Словник анімелюбителя

Ласкаво просимо у світ Аніме!

А Б В Г і Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

А

Айдзобан (яп. 愛蔵版 — aizouban) — це колекційне видання манґи, що зазвичай оприлюднюється обмеженим тиражем і містить різні бонуси (омаке).
Айкеч, заставка (eyecatch) — це приблизно двосекундна заставка в середині аніме-серіялу, що символізує про початок і кінець рекламної вставки по телевізору. Айкеч зазвичай називають просто заставкою, але не варто плутати його з початковим роликом (опенінґ) або кінцевим роликом (ендінґ).
АМВ (AMV, Anime Music Video) — це музичні кліпи, створені фанатами аніме. Зазвичай є нарізкою з якогось аніме-серіялу + якась пісня відомого виконавця або з награння самого аніме, хоча інколи бувають і винятки.
Амеріме (amerime) — це анімаційна продукція, виконані в аніме-шибі,але випущені за межами Японії.
Аніґа́йд (Anime FAQ, anime guide, aniguide) — це стаття з корисними відомостями стосовно аніме. Зазвичай поширюється через інтернети безкоштовно. Перехідний аніґайд відрізняється від, наприклад, журнальних статей можливістю майбутніх оновлень та, власне, способом поширення. Існує величезне число цих ґайдів: аналізи сюжету того чи іншого аніме; ґайди з переліком і описом заклять, що використовують персонажі серіялу; ґайди, що містять відомості про різниці у випусках того самого аніме і т.ін. Наприклад, ця стаття є різновидом аніґайду.
Аніме (anime) — це японська анімація, зроблена в специфічному шибі. Хоча іноді утямком „аніме“ називають будь-які анімаційні фільми, близькі до японської анімації). Утямок походить від скороченої японської вимови англійського слова „animation“.
Анімешник — це утямок, поширений просторами колишнього СРСР, що позначає любителя анімешних творів (наприклад, серіялів, фільмів чи манґи) або затятого шанувальника субкультури отаку в її різноманітних проявах. Синоніми: анімефаг, анімуфаг, отаку.
Аніма́нґа (animanga) — це спільний утямок для тям „аніме“ і „манґа“. Також аніманґою називають нарізку кадрів з аніме, які зроблені в форматі манґи.

Українське національне ахоґе

Антенки (hair antennas) — це особливість зарису зачіски персонажа аніме чи манґи, суть якої в тому, щоби дві волосяні прядки на голові стирчали таким чином, що нагадували б комашині вусики. „Антенки“ можна побачити в багатьох персонажів аніме, наприклад, у Нарусеґави і Отохіме з „Love Hina“ або в Харукі Суджюмі з „Kimi ga Nozomu Eien“.
А́рка (story arc) — це частина сюжету аніме чи манґи, що характерна певною самодостатністю. Зазвичай цей утямок вживають лише щодо досить довгих аніме-серіялів чи манґ, де історія має декілька сюжетних витків. Наприклад, манґа „Руроні Кеншін“ умовно поділяється на три арки: „Токіо“, „Кіото“ і „Помста“. Незважаючи на те що зазвичай „арки“ сюжетно пов’язані між собою і утворюють єдину велику історію, існують аніме, сюжетні арки яких не мають безпосереднього взаємозв'язку. Наприклад, в серіялі „Higurashi no Naku koro ni“ кожна арка надає своє закінчення історії і з кожною наступною аркою все починається спочатку.
Артбу́к (artbook) — це офіційний, випущений у друкованому варіянті художній альбом з артами (ілюстраціями) за аніме, манґою чи відеогрою. Існує думка, що артбуки здебільшого націлені на авдиторію відданих фанів того чи іншого серіялу, які бажають зібрати в себе вдома якнайбільшу колекцію тематичної продукції за тим чи іншим твором.
Асадора (asadora, asadora drama) — це „Ранкова дорама“. Назва позначає японські серіяли з живими акторами (дорами), які транслюються на японському телебаченні включно в ранкові години.
Ахо́ґе (ahoge) — це особливість зарису зачіски персонажа аніме чи манґи. Її суть у наявности постійної „неслухняної“ прядки-сторчка волосся. Зазвичай використовується для підкреслення несерйозности або комічности персонажа. Ахоґе можна побачити, наприклад, у Кіцуне і Канако з „Love Hina“ або Еда з „Fullmetal Alchemist“.

