Великий куш
One Piece (яп. ワンピース, укр. *Один Шмат*, *Ван Піс*) — нескінченна японська мальована жуйка та однойменний серіал, створений з єдиною метою: пережити теплову смерть Всесвіту. Головний інструмент тортур для неофітів, які вирішили «просто глянути, що там популярне в цих ваших інтернетах», та ідеальний спосіб згаяти життя, якщо в'язниця здається вам надто веселою та динамічною.
Станом на зараз кількість серій перевалила за всі розумні межі, а фандом серіалу нагадує релігійну секту, де замість святого письма використовують збірки маразмів автора, Ейічіро Оди.
Суть
Сюжет цього шедевру можна схарактеризувати одним реченням: зграя фріків на чолі з гумовим недоумком шукає скарб, який ніхто ніколи не бачив, подорожуючи від острова до острова зі швидкістю пораненого равлика.
Головний герой — Монкі Д. Луффі (в народі — Гумовий, Луффарь). Його життєве кредо — «Я стану Королем Піратів!», яке він повторює приблизно кожні п'ять хвилин упродовж останніх тридцяти років. Луффі з'їв чарівний фрукт, який перетворив його на людину-гумку, через що його інтелект також набув властивостей гумки — розтягнувся і став абсолютно пласким.
Разом із ним на борту корабля перебуває стандартний набір кліше:
- Зоро — мечник, який страждає на топографічний кретинізм у термінальній стадії. Користується трьома мечами (третій тримає в зубах, бо логіка в цьому всесвіті померла ще в першому розділі).
- Намі — руда відьма, яка обожнює гроші більше, ніж Скрудж Макдак. Головне джерело фансервісу та регулярного насильства над екіпажем.
- Санджі — кухар-курець з бровами-закарлючками, який втрачає свідомість від носової кровотечі щоразу, коли бачить жінку. В реальному житті давно б сидів за переслідування.
- Усопп — професійний боягуз і брехун, чий ніс довший за хронометражบาง успішних аніме-серіалів.
Кожен сюжетний арк (а їх тут більше, ніж гріхів у середньовічного Папи) розвивається за однією схемою:
- Команда припливає на новий острів.
- Там усе погано, бо місцевий тиран/пірат/кримінальний авторитет ображає місцевих плаксіїв.
- Луффі обіцяє «натовкти пику» головному гаду.
- Починаються бійки, які тривають по 50 серій.
- Луффі перемагає завдяки силі сюжетної броні та крикам про дружбу.
- Бенкет. Пливемо далі.
Чому вам НЕ треба це дивитися
Якщо ви досі думаєте: «Ну, мільйони людей не можуть помилятися, дай-но я увімкну першу серію», зупиніться. Сходіть потрогайте траву. Помийте посуд. Зробіть щось корисне, бо One Piece — це пастка, з якої немає виходу. Ось кілька залізобетонних причин триматися від цього серіалу на відстані гарматного пострілу:
1. Часовий чорний мікрокосмос
Щоб наздогнати поточні серії, вам знадобиться кілька місяців безперервного перегляду без сну, їжі, роботи та особистого життя. Коли ви нарешті закінчите (якщо не збожеволієте), ви виявите, що на дворі змінилася влада, ваші друзі завели дітей, а ви все ще дивитися, як плаче чергова намальована принцеса.
2. Режисура від Сатани
Телевізійна адаптація від студії Toei Animation — це злочин проти людства. Стандартна серія триває 24 хвилини. Відніміть від цього:
- Опенінг (3 хвилини).
- Короткий зміст попередніх серій (4 хвилини).
- Флешбеки подій, які відбулися П'ЯТЬ ХВИЛИН ТОМУ (5 хвилин).
- Кадри, де герої просто дивляться один на одного з відкритими ротами і важко дихають (7 хвилин).
У підсумку, чистого просування сюжету в серії залишається приблизно на півтори хвилини. Буквально: один удар рукою може розтягнутися на три епізоди.
3. Графіка-катастрофа
Упродовж перших кількох сотень серій аніме виглядає так, наче його малювали лівою ногою за миску рису. Пізніше ситуація покращується, але згодом перетворюється на іншу крайність — епілептичний вибух неонових фарб та спецефектів, де неможливо зрозуміти, хто, кого і куди б'є.
4. Токсичний фандом
Якщо ви скажете фанату One Piece, що серіал нудний, на вас чекає стандартна відповідь: «Ой, ну це просто перші 200 серій розгін, далі буде гаряче, чесно!». Запам'ятайте: якщо витвору мистецтва потрібно двісті серій (це близько 70 годин вашого життя!), щоб стати «нормальним», то цей витвір — сміття.
Головні відмінності: Аніме проти Манги
Головний парадокс One Piece полягає в тому, що оригінальна манга Ейічіро Оди — це цілком адекватний, динамічний і непогано намальований шьонен. Але коли за справу береться аніме-індустрія, починається пекло. Аніме — плює вам в обличчя, розтягуючи сцену крику Луффі на десять хвилин ефірного часу.
| Критерій | Манга (Оригінал) | Аніме (Адаптація) |
|---|---|---|
| Темп сюжету | Швидкий, один розділ читається за 5-7 хвилин. Події розвиваються динамічно. | Слимачий. Аніме наздогнало мангу, тому режисери змушені адаптувати ОДИН розділ манги в ОДНУ (а іноді й половину) серію аніме. |
| Цензура | Жорстока і кривава. Персонажам відриває шматки обличчя, кров лється рікою, пірати поводяться як пірати. | Дитячий садок. Замість відірваного обличчя — просто синець або легка подряпина. Все максимально згладжено для дитячого ефіру. |
| Філлери | Відсутні як явище. Тільки сюжет, тільки хардкор. | Величезні пласти абсолютно безглуздого контенту, висмоктаного з пальця сценаристів, щоб дати автору манги час сходити в туалет. |
| Флешбеки | Доречні, розкривають драму персонажа один раз. | Повторюються кожні дві серії. Ви побачите смерть деяких персонажів частіше, ніж власне відображення у дзеркалі. |
Культ Бога Оди
Окремої уваги заслуговує автор цього неподобства — Ейічіро Ода (серед фанатів відомий як Goda або Ода-сенсей). Фанати щиро вірять, що кожен чих автора, зроблений у 1997 році, був геніальним передбаченням сюжетного повороту, який відбудеться у 2028 році. Це називається «Goda's Foreshadowing» (Геніальне Передбачення Оди).
Насправді Ода просто вигадує сюжет на ходу, іноді згадуючи старі деталі, що приводить фандом у стан екстазу та змушує писати 10-годинні розбори на YouTube про те, чому колір шкарпеток другорядного персонажа символізує долю світу.
Висновок
One Piece — це пам'ятник людській витривалості та водночас медійна чорна діра. Якщо ви хочете зберегти свій час, здоровий глузд та віру в японську анімацію — пройдіть повз. Подивіться щось лаконічне, завершене і зняте для людей, а не для акціонерів студії Toei.
А якщо сверблячка все ж не минає — читайте мангу. Принаймні зможете гортати сторінки з тією швидкістю, яка не викличе у вас бажання виколоти собі очі від нудьги.
