Київська Русь

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
998histor.jpg

Давно то діялось...
Стаття розповість вам про давно минулі, але цікаві історичні події, чи про особистостей в історії. Якщо вам здається, що стаття розповідає про давно непотрібне закам'яніле лайно мамонтів, то негайно напишить нам про це на порталі спільноти.

Русь — це одна велика тема срачу та ненависті, яка продовжується понині. Причина тому — московитська політика, яка регулярно вмішувалась та крутила історією Русі як циган сонцем. Хто володіє минулим, той володіє майбутнім, глаголить відомий вислів. Насправді, для професійних істориків історія Русі — досить досліджена галузь. Бидло як Московії, так і України через свою тупість продовжує в інтенетах щось одне одному доводити, сперечаючись чия Русь, хоча питання заздалегідь поставлено провокативно.

Етимологія слова Русь[ред.]

Русь-Україна. Росія — це Московія

Суперечка, що ж означає Русь, триває ось уже 200 років, найбільш переконливою версією є, що русь — названі фіно-уграми варяги (нормани). І сьогодні фіни називають шведів ruotsi (руотсі).

Інше питання — що означає «Русь»? Є версія, що означає воно гребців, шукачів пригод.

Іноземні писемні джерела до 10 ст. чітко розрізняли слов'ян та народ русь, під яким розуміли варягів. До 11 століття варяги змішались із слов'янами, і назва русь перекочувала на все населення. Багато хто забув, але українці до початку 20 століття називали себе русинами, у Європах вони були відомі як рутени. Чому русини стали українцями — мова піде у 19 столітті.

Хтось скаже, що все це якось мутно. Аж ніяк. Є аналогічний приклад — Франція. У часи Римської імперії територія Франції носила назву Галлія, і жили там романізовані гали. У 5 столітті у Галлію прийшло смердюче германське плем'я франків, і їхня назва перекочувала на країну. Тому коли йде мова про Францію, перед очима мають стояти не круасани із парижськими бульварами, а брудний та дикий варвар франк.

Також варто згадати відомий віковий срач норманістів (прихильники походження держави Русь від варягів) та антинорманістів (відповідно тих, хто каже норманська теорія лайно). Те, що на зорі історії Русі майже всі князі були із Скандинавії, не визнає лише дурень. Але очевидно, що і місцеві слов'яни були готові до державності та до приходу варягів вже встигли побувати у різних племінних союзах, мали своїх князів тощо. На підтвердження варто згадати історію Британської імперії, яка в середині 20 ст. почала розвалюватись, а її колонії проголошувати незалежність. Після того, як брити пішли із Африки, там почався пиздець із масовими випилами населення, геноцидами та війнамм одних царків проти інших, коротше хаос.

У писемних джерелах існує кілька значень поняття Русь. Широке значення: коли під Руссю розуміли всі землі держави, наприклад, при укладанні міждержавних договорів (див. карту кордонів). Вузьке значення: стосувалось лише Київського, Чернігівського та Переяславського князівства, тобто Середнього Подніпров'я, яке повністю входить у склад сьогоднішньої України, було ядром держави. Саме тому поїздки із Новгорода, Смоленська, Суздаля чи іншої території, яка не входила у ці три князівства розглядалася, як поїздка на Русь. "1149 р. — «иде археопископ новгородскыи Нифонтъ въ Русь", лише один із таких прикладів. І якщо ви читаєте про Московську Русь чи Північно-Східну Русь знайте, що все це казочки вигадані у канцеляріях 19 ст.. Русь була одна і всі знали тоді, де вона знаходиться.

Історія[ред.]

Як усе починалось?[ред.]

Слов'яни, які мешкали на території сучаної України, до появи тут варягів у 9 ст. платили дань хозарам.

