Японська мова: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Рататуй (обговорення | внесок) м (орфографія — щоб в мене не витікли очі) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
До 60 % лексики складають [[Добкін|по-дебільному]] переозвучені китайські ієроґліфи. Інші — по-дебільному переписані ієроґліфи. Ще якась частина — по-дебільному запозичені слова з чужомов, переважно анґлійської. Втім, за винятком кани, для тих, хто знає китайські ієроґліфи, письмову мову зрозуміти практично не проблема, [[Shanzhai|що властиво]]. Подекуди для малих і тупих ієроґліфи ся супроводюють фуріґаною — мала [переважно] хіраґана над ієроґліфами. Так і живем. | До 60 % лексики складають [[Добкін|по-дебільному]] переозвучені китайські ієроґліфи. Інші — по-дебільному переписані ієроґліфи. Ще якась частина — по-дебільному запозичені слова з чужомов, переважно анґлійської. Втім, за винятком кани, для тих, хто знає китайські ієроґліфи, письмову мову зрозуміти практично не проблема, [[Shanzhai|що властиво]]. Подекуди для малих і тупих ієроґліфи ся супроводюють фуріґаною — мала [переважно] хіраґана над ієроґліфами. Так і живем. | ||
Мова має три вида письма: ''канжі'' (китайські ієроґліфи) і кана (складова абетка, деталі пізніше), котра поділяє ся на округлу ''хіраґану'' і ''катакану'' з катан. Здавало ся, ну нахуя?! Добре, можна | Мова має три вида письма: ''канжі'' (китайські ієроґліфи) і кана (складова абетка, деталі пізніше), котра поділяє ся на округлу ''хіраґану'' і ''катакану'' з катан. Здавало ся, ну нахуя?! Добре, можна ще збагнути сполуку ''канжі'' + ''хіраґану'', як корінь слова + відмінювана частина, бо фонетика, їбать, дуже бідна, коли порівнювати з корейською, тому гомонімів дохуя, хоча можна було якось допомогти позначками тонами, котрі замість наших наголосів, можливо. Але ж катакана зберегла ся, і дійшло, же вона вживає ся переважно для запозичених слів. Цїкаво, же катакана вживає ся також [https://uk.wikipedia.org/wiki/Айнська_мова айнами]. Так і живемо. Для латинкоїбів є ромажі, за допомогою котрою японцї друкують оцю всю хуйню. A для підарів є ''каоможі'' ( ͡° ͜ʖ ͡°), котрі, схоже, розвинули ся до ''еможі'' 😏, де ''е-можі'' (зобрагознак), а не ''емо-жі'' (емоція-письмо), як декотрі гадають за лоґикою слова ''ромажі''. | ||
==Особливості== | ==Особливості== | ||
=== Звуцтво === | === Звуцтво === | ||
Вона справді бідна: 14–15 основних приголосних (алофони відкинемо) і 5 голосних. Для порівняня скільки приголосних мають гинші мови: | Вона справді бідна: 14–15 основних приголосних (алофони відкинемо) і 5 голосних. Для порівняня скільки приголосних мають гинші мови: українська — 32, a анґліська — 24 (без розглядань говірок). Але голосні і приголосні можуть бути також подовженими. Можна, звісно, припсячити ся до якоїсь гівнованівки і гавкати, але красше розглянемо звуцтво і різницю до нашої. | ||
Складова абетка, а отже складова вимова: після приголосної завше буде голосна, винятком є лише ''н'', котра насправді вважає ся окремим складом і не є справжньою (для цього є окремий ряд), а Богу відому ''н'', а також при слушній нагоді змінювати звук на ''м'' перед губними чи Анґлську ''ng'' перед ''к'' і ''ґ'', а також подеколи на нашу коротку ''нн''. Гинші звуки Богу відомі — ''ф'' (прикладу не буде, то вже для надто розумниx), ''у'' (як наша, але неогублена, і лю́бе, падло, подеколи типу зникати), а також вартий окремої уваги — ''р'', котрий | Складова абетка, а отже складова вимова: після приголосної завше буде голосна, винятком є лише ''н'', котра насправді вважає ся окремим складом і не є справжньою (для цього є окремий ряд), а Богу відому ''н'', а також при слушній нагоді змінювати звук на ''м'' перед губними чи Анґлську ''ng'' перед ''к'' і ''ґ'', а також подеколи на нашу коротку ''нн''. Гинші звуки Богу відомі — ''ф'' (прикладу не буде, то вже для надто розумниx), ''у'' (як наша, але неогублена, і лю́бе, падло, подеколи типу зникати), а також вартий окремої уваги — ''р'', котрий щось межи наших ''р'' і ''л'', тому є причиною лулзів або кровавих війн, як наприклад ''Горо'' і ''Голо''. | ||