Б

Бішьо́джьо (bishoujo) — „вродлива дівчина“. Утямок позначає дуже милих і привабливих героїнь аніме чи манґи, а також використовується для жанру аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьоджьо є Чі з «Chobits» або Харука з «Kimi ga Nozomu Eien». Як субжанр, „бішьоджьо“ зазвичай націлений на виключно чоловічу авдиторію.
Бішьо́нен (bishounen) — „вродливий хлопець“. Утямок позначає красивих чоловічих персонажів аніме чи манґи (при цьому „вродливими“ вважають не м'язистих „мачо“, а навпаки, жінкуватих хлопців). Також це субжанр аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьонен—персонажів є Ґріффіта з „Berserk“ або герої „Yami no Matsuei“ (Асато Цудзукі, Хісока Курасакі, Доктор Муракі). Зазвичай усі персонажі в стилістиці шьонен-ай також є типом бішьоненів.
Буккаке (bukkake) — субжанр еротичного аніме (а також "живої" порнографії), де наголос ставиться на сцени групового сексу і „розліт“ сперми.
Бункобан (bunkoban, bunko) — це том манґи (хоча, в бунко-форматі можуть друкувати і книги) більш компактних розмірів, ніж звичайний танкобон і, зазвичай, надрукований на більш якісному папері.

Г і Ґ

Ґа́йден (gaiden, side—story) — це утямок, що широко використовується в аніме, манзі і відеоіграх, і означає додаткову історію, спін-оф. Так, наприклад, „Higurashi no Naku koro ni Gaiden: Nekogoroshi—hen“ оповідає додаткову історію, котра не ввійшла до серіялу і лишилася "за кадром".
Гаре́мник (англ. harem anime, harem comedy, haremcom, rabucomi) — субжанр романтичних комедій в аніме і манзі, характерною якістю яких є велика кількість жіночих персонажів „на будь-який смак“ на фоні нечисленних чоловічих персонажів. Субжанр спрямований на чоловічу авдиторію. Основою сюжету є співжиття одного хлопця (який має бути "найзвичайнісіньким", щоб публіці було легше асоціювати себе з головним героєм) і численних створінь жіночої статі, що врешті-решт веде до романтичних стосунків. Прикладами гаремників є „Love Hina“, „He is My Master“, „Green Green“. В Японії для позначення такого роду аніме і манґи частіше використовується утямок „rabukomi“ (японська вимова англійського „lovecomi“, любовна комедія).
Ґекіґа (gekiga) — це утямок, що користали раніше (у 60—х роках) для позначення коміксів, які відрізняються від розрахованої в основному на дітей „журнальної“ манґи більш якісним і реалістичіним промальовуванням, а також мають більш складні сюжетні лінії. Зараз же слово „ґекіга“ в основному використовують для позначення манґи зі стилем малювання, який відрізняється від анімешних стандартів (реалістичні риси обличчя, пропорції тіла).
Ґонзя́тина — саркастична назва усього аніме, випущеного відомою японською студією „GONZO“.
Ґуро (eroguro, guro—hentai, guro) — різновид еротичного аніме\манги з великим обсягом крови і насильства. Найвідомішим прикладом є аніме „Уроцукідоджі“ („Chojin Densetsu Urotsukidoji“).
Ґеґ (gag, visual gag) — сцена в комедійному аніме (манзі), де гумор передається за допомогою промальовки. Прикладом графічного ґеґа може послужити момент, коли, побачивши симпатичну дівчину-бішьоджьо, у хлопців починає фонтанами хльостати кров із носу. Особливий акцент на графічні ґеґи ставили, наприклад, такі анімешні комедії, як „FLCL“ або „Excel Saga“.
Гурток (circle). Стосовно аніме-спільнот, "гуртками" можуть називати групи, які разом працюють і самостійно публікують свої творіння авторів доджінші.