Починаючи із 8 століття у різних куточках Європи з'являються варяги. На той час Скандинавія була анальним отвіром світу, а не Швецією із зарплатою в 3 тисячі євро, тому коли англійський монах бачив це волохате дике нещастя, то був впевнений, що нормани — це кара божа. Земель у Скандинавії мало, але й вони малородючі, дітей у сім'ях багато і за традицією все майно залишалось одному сину, а інші йши на мороз. Брутальні хлопці без спадщини у рідному фьорді могли розраховувати лише на бідність. Був вихід — взяти дракар, набрати бригаду із відбитих сміливців і спробувати щастя за морем, грабуючи каравани. Багато хто так і робив. Мало хто знає, що не меншою мірою варяги були й торговцями. І на території України вони з'являються швидше по останній причині.

Сталося це в 9 столітті. Варягів манила торгівля із Східними країнами, особливо Халіфатом, так званим волзьким торговим шляхом. За дзвінку монету варяги продавали хутра, різні ремісничі дрібниці, але головним товаром на східних ринках були раби. Слов'яни, чи знаєте як буде раб англійською чи німецькою мовою? Отож бо й воно. Слов'янські дівки в арабів ще тоді розлітались як гарячі пиріжки. Ну і, звісно, вікінги намагались відігнати від корита із даниною хозар, щоб прилаштуватись самим.

Перші князі[ред.]

Території Русі періоду розквіту її нахабності.

Перші правителі були, звичайно, місцевого розливу. Згідно «Повісті минулих літ» 862 р., у Новгород словенами, чуддю, кривичами були закликані варяги. Згідно літопису, ці слов'яни та фіни спочатку їх вигнали, потім почали різати одне одного, далі вирішили покликати варягів назад. Очолював їх Рюрик, який започаткував князівську династію Рюриковичів.

Цікаво, що сама ПМЛ була написана через 250 років після згаданих подій, це якби ти зараз вирішив написати історію наполеонівських війн, маючи на руках кілька сумнівних документів та без інтернету, звичайно (його, до речі, тоді не було). Невідомо навіть чи був власне Рюрик, а якщо і був, то невідомо хто це і звідки він. Повість писалась, коли Руссю на повному ходу заправляли Рюриковичі, тому не факт, що літиписець не міг написати те, що було потрібно князю, а не те, як було насправді. А ти думав, пропаганду придумали в 2013 році? Зручно, якщо хтось відкривав рота, його можна були тикнути рилом у літопис, де було написано, що аборигени самі запросили варягів княжити. Але це лише припущення.

Відомо точно, що із Новгорода до Києва у 882 р. з братвою прибув Гельгі (Олег Віщий). Далі він відправляє до Одіна місцевого варяга Аскольда, який тут закріпився раніше. Київ і місто було багатше, та і до Візантійської імперії ближче (шлях із варяг у греки), ніж Новгород — профіт. Відтоді Київ став головним містом Русі, столицею.

Судячи із дій перших князів: Аскольда, Гельги (Олег), Інгвара (Ігор), Хельги (Ольга) — їм було насрати на місцевих жителів. Князівська діяльність обмежувалась у регулярних нападах на Візантію і стижчі данини із місцевих. Та й узагалі те, чим вони володіли важко назвати державою, така собі торгово-завойовницька компанія: ні кордонів, ні чіткої внутрішньої політики. Святослав так взагалі столицю на Дунай хотів перенести. Коротше, щоб збирати данину і ходити в походи, держава не потрібна, та і в літописах навіть згадки немає, що до Вольдемара (Володимира Великого) вона була.

Володимир був байстрюком Святослава та до появи у Києві княжив Новгородом. Перед понаїздом у столицю випиляв брата князя Ярополка — традиція. Після смерті київського князя на Русі розпочинався пиздець, Рюриковичі пускали одне одного на фарш, поки не залишався один, а всі інші покірно замовкали, нормальна ситуація для того часу. Прославився тим, що похрестив Русь у 988 році. До того, як повідомляє літопис, був знатним їбакою та мав близько 800 наложниць, розбещував одружених жінок та й взагалі був язичником, що дозволило йому в майбутньому стати рівноапостольним як у православній, так і католицькій церкві.