Но і є горе для | Но і є горе для україномовного коміркожитця: треба окремо буде вмикнути, яка смакіше, московську чи польську щелепу, аби належно вимовʼяти шипʼячі і помʼякшувати певні приголосні. Можемо лише радїти, же ''в'' наш, а наш ''г'' є близшим для ряду твердого ''h'' (коли мякий, то Нїмецьке ''х'')! | ||
Як і ві всїх по-дурному є оѕвінчуваня чи оглушеня звуку. Наприклад, перший корінь ві згаданому '''''као'''-можі'' (лицьознак) раптово стає ''аге-'''ґао''''' ([[Хентай|стогінолицє]]). | Як і ві всїх по-дурному є оѕвінчуваня чи оглушеня звуку. Наприклад, перший корінь ві згаданому '''''као'''-можі'' (лицьознак) раптово стає ''аге-'''ґао''''' ([[Хентай|стогінолицє]]). | ||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
Коли після поразки в Другій Світовій, япошки стали холуями США, америкоси швидко припсячили їхню складну мову до своєї примітивної латиниці і стали деякі звуки та склади ототожнювати із звуками та складами із своєї рідної — англійської, вийшло щось на зразок суміші жирафи та єнота. Спроби перекласти японську систему подання звуків на кацапську і англійську були, і результатом стали дві системи передачі запису звуків японської мови кирилицею (система Поліванова) та латиницею (система Гепберна). Срачі між ними полягають в тому що при транслітерації з Полівановської на Гепбернівську виходить казна-що, а самі япошки усцикаються зі сміху дивлячись на ці спроби. | Коли після поразки в Другій Світовій, япошки стали холуями США, америкоси швидко припсячили їхню складну мову до своєї примітивної латиниці і стали деякі звуки та склади ототожнювати із звуками та складами із своєї рідної — англійської, вийшло щось на зразок суміші жирафи та єнота. Спроби перекласти японську систему подання звуків на кацапську і англійську були, і результатом стали дві системи передачі запису звуків японської мови кирилицею (система Поліванова) та латиницею (система Гепберна). Срачі між ними полягають в тому що при транслітерації з Полівановської на Гепбернівську виходить казна-що, а самі япошки усцикаються зі сміху дивлячись на ці спроби. | ||
Для | Для Україномовного систем дохуя різного степені поМосковченя чи поАнґлченя. Основними проблемами є мʼякшеня і довгість звуку, а також, власне, пристосуваня Українською вимови, котра ненавидить голосні, як Японська — приголосні. | ||
=== Чергова гівнованівка === | === Чергова гівнованівка === | ||
Аби гівна не було мало, Йуродивий радо для безʼіменцїв привнесе | Аби гівна не було мало, Йуродивий радо для безʼіменцїв привнесе ще: | ||
{| class="wikitable" width=70% style="text-align: center; font-size:95%" | {| class="wikitable" width=70% style="text-align: center; font-size:95%" | ||
| Рядок 169: | Рядок 169: | ||
=== Катаканівка === | === Катаканівка === | ||
Зворотна умовна хуйня, | Зворотна умовна хуйня, якщо хтось прихильник писати катаканою замість кирилицї. | ||
{| class="wikitable" style="text-align: center; font-size:95%" | {| class="wikitable" style="text-align: center; font-size:95%" | ||
| Рядок 194: | Рядок 194: | ||
|} | |} | ||
Багато хто бере за основу через ряд ''у'', котра подекуди зникає, бо | Багато хто бере за основу через ряд ''у'', котра подекуди зникає, бо японці так роблять. Але то хуйня, бо це буде називати ся укураіінушюка, як инґриш, а не українська на катакані. Також не варто забувати про парність приголосних. Взято за основу ряд ''а'' і ''о'', якщо де ся зберегла непотрібна нам напівѕвінкість, а також ряди ''і'' і ''у'' для допоміжних звуків. Для й вжито той ряд ''о'' до ряду ''в'', бо ''в'' і ''й'' є апроксиматами. | ||
== Посилання == | == Посилання == | ||
Версія за 10:44, 2 березня 2020
Японська мова (日本語, нігонґо) — державна найпоширеніша мова на Японських островах й заразом ориґинальна мова цих ваших китайських порнокоміксів та порномультиків. Захоплення останніми у 95 % випадків є причиною з якої цю мову хтось вивчає, окрім самих японців.
