Велика сімка київських цукімі
| « | Це резервна копія статті яка була створена в телеграмі Міцурукі | » |
— [1] |
Це були часи, про які не можна не розповісти, але як історія Клубу, так і історія Київської Анімки про них замовчує як про дуже дрібні моменти у воїстину велетенському масиві інформації. Дана оповідка не є повноцінною і якщо ти там був і маєш що додати, напиши t.me/lolisyla.
Мова йде про 7 київських цукімі - нічних анімок, що були проведені у 2015 році в період із 25 липня до 20 вересня. У доданій мапі вони позначені номерами 1-7 в жовтих квадратиках відповідно до розташування.
Як почалася ідея? Тут треба зробити "підведення". На момент липня 2015 року київська анімка вже 9 місяців як потерпала від... неймовірної популярності і перенасиченості усім чим можна. Врешті-решт сходини, де взимку були заходи в няших приміщеннях на триста квадратів, аніме-перегляди, влітку щоразу новий парк, усі можливі види спортивних та багато настільних ігор, щоразу по 70+ людей... почали приїдатися.
Гіперпопулярність (щотижня анімка оновлювалася на 20-30% людей) мала свої плюси і мінуси: можливість нескінченно розширювати коло спілкування урівноважувалася притоком школярів, яких було нікому ознайомити з тим, куди вони прийшли і які активно, попри заборону, відходили випити. Попри одиничні випадки раз на пів року, це не давалося в знаки атмосфері в цілому. Але і не додавало користі. (тут підведення закінчується).
І от написав мені один з постійних відвідувачів Льоша Гранцев - "а нумо проведімо нічні сходини, куди не пустять школярів", де можна буде культурно випити без всяких заборон і ексцесів, і де просто буде трошки менше народу, не через елітарні обмеження, а просто з логічної можливості. Я в своєму стилі сказав "чому ні. проводь, надамо всі засоби.", але він сказав що сам нічого робити не буде. Ти не менш ідею я поширив, розповів про японську традицію "цукімі" - милування місяцем і в повітрі завитав дух експериментаторства і пригод. Організаторкою викликалася бути Флешка. Ніщо не могло зупинити ідею, час якої настав.
Насправді, я би не сказав, що пам'ятаю аж так багато і особливо деталей. А дух, на жаль, текстом не передати. Можу лише сказати, що у кожного хто спізнювався, була своя історія знаходження нашої компанії в темних лісах без можливості запитати де ти знаходишся і побачити на 10 метрів уперед. Тож почнімо як є.
№1
№1 (25-26 липня) - Флешка взяла на себе відповідальність зібрати сходини у парку "Бабин яр" на Дорогожичах. Прийшли більше 20 людей, які вперше за 9 місяців могли порадіти відносному затишку. Тим не менш, ми гуляли нічним лісом по схилах яру, хтось навіть приніс палатку. Пам'ятаю, як я з Саламандром грав у шьоґі (японські шахи), і хтось у цей момент знайшов у кущах шину і кинув її у вогнище (традиційна тепло-освітлююча частина цукімі). А в цей момент хтось інший з протилежного боку від нас зробив фото саме в той момент, коли я показував Сергію фігурку, завдяки чому з'явилася одна з набільш лампових фоток анімок - двоє людей грають в шьоґі посеред темряви на тлі величезного вогнища.
№2
№2 (1-2 серпня) - відповідальність за організацію взяв Джойс але він не прийшов і більш-менш самовільно сформована компанія біля стм Бориспільської пішла на традиційне місце анімок в ППС, де хтось навіть пригнав машину. Усі охочі зробили відхід полазити по парку атракціонів ППС, який вночі звісно ж був без особливої охорони.
№3
№3 (22-23 серпня) - місце анімки на Трухановому острові на узбережжі Бабиного озера. Той самий Льоша Гранцев, який топив за атмосферу культурного випивання без школярів, напився і залізши на сосну над вогнищем, почав співати, прости Господи, гімн СРСР, відламуючи і скидаючи гілки в вогнище. Ми боялися як би він не впав, але він не тільки не впав, а потім ще взяв участь у нічному поході на Подільсько-Воскресенський міст, який відвідала частина цукімі.
№4
№4 (29-30 серпня) - проводиться на пляжі Труханова острова, ліворуч від входу через міст. Орочімару і ко приносять реманент і продукти і починають готувати плов, яким усіх почастували. Був класичний цукімний відхід у закинутий піонерський табір (який там є досі), а також просто прогулянки по трухановому острову.
№5
№5 (5-6 вересня) - ми вирішили зібратися в Голосіївському парку на галявині, хоча знали, що буде дощ. Некоґамі навіть взяв велику пляжно-ринкову парасольку. Так, ви знали, що буде дощ, але ми не уявляли, що буде такий ДОЩ. Лило як з відра, ми весело угорали з-під парасолі, але коли почало трохи затікати під низ, вирішили, що веселощів досить і треба йти кудись притулитися. Аспід люб'язно прихистив нас у кімнаті свого гуртожитку в МАУП, де ми намагалися дивитися аніме і фоткалися з його мечем (не яойним).
№6
№6 (12-13 вересня) - знову в Бабиному яру, але вже в іншому місці, над прірвою біля т.з. Дурки (недобудована психлікарня). Олег приніс і засмажив рибу, ми ходили по Дурці та яру.
№7
№7 (19-20 вересня) - остання з легендарних істиних цукімі відбулася на Лисій Горі. Прийшли ми і розмістилися на місці ближче до північого входу з Залізниці перед підйомом нагору. Але після певного часу розмов, ми вирішили, що нудно отак просто сидіти (вночі, в лісі) і треба би рушити на капище. Рушили, біля капища ми знайшли іншу компанію чи то медиків чи то ще когось, які просто "бухали" там вночі. Разом спілкувалися про різні високопарні і не дуже теми і ближче до ранку, відступили додому під рідкими променями східного сонця, що проходили крізь дерева.
Надалі почало холоднішати і збирати цукімі на вулиці вже не було так прикольно, а приміщення - це не те. Також додам до того "підведення", що атмосферу зажратості рівнем різноманітності це не збавило, а можливо і посилило. В наступних роках також відбувалися цукімі, але це було вже не так свіжо і унікально як ця велика сімка.
Читати більше
| |||||||||||||||||||||||||