Д

Деформування, або ж здеформовування, деформінґ (англ. deforming, super-deformed, SD) — це властивий аніме й манзі (в основному комедійного спрямування) шиб малювання, при якому риси обличчя і пропорції тіла персонажа спотворюються, викривляються якнайдивовижнішим чином.
Джапанімейшен (англ. japanimation) — це утямок, який раніше вживали для позначення японської анімації в цілому, але пізніше був витіснений словом "аніме". Однак, утямок "japanimation" досі вживають у Японії для позначення анімації вітчизняного, цебто японського виробництва.
Джьосей (josei) — це різновид аніме та манґи, в основному націлених на авдиторію молодих дівчат (приблизно 18-30 років).
Добуцу (doubutsu) — це миловидні пухнасті звірятка (але не варто плутати їх із кемономімі), в основному фігурують в аніме, розрахованому на дитячу авдиторію. Прикладом є Мамо з „Chrono Trigger OVA (Nuumamonja)“.
Доджінші (doujinshi) — це манґа, яку самостійно публікують (в т.ч. поширюють через інтернети), як правило, заснована на сюжетах (і персонажах) відомих комерційних аніме-серіялів (хоча можливі й оригінальні роботи). Доджінші, що містять еротичні сцени (а саме такі доджінші, як правило, найпоширеніші), зазвичай мають назви "H-doujishi" або "H-doujin". Доджінші, поширювані через міжмережжя іноді йменують „вебманґою“ або „вебкоміксами“.
Доджінші́ка (doujinshi-ka) — це автор і художник доджінші.
Доджінновела (doujin-novel) — це різновид „саморобного“ текстового квесту з графічним оформленням у шибі японської анімації. По суті, є інтерактивним аніме. Але незважаючи на те що гравець може певною мірою впливати на події гри, як правило, доджінновела не передбачає численних розв'язок або значних сюжетних „розвилок“. Прикладом є „Silent Hill: Play Novel“
Дорама (dorama, j-dorama, live action drama) — це японський серіял із "живими" акторами, який показують на телебаченні. Почасти японські дорами базуються на манзі або аніме (наприклад, дорама за Great Teacher Onizuka).

Е

Типове еччі

Е́ччі (ecchi, etchi — з’японщена вимова англійської літери „H“) — це субжанр аніме та манґи, в якому особливої уваги приділяють фансервісу сексуального спрямування, а також гумору на дану тему. Зазвичай такі твори містять значне число оголень і "двозначних" сцен, але в еччі не демонструють статеві органи або натуралістичні сцени статевого акту. Прикладами субжанру є „Golden Boy“, „Полум'яний Лабіринт“, „Amaenaideyo!!“, „Chobits“. Переважна частина „гаремників“ є субжанру еччі.
Ендінґ (ending, ED) — це анімаційний ролик з кінцевими титрами у ТБ-серіялах і OVA, як правило, показується наприкінці кожної серії та супроводжується кінцевою піснею (хоча після ендінґу може йти анонс наступної серії). Зазвичай ендінґи не тривають більше, ніж півтори хвилини.
Ероаніме (eroanime, H-anime) — це збірна тяма, що позначає будь-яке еротичне аніме (хентай, яой, юрі, лолікон, шьотакон тощо).
Ероґе (eroge, H-game) — це японська еротична або порнографічна відеогра.

І

Інґріш (engrish, japlish) — це викривлені англомовні вислови в аніме або піснях, що не мають сенсу або помилково вимовлені. Іноді під "інґрішем" мають на увазі помилки перекладу, викликані нестачею деяких притаманних англійській мові звуків у японській. Наприклад, у японській мові немає звуку „л“ і япони замінюють його одноударним звуком „р“).
Інумімі (inumimi) — це різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манґи з собачими хвостиками й вушками. Прикладами Інумімі є Інуяшя з однойменного аніме, героїні манґи „Inumimi“.
ІСА, альбом-образ (ISA, Image Song Album) — це музичний альбом із піснями, присвяченими персонажам аніме. Як правило, в такому альбомі кожна пісня присвячена окремому персонажеві і має на меті відобразити його внутрішній світ, історію і т.ін.

Й

Канонічна йонкома

Йонкома (yonkoma, 4-koma, strip comics) — це манґа, що складається з 4 кадрів, яку зазвичай, читають зверху вниз. Зазвичай усім творам формату йонкоми властиві комедійне спрