну і товариську дівчину, якій завжди вдається підтримувати спокій у клубі. При цьому вона не любить, коли люди хвилюються про неї. Обожнює емоційні поеми про смуток або щастя[4], написані простою мовою. У будь-якому руті Сайорі завершує життя самогубством або через розбите серце (коли головний герой пропонує залишитися друзями після її зізнання в коханні), або через те, що ГГ надто турбується про неї (коли той теж зізнається Сайорі в коханні).
- Юрі — дуже сором'язлива, щедра, ввічлива і
пишногрудапри цьому доволі-таки вродлива дівчина, яка захоплюється літературою, особливо горрорами. Намагається не конфліктувати з іншими членами клубу, але в суперечках вельми вперта. Не те щоб Юрі була дуже товариською людиною, однак у першому акті з нею можна легко поладнати. А ще вона полюбляє чаювання, непогано малює і колекціонує ножі (спойлер: якими ріже собі руки, коли надзвичайно збуджена). Надає перевагу поезіям, сповнених малозрозумілими метафорами. У другому акті Юрі поступово сходить з глузду (не без втручання Моніки), закохується в головного героя і настільки божеволіє від тієї любові, що зрештою вбиває себе (звичайним кухонним ножем, що кумедно). - Нацукі — зухвала, зарозуміла, імпульсивна, але достобіса мила героїня (причому вона ненавидить, коли хтось її називає милою), анімешники назвали б її типовою цундере. Переконана, що манга — це теж література. Нацукі страждає від домашнього насильства, тому вона ховає мангу в приміщенні клубу і недоїдає (через що Нацукі й здається такою маленькою і має низький ріст, хоч усі члени клубу є однолітками). Що ж до поезії, то вона полюбляє символізм і, як і Сайорі, надає перевагу простим словам, однак її поезії насправді мають глибокий сенс (що не заважає їй сперчатись з Юрі щодо стилю). Цікаво, що в Акті 2 Нацукі не закінчує життя самогубством — її видаляє Моніка. Більше того, вона навіть розуміє, що Моніка руйнує клуб, негативно впливаючи на Юрі.
- Моніка — президент літературного клубу. На початку гри представлена як другорядний персонаж, тому їй не можна присвячувати поезії і нема окремого руту з нею, але згодом виявляється, що Моніка усвідомлює, що вона є персонажем гри і вважає інших героїнь всього-на-всього купкою скриптів без свідомості. Більше того, Моніка закохується у головного героя (точніше, у самого гравця) і... ну, далі ви самі вже знаєте із сюжету. А ще у неї є власний акаунт у Твітері!
Великодні яйця
у процесі написання...
Меми
Doki Doki Literature Club породила чимало мемів, відомих навіть поза фендомом.
JUST MONIKA
Та сама сакраментальна фраза з Акту 2, яка з'являється тоді, коли головний герой мав обрати героїню, з якою буде готуватись до фестивалю [5]. Але у цей момент Моніка втручається у саму гру і залишає тільки один варіант: "Just Monika", тобто "тільки Моніка". Ця ж фраза кілька разів з'ялялась і в самій грі після того діалогу. Є, мабуть, найпоширенішим DDLC-мемом, насамперед через форс самої Моніки як особливої героїні роману, бо Monika is best waifu.
FUCKING MONIKAMMMMMMMMMM
Один із прикладів втручання Моніки в гру шляхом підміни тексту в діалогах з іншими персонажами (у цьому випадку — з Нацукі). Перекладу не потребує, лїл. Нерідко використовувалась для шітпостингу.
I Gently Open the Door...
"Я обережно відчиняю двері...". Фраза, яку промовляє головний герой перед тим, як увійти до кімнати Сайорі, у якій вона повісилась. Символізує інтригу, певну РАПТОВІСТЬ і непередбачуваний розвиток подій, від якого можна дійсно накласти в штани.
Trapsuki
Деякі поціновувачі DDLC якось висловили припущення, що Нацукі насправді трап, доводячи це зовнішністю героїні. Дехто підтримав цю теорію і почав її поширювати в сабреддіті DDLC, де уже й набула популярності. От тільки сам розробник гри зрештою спростував ці припущення, отака хуйня, малята.
Buffsuki
Іще один мем з Нацукі, пов'язаний з одним фанартом, на якому Нацукі зображена назвичайно накаченою. Пов'язаний з мемом Buff Riku.
Manga is literature!
Фраза, яку періодично викрикую Нацукі в суперечках щодо манги.
Примітки
- ↑ Теж мені, ловелас, блядь.
- ↑ Ага, коли об'єкти фапу - всюди.
- ↑ В одному з монологів Моніка навіть просить скопіювати її файл на флешку і носити її з собою. Як зворушливо, чи не так?
- ↑ В оригіналі Сайорі називає такий стиль "bittersweet", хій знає, як його влучно перекласти українською. "Гіркувато-солодкий" якось мені не подобається.
- ↑ Якщо чесно, я цей момент погано пам'ятаю, бо давно проходив, виправте.