У 987 р. у Візантійській імперії стався переворот, головнокомандувач армії Барда Фока проголосив себе імператором. Легітимний імператор Василій II попрохав Володимира про допомогу, але і тут Володька не зміг втримати гадюку у штанях і однією з умов допомоги була Анна, сестра імператора. Василій погодився, але оскільки Візантія була християнською країною, Володимир із всім народом мусив хрестанутись. у 988 році саме це було зроблено. Охуївший народ дивився, як у ріку скидали язичницький ідолів, а київський люд зганявся у воду хреститись. «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде…» — сказав Володимир. Іншого дня попи вирішили потролити киян словами: «І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається…». Фактично язичництво подекуди проіснувало до 14 століття. Варто зазначити, що Русь не приймала православ'я, оскільки до 1054 р. церква ще була єдиною. Чому саме прийняли хрест із Візантії, адже був ще й Рим? У 10 ст. Рим порівняно із Константинополем (столиця Візантії) був Ржищевом на фоні Києва, а сама Візантія — як нинішні США, тому породичатись із імператором було дуже і дуже круто усім на заздрість. Єдина церква (або руська церква) принесла із собою відповідну ідеологію. Об'єднати різні племена одним Богом, все це так не ново навіть для 10 століття, але працює ідеально й сьогодні.

Саме із появою християнства на Русі з'являється і писемність. Щоб принести руським дикунам Боже слово, на базі грецького алфавіту був розроблений слов'янський алфавіт. Можливо, це зробив святий Кирило, який був родом із сучасної Болгарії та переклав Біблію староболгарською (церковнослов'янською) мовою. Саме староболгарська стала мовою писемності Русі, неї написані всі тогочасні літописи, книги. Дивно? Аж ніяк. Народи, які прийняли християнство із Риму, до 16-17 століть у діловодстві, церкві послуговувались латинською мовою. Тому коли Ян чи Ганс приходив до місцевого костелу, то не розумів рівно ніхуя, а русин хоч щось, але второпати міг. Зверхні візантійці на всі інші народи дивились, як на лайно, тому давати доступ до грецької, через яку можна було доторкнутись то знань цивілізовано світу, вони не збирались. Саме тому, на відміну від Риму, який із хрещенням давав і латинь, ромеї давали варварам християнство на їх мовах.

Оскільки Рюриковичі плодились у геометричній прогресії і кожному потрібен був хоча б маленький, але стіл, у кожному місті київський князь садив своє чадо. Найкрутішийм був київський князь, як зазначалось раніше. Із часом князьки настільки пускали коріння, що місце, на яке вони були призначені раніше, почали сприймати як свою власність, бажаючи передати княжіння своїм дітям. На кінець 11 ст. Русь вступає у період феодальної роздробленості: князівства діляться до безкінечності; київського князя все частіше шлють подалі і перестають слухати інші князі; Рюриковичі плодяться ще більше і при бажанні розібратись хто кому сват, а хто кому брат, у нормальної людини починає боліти голова; взаємовідносини між князями дуже складні. Якби у Русь 11-12 ст. перемістили такого великого комбінатора, як кардинала Рішельє чи Сталіна, обох би викинули на мороз, до того як вони б розібрались у всіх цих князівських мутках.

1220-40-х рр. на Русь приходять монголи, і Русь, хоча вже тільки номінально єдина держава, то після них взагалі перестає існувати.

Так де ж українці?[ред.]

Звичайно, багатьом думається і хочеться вважати, що у часи Русі українці були такі ж, як ми сьогодні. Вітались між собою «Слава Україні!», а їм відповідали «Слава нації!», та все набагато складніше. Поняття нації в сучасному розумінні цього слова з'явилося лише в 19 столітті, тому про націю русини і поняття не мали.

