Японська мова: відмінності між версіями
MiskoGe (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
По суті в японській мові не має літер. Жодної. Є тільки ієрогліфи а це зовсім не літери, зовсім. Хоча кого це зараз хвилює? | По суті в японській мові не має літер. Жодної. Є тільки ієрогліфи а це зовсім не літери, зовсім. Хоча кого це зараз хвилює? | ||
Фонетично мова у япошок проста: деякі звуки (наприклад, [л] чи [з]) в ній відсутні, а деякі звуки, звичні нашому вуху, практично не різняться. Відсутні звуки японці компенсують схожими: так [л] у запозичених словах вони без вагань замінюють на [p]<ref>Це не означає, що середньостатистичний японець [[Polandball|не може в]] [л]. Ба навіть навпаки – за три тижні інтенсивних тренувань його можна видресирувати різнити [л] та [р]. [http://en.wikipedia.org/wiki/Japanese_speakers_learning_r_and_l#Effects_of_training]</ref>. | Фонетично мова у япошок проста: деякі звуки (наприклад, [л] чи [з]) в ній відсутні, а деякі звуки, звичні нашому вуху, практично не різняться. Відсутні звуки японці компенсують схожими: так [л] у запозичених словах вони без вагань замінюють на [p]<ref>Це не означає, що середньостатистичний японець [[Polandball|не може в]] [л]. Ба навіть навпаки – за три тижні інтенсивних тренувань його можна видресирувати різнити [л] та [р]. [http://en.wikipedia.org/wiki/Japanese_speakers_learning_r_and_l#Effects_of_training]</ref>. | ||
[[Файл:Мутсухито (Нива).jpg|250px|thumb|right|Зображення імператора | [[Файл:Мутсухито (Нива).jpg|250px|thumb|right|Зображення японо-імператора взяте з журналу «Нива» за 1904 рік (до створення системи Поліванова). Ім'я імператора Муцухіто, що правив тоді, було взято з англійської транскрипції Mutsuhito і написано як Мутсухіто]] | ||
Інша фонетична особливість полягає в тому, що більшість складів у японській – відкриті, тобто закінчуються на голосний (з приголосних склад може закінчуватись лише на [н] чи [м]). Тому виникають певні труднощі при запозиченні слів, що містять збіг різних<ref>Подвоєння приголосних у японській є.</ref> приголосних. Японці з цього знайшли такий вихід: у проблемні місця вони вставляють склади "на ''-у''" (''ку'', ''су'' тощо) – у таких складах звук [у] часто [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Редукція_голосних редукується]. Наприклад, слово "Україна" японською записується ウクライナ (''укураіна'') і вимовляється як [украйна] або [украіна]<ref>Звичного нам [й] там теж немає – зазвичай такий звук більше схожий на короткий [i].</ref>. | Інша фонетична особливість полягає в тому, що більшість складів у японській – відкриті, тобто закінчуються на голосний (з приголосних склад може закінчуватись лише на [н] чи [м]). Тому виникають певні труднощі при запозиченні слів, що містять збіг різних<ref>Подвоєння приголосних у японській є.</ref> приголосних. Японці з цього знайшли такий вихід: у проблемні місця вони вставляють склади "на ''-у''" (''ку'', ''су'' тощо) – у таких складах звук [у] часто [https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Редукція_голосних редукується]. Наприклад, слово "Україна" японською записується ウクライナ (''укураіна'') і вимовляється як [украйна] або [украіна]<ref>Звичного нам [й] там теж немає – зазвичай такий звук більше схожий на короткий [i].</ref>. | ||
Версія за 19:28, 13 січня 2020
Японська мова (日本語, ніхонго) — державна найпоширеніша мова на Японських островах й заразом оригінальна мова цих ваших китайських порнокоміксів та порномультиків. Захоплення останніми у 95% випадків є причиною з якої цю мову хтось вивчає, окрім самих японців.
Суть
До 60% лексики складають по-дебільному переозвучені ієрогліфи. Інші — по-дебільному переписані ієрогліфи. Ще якась частина - по-дебільному запозичені слова з англійської. Втім, за винятком кани для тих, хто знає китайську, письмову мову зрозуміти практично не проблема, що властиво. Так і живем.
Особливості
Фонетика
По суті в японській мові не має літер. Жодної. Є тільки ієрогліфи а це зовсім не літери, зовсім. Хоча кого це зараз хвилює? Фонетично мова у япошок проста: деякі звуки (наприклад, [л] чи [з]) в ній відсутні, а деякі звуки, звичні нашому вуху, практично не різняться. Відсутні звуки японці компенсують схожими: так [л] у запозичених словах вони без вагань замінюють на [p][1].
.jpg)
Інша фонетична особливість полягає в тому, що більшість складів у японській – відкриті, тобто закінчуються на голосний (з приголосних склад може закінчуватись лише на [н] чи [м]). Тому виникають певні труднощі при запозиченні слів, що містять збіг різних[2] приголосних. Японці з цього знайшли такий вихід: у проблемні місця вони вставляють склади "на -у" (ку, су тощо) – у таких складах звук [у] часто редукується. Наприклад, слово "Україна" японською записується ウクライナ (укураіна) і вимовляється як [украйна] або [украіна][3].
Ситема Поліванова і не тільки
Коли після поразки в Другій Світовій, япошки стали холуями США, америкоси швидко присобачили їх складну мову до своєї примітивної латиниці, і стали деякі звуки та склади ототожнювати із звуками та складами із своєї рідної - англійської, вийшло щось на зразок сумішу жирафи та єнота. В інтернетах і зараз є таблиці з назвами: "напиши своє ім'я на японській", але вони не мають ні якого відношення до реальності, перекласти японську на англійську чи будь-яку європейську супер-складно, через те що у япошок як казалось вишче на має алфавіту як такого. А ось спроби перекласти японську систему подання звуків на кацапську і англійську були, і резльтатом стали дві системи передачі запису звуків японської мови кирилицею (система Поліванова) та латиницею (система Хепберна). Срачі між ними полягають в тому що при транслітерації з Полівановської на Хепбернівську виходить казна-що а самі япошки усцикаются зі сміху дивлячись на ці спроби.
Примітки
Посилання
Yaku.su — українсько-японський словник онлайн.
Японсько-українська транслітерація
Denshi Jisho — англо-японський словник онлайн.
Онлайн розпізнавач ієрогліфів.
Версія статті на старій Драматиці
| |||||||||||||||||||
