Японська мова: відмінності між версіями
(→Суть) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== Суть == | == Суть == | ||
До 60% лексики складають [[Добкін|по-дебільному]] переозвучені ієрогліфи. Інші — по-дебільному переписані ієрогліфи. Ще якась частина - по-дебільному запозичені слова з англійської. Втім, за винятком кани для тих, хто знає китайську, письмову мову зрозуміти практично не проблема, [[Shanzhai|що властиво]]. Так і живем. | До 60% лексики складають [[Добкін|по-дебільному]] переозвучені ієрогліфи. Інші — по-дебільному переписані ієрогліфи. Ще якась частина - по-дебільному запозичені слова з англійської. Втім, за винятком кани для тих, хто знає китайську, письмову мову зрозуміти практично не проблема, [[Shanzhai|що властиво]]. Так і живем. | ||
[[Файл:Мутсухито (Нива).jpg| | [[Файл:Мутсухито (Нива).jpg|250px|thumb|right|Зображення імператора Мейдзі з підписом з журналу «Нива» за 1904 рік (до створення системи Поліванова). Ім'я імператора Муцухито, що правив тоді, було взято з англійської транскрипції Mutsuhito і написано як Мутсухіто]] | ||
==Особливості== | ==Особливості== | ||
Версія за 23:03, 10 жовтня 2019
Японська мова (日本語, ніхонго) — державна найпоширеніша мова на Японських островах й заразом оригінальна мова цих ваших китайських порнокоміксів та порномультиків. Захоплення останніми у 95% випадків є причиною з якої цю мову хтось вивчає, окрім самих японців.
Суть
До 60% лексики складають по-дебільному переозвучені ієрогліфи. Інші — по-дебільному переписані ієрогліфи. Ще якась частина - по-дебільному запозичені слова з англійської. Втім, за винятком кани для тих, хто знає китайську, письмову мову зрозуміти практично не проблема, що властиво. Так і живем.
.jpg)
Особливості
Фонетика
По суті в японській мові не має літер. Жодної. Є тільки ієрогліфи а це зовсім не літери, зовсім. Хоча кого це зараз хвилює? Фонетично мова у япошок проста: деякі звуки (наприклад, [л] чи [з]) в ній відсутні, а деякі звуки, звичні нашому вуху, практично не різняться. Відсутні звуки японці компенсують схожими: так [л] у запозичених словах вони без вагань замінюють на [p][1].
Інша фонетична особливість полягає в тому, що більшість складів у японській – відкриті, тобто закінчуються на голосний (з приголосних склад може закінчуватись лише на [н] чи [м]). Тому виникають певні труднощі при запозиченні слів, що містять збіг різних[2] приголосних. Японці з цього знайшли такий вихід: у проблемні місця вони вставляють склади "на -у" (ку, су тощо) – у таких складах звук [у] часто редукується. Наприклад, слово "Україна" японською записується ウクライナ (укураіна) і вимовляється як [украйна] або [украіна][3].
Ситема Поліванова і не тільки
Коли після поразки в Другій Світовій, япошки стали холуями США, америкоси швидко присобачили їх складну мову до своєї примітивної латиниці, і стали деякі звуки та склади ототожнювати із звуками та складами із своєї рідної - англійської, вийшло щось на зразок сумішу жирафи та єнота. В інтернетах і зараз є таблиці з назвами: "напиши своє ім'я на японській", але вони не мають ні якого відношення до реальності, перекласти японську на англійську чи будь-яку європейську супер-складно, через те що у япошок як казалось вишче на має алфавіту як такого. А ось спроби перекласти японську систему подання звуків на кацапську і англійську були, і резльтатом стали дві системи передачі запису звуків японської мови кирилицею (система Поліванова) та латиницею (система Хепберна). Срачі між ними полягають в тому що при транслітерації з Полівановської на Хепбернівську виходить казна-що а самі япошки усцикаются зі сміху дивлячись на ці спроби.
Примітки
Посилання
Yaku.su — українсько-японський словник онлайн.
Японсько-українська транслітерація
Denshi Jisho — англо-японський словник онлайн.
Онлайн розпізнавач ієрогліфів.
Версія статті на старій Драматиці
| |||||||||||||||||||