Вважається, що формуватись український народ почав десь у 5-6 ст., тобто у часи після Великого переселення народів. Основу його склали слов'янські племена, які кожен знає із школи, це: білі хорвати, дреговичі, волиняни, сіверяни, поляни та інші, потім це все добро було заправлене майонезом із варяг, які силою об'єднали ці племена в одну державу, а церква все обґрунтувала ідеологічно. Більшість європейських народів (ляхи, німчура, жаб'ятники, макаронники та деякі інші кафіри) беруть свій початок саме із 5 століття. Поява даних народів пояснюється універсальними законами етнічного розвитку (перелічувати їх тут не будемо), і якихось об'єктивних причин виокремлювати тут українців немає. До цього салату додамо скіфів, сарматів, половців, печенігів та інших кочовиків Півдня України, які безперечно після дезінтеграції розчинились та ввійшли до українського народу. А ти думав, вони телепортувались на Місяць? Подивися у вікно і скажи кого ти там бачиш, високих голубооких блондинів? Чи низьких, середніх по зросту, високих, карооких, блакитнооких, зеленооких, брюнетів, русих, блондинів? В інших народів аналогічна ситуація, гасла про чистоту нації залишимо для расистських недоумків.

Згідно цієї ранньосередньовічної концепції етногенезу українців, Київська Русь була їх імперією, яка загинула внаслідок монгольської навали. Зате вона дала початок білоруському та московитському (російському) народам. Аналогічно, як англійська імперія дала початок американцям, австралійцям, канадцям; іспанська — аргентинцям, венесуельцям; португальська — бразильцям і так далі. Зазвичай історики та етнологи, які не отримують грантів із Москви та живуть у демократичних, вільних від цензури країнах, вважають саме так.

У період СРСР була популярна концепція давньоруської народності. Білоруси, українці, росіяни пішли від єдиного народу, говорили прибічники даної концепції. Один народ має мати одну матеріальну культуру, одну мову, знайти чого від часу появи концепції не вдалося. Тому вона розсипалась і підтримувати авторитетні науковці її перестали після того, як зникла загроза ГУЛАГу і кулі в лоб.

Монголи[ред.]

Холопе, ти кому данину платиш?

На початку 13 ст. численні монгольські племена об'єднались в один політичний організм. Саме об'єднання було приправлене ідеєю про світове панування: одна орда, одна Рейх, один хан. Уже в 1223 р. на Калці вони легенько, а у 1240 по самі коліщата входять у Русь. Київ у руїнах, більшість великих міст теж, держава happy end. Більшість князів і гепою не поворухнули, хоча знали, що монголи прийдуть. До останнього вони займались різною хернею, а потім обороняли свої князівства взагалі порізно. У підсумку вони отримали те, що отримали. Також варто додати, що тогочасна монгольська кіннота — це таке собі люфтваффе, яка могло долати до 300 км. в добу і нападати зненацька. Коротше, монголи воювали дуже і дуже ефективно.

Довгий час в уявленні історичної традиції монголи представлялись як дикуни, які все руйнували і всіх підряд різали, хоча, якщо придивитись, діяли вони у рамках понять того часу. Трахали і різали всі, «не ми такі, а життя таке» — по-пацанськи сказав би Батий під стінами Києва. Насправді сільське населення (а це 90 %) монголи не дуже й то і чіпали, попалили міста і то тільки ті, які відмовились здатись. Така можливість надавалась, коли міщани відмовлялись це зробити, китайські стінобитні машини робили свою справу, різали всіх і старого, і малого, з церков пиздились ікони.

Насправді для рядового смерда після монголів мало що змінилось. Місцеві князьки переважно залишились при портфелях, але задля цього з дарами мусили їхати в столицю Сарай. Там вони плазували перед ханом та цілували йому чоботи (народні монгольські традиції), божились, що саме за них бидло найкраще стоятиме у стійлі, а ханові буде регулярно йти данина. Ну, а коли ханський холоп повертався із Сараю, тут він вже поводив себе як велике цабе. Чому саме ця традиція дожила серед українців донині — загадка. Також від податків звільнялась церква. На думку монголів, усі шляхи ведуть на Небо, і неважливо, якими саме йти, коротше, віротерпимість. За це православна церква не забувала молитись за здоров'я хана. У Європі саме в цей час у тренді хрестові походи. Коли якийсь князь переставав платити ханові, збиралась айнзатцгрупа, враховуючи швидкість пересування та методи її дії, сеча, що закипіла в голові такого князя остуджувалась швидко.

Галерея[ред.]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

Покликання[ред.]