Спільнопереклад «Міцурукі»

Спільнопереклад - вид перекладацької діяльності, який використовується в клубі "Міцурукі" (і не лише, як кажуть) для ознайомлення прийшлих звідусюд школярів з українізаційною діяльністю. Його продукти не призначені для перегляду і критичного осмислення, головне - це демонстрація новачкам процесу та моральне об'єднання спільноти.

Суть

Згідно з політикою самої організації, у Міцурукі кожен міг і може робити переклади тієї якості, якої може забезпечити. Це організація спрямована на надання можливостей тим, хто хоче. Це, в більшості випадків, сприяє мотивації людини до розвитку.

Практика ще київського Міцурукі показує, що якщо людину в щось таке занурити, то дуже висока частка навіть вихідців із росмовного середовища стає духовно пов'язувати себе з якоюсь українською реальністю. Тут грає на руку ефект участі. Людині хочеться захищати те, в що вона вклалася - не могла ж вона бути тупою і вкласти сили в нічого.

І якість тут грає найостаннішу роль. Головне позбавити людину комплексів. Програмне гасло "краще українською хоч якось, ти вже молодець" навідміну від традиційного підходу українських патріотів "якщо не на рівні шевченка, то і ніяк не треба. іди і продовжуй робити російською". В другому випадку людину фактично відшивають і ми її втрачаємо.

Приклади

• Роботи всеукраїнського міцурукі в цілому
• Великий О - нібито найкращий приклад

Дискурс

Спільнопереклад породжував твори порівняно низької якості перекладу. Однак, він і не був орієнтований на виготовлення продукції для перегляду. А тому поряд з роботами деяких "команд", які такі наміри мають і мають ту ж якість, результати виглядають осмисленими. Таким чином неможливо серйозно говорити про якість робіт міцурукі (і особливо масових) і щось аргументувати її оцінкою. Вони робилися для розвитку самих учасників перекладу. Деякі з них зарозвивалися так далеко і досягли такого рівня, що стали зарозумілими аніме-хуячами і зрадили Міцурукі.

У хуячів взагалі бомбить від цього явища. Так наче у одного тайтлу може бути лише один переклад, який всі зобов'язані дивитися. Так наче порушення правопису української мови в довільній точці всесвіту - це магнітний генератор переворотів Тараса Шевченка у труні і ентропія усього континіуму відразу зростає. Решта ж (включно з Куркою) дивиться на речі більш практично: штука працює для того, для чого призначена. Аве капіталізм.

На думку Курки, треба розрізняти два процеси: конверсію і утримання. Якісні роботи це лише утримання. Ними займаються відповідні об'єднання, які були для цього створені. Вони націлені на тих, хто і так вже живе в "україномовній реальності" і практично безглузді для решти. Російськомовні школярі, пішовши на український фільм, в більшості випадків лишаються російськомовними навіть після сотні таких фільмів. Для них це "радной язьік бабушкі".

Натомість спільнопереклад та подібні ініціативи, хоч і не у 100% випадків, але підштовхують до співпереживання і асоціації себе, врешті певного рівня українізації. Він буває різним, але це вже питання підходу.