Японська мова

Сабж, прямокутний у рамочці.

Японська мова (日本語, ніхонго) — державна найпоширеніша мова на Японських островах й заразом оригінальна мова цих ваших китайських порнокоміксів та порномультиків. Захоплення останніми у 95% випадків є причиною з якої цю мову хтось вивчає, окрім самих японців.

Суть

До 60% лексики складають по-дебільному переозвучені ієрогліфи. Інші — по-дебільному переписані ієрогліфи. Ще якась частина - по-дебільному запозичені слова з англійської. Втім, за винятком кани для тих, хто знає китайську, письмову мову зрозуміти практично не проблема, що властиво. Так і живем.

Зображення імператора Мейдзі з підписом з журналу «Нива» за 1904 рік (до створення системи Поліванова). Ім'я імператора Муцухито, що правив тоді, було взято з англійської транскрипції Mutsuhito і написано як Мутсухіто

Особливості

Фонетика

По суті в японській мові не має літер. Жодної. Є тільки ієрогліфи а це зовсім не літери, зовсім. Хоча кого це зараз хвилює? Фонетично мова у япошок проста: деякі звуки (наприклад, [л] чи [з]) в ній відсутні, а деякі звуки, звичні нашому вуху, практично не різняться. Відсутні звуки японці компенсують схожими: так [л] у запозичених словах вони без вагань замінюють на [p].

Інша фонетична особливість полягає в тому, що більшість складів у японській – відкриті, тобто закінчуються на голосний (з приголосних склад може закінчуватись лише на [н] чи [м]). Тому виникають певні труднощі при запозиченні слів, що містять збіг різних приголосних. Японці з цього знайшли такий вихід: у проблемні місця вони вставляють склади "на -у" (ку, су тощо) – у таких складах звук [у] часто редукується. Наприклад, слово "Україна" японською записується ウクライナ (укураіна) і вимовляється як [украйна] або [украіна].

Ситема Поліванова і не тільки

Коли після поразки в Другій Світовій, япошки стали холуями США, америкоси швидко присобачили їх складну мову до своєї примітивної латиниці, і стали деякі звуки та склади ототожнювати із звуками та складами із своєї рідної - англійської, вийшло щось на зразок сумішу жирафи та єнота. В інтернетах і зараз є таблиці з назвами: "напиши своє ім'я на японській", але вони не мають ні якого відношення до реальності, перекласти японську на англійську чи будь-яку європейську супер-складно, через те що у япошок як казалось вишче на має алфавіту як такого. А ось спроби перекласти японську систему подання звуків на кацапську і англійську були, і резльтатом стали дві системи передачі запису звуків японської мови кирилицею (система Поліванова) та латиницею (система Хепберна). Срачі між ними полягають в тому що при транслітерації з Полівановської на Хепбернівську виходить казна-що а самі япошки усцикаются зі сміху дивлячись на ці спроби.

До речі відрізнялось і життя самих творців: Поліванов був розстріляний у 1937 році за те що не погодився із "Новим вченням про мову" яке стверджвало що скоро має народитись нова радянська мова. Хепберн прожив довге та цікаве життя подорожуючи Азією та займаючись комерцією.

Посилання

Yaku.su — українсько-японський словник онлайн.
Японсько-українська транслітерація
Denshi Jisho — англо-японський словник онлайн.
Онлайн розпізнавач ієрогліфів.
Версія статті на старій Драматиці