Суть
До 60 % лексики складають по-дебільному переозвучені китайські ієроґліфи. Інші — по-дебільному переписані ієроґліфи. Ще якась частина — по-дебільному запозичені слова з чужомов, переважно анґлійської. Втім, за винятком кани, для тих, хто знає китайські ієроґліфи, письмову мову зрозуміти практично не проблема, що властиво. Подекуди для малих і тупих ієроґліфи ся супроводюють фуріґаною — мала [переважно] хіраґана над ієроґліфами. Так і живем.
Мова має три вида письма: канжі (китайські ієроґліфи) і кана (складова абетка, деталі пізніше), котра поділяє ся на округлу хіраґану і катакану з катан. Здавало ся, ну нахуя?! Добре, можна ще збагнути сполуку канжі + хіраґану, як корінь слова + відмінювана частина, бо фонетика, їбать, дуже бідна, коли порівнювати з корейською, тому гомонімів дохуя, хоча можна було якось допомогти позначками тонами, котрі замість наших наголосів, можливо. Але ж катакана зберегла ся, і дійшло, же вона вживає ся переважно для запозичених слів. Цїкаво, же катакана вживає ся також айнами. Так і живемо. Для латинкоїбів є ромажі, за допомогою котрою японцї друкують оцю всю хуйню. A для підарів є каоможі ( ͡° ͜ʖ ͡°), котрі, схоже, розвинули ся до еможі 😏, де е-можі (зобрагознак), а не емо-жі (емоція-письмо), як декотрі гадають за лоґикою слова ромажі.
Особливості
Звуцтво
Вона справді бідна: 14–15 основних приголосних (алофони відкинемо) і 5 голосних. Для порівняня скільки приголосних мають гинші мови: українська — 32, a анґліська — 24 (без розглядань говірок). Але голосні і приголосні можуть бути також подовженими. Можна, звісно, припсячити ся до якоїсь гівнованівки і гавкати, але красше розглянемо звуцтво і різницю до нашої.
Складова абетка, а отже складова вимова: після приголосної завше буде голосна, винятком є лише н, котра насправді вважає ся окремим складом і не є справжньою (для цього є окремий ряд), а Богу відому н, а також при слушній нагоді змінювати звук на м перед губними чи Анґлську ng перед к і ґ, а також подеколи на нашу коротку нн. Гинші звуки Богу відомі — ф (прикладу не буде, то вже для надто розумниx), у (як наша, але неогублена, і лю́бе, падло, подеколи типу зникати), а також вартий окремої уваги — р, котрий щось межи наших р і л, тому є причиною лулзів або кровавих війн, як наприклад Горо і Голо.
Но і є горе для україномовного коміркожитця: треба окремо буде вмикнути, яка смакіше, московську чи польську щелепу, аби належно вимовʼяти шипʼячі і помʼякшувати певні приголосні. Можемо лише радїти, же в наш, а наш г є близшим для ряду твердого h (коли мякий, то Нїмецьке х)!
Як і ві всїх по-дурному є оѕвінчуваня чи оглушеня звуку. Наприклад, перший корінь ві згаданому као-можі (лицьознак) раптово стає аге-ґао (стогінолицє).
Ситеми гівнованівки
Коли після поразки в Другій Світовій, япошки стали холуями США, америкоси швидко припсячили їхню складну мову до своєї примітивної латиниці і стали деякі звуки та склади ототожнювати із звуками та складами із своєї рідної — англійської, вийшло щось на зразок суміші жирафи та єнота. Спроби перекласти японську систему подання звуків на кацапську і англійську були, і результатом стали дві системи передачі запису звуків японської мови кирилицею (система Поліванова) та латиницею (система Гепберна). Срачі між ними полягають в тому що при транслітерації з Полівановської на Гепбернівську виходить казна-що, а самі япошки усцикаються зі сміху дивлячись на ці спроби.
Для Україномовного систем дохуя різного степені поМосковченя чи поАнґлченя. Основними проблемами є мʼякшеня і довгість звуку, а також, власне, пристосуваня Українською вимови, котра ненавидить голосні, як Японська — приголосні.
Чергова гівнованівка
Аби гівна не було мало, Йуродивий радо для безʼіменцїв привнесе ще:
| あ / ア а | い / イ і | う / ウ у | え / エ е | お / オ о | |||
| か / カ ка | き / キ кі | く / ク ку | け / ケ ке | こ / コ ко | きゃ / キャ кʼя | きゅ / キュ кʼю | きょ / キョ кйо |
| さ / サ са | し / シ ші | す / ス су | せ / セ се | そ / ソ со | しゃ / シャ шя | しゅ / シュ шю | しょ / ショ шьо |
| た / タ та | ち / チ чі | つ / ツ цу | て / テ те | と / ト то | ちゃ / チャ чя | ちゅ / チュ чю | ちょ / チョ чьо |
| な / ナ на | に / ニ ні | ぬ / ヌ ну | ね / ネ не | の / ノ но | にゃ / ニャ ня | にゅ / ニュ ню | にょ / ニョ ньо |
| は / ハ га | ひ / ヒ хі | ふ / フ фу | へ / ヘ ге | ほ / ホ го | ひゃ / ヒャ хʼя | ひゅ / ヒュ хʼю | ひょ / ヒョ хйо |
| ま / マ ма | み / ミ мі | む / ム му | め / メ ме | も / モ мо | みゃ / ミャ мʼя | みゅ / ミュ мʼю | みょ / ミョ мйо |
| や / ヤ я | ゆ / ユ ю | よ / ヨ йо | |||||
| ら / ラ ра | り / リ рі | る / ル ру | れ / レ ре | ろ / ロ ро | りゃ / リャ ря | りゅ / リュ рю | りょ / リョ рьо |
| わ / ワ ва | を / ヲ о | ||||||
| ん / ン н | |||||||
| が / ガ ґа | ぎ / ギ ґі | ぐ / グ ґу | げ / ゲ ґе | ご / ゴ ґо | ぎゃ / ギャ ґʼя | ぎゅ / ギュ ґʼю | ぎょ / ギョ ґйо |
| ざ / ザ за | じ / ジ жі | ず / ズ зу | ぜ / ゼ зе | ぞ / ゾ зо | じゃ / ジャ жя | じゅ / ジュ жю | じょ / ジョ жьо |
| だ / ダ да | ぢ / ヂ джі | づ / ヅ дзу | で / デ де | ど / ド до | ぢゃ / ヂャ джя | ぢゅ / ヂュ джю | ぢょ / ヂョ джьо |
| ば / バ ба | び / ビ бі | ぶ / ブ бу | べ / ベ бе | ぼ / ボ бо | びゃ / ビャ бʼя | びゅ / ビュ бʼю | びょ / ビョ бйо |
| ぱ / パ па | ぴ / ピ пі | ぷ / プ пу | ぺ / ペ пе | ぽ / ポ по | ぴゃ / ピャ пʼя | ぴゅ / ピュ пʼю | ぴょ / ピョ пйо |
Примітки
- Буква н перед губними стає м, а перед голосною, н і м апострофуємо;
- Довгі голосні і приголосні подвоюємо, коли маємо поспіль голосну, але чит розмежний, то межи апострофуємо.
Далі буде, але поки най буде так.
Катаканівка
Зворотна умовна хуйня, якщо хтось прихильник писати катаканою замість кирилицї.
| a ア | и ヤ | т タ |
| б ボ | й ヲ | у ウ |
| в ワ | к カ | ф フ |
| г バ | л ル | х ハ |
| ґ ガ | м マ | ц ツ |
| д ダ | н ナ | ч チ |
| е エ | о オ | ш シ |
| ж ジ | п ホ | дз ヅ |
| з ザ | р ラ | дж ヂ |
| і イ | с サ | ь ィ |
Багато хто бере за основу через ряд у, котра подекуди зникає, бо японці так роблять. Але то хуйня, бо це буде називати ся укураіінушюка, як инґриш, а не українська на катакані. Також не варто забувати про парність приголосних. Взято за основу ряд а і о, якщо де ся зберегла непотрібна нам напівѕвінкість, а також ряди і і у для допоміжних звуків. Для й вжито той ряд о до ряду в, бо в і й є апроксиматами.
Посилання
- Yaku.su — українсько-японський словник онлайн
- Японсько-українська транслітерація
- Denshi Jisho — англо-японський словник онлайн
- Онлайн розпізнавач ієрогліфів
- Версія статті на старій Драматиці
- Здоровений словник звуків
| |||||||||||||||||||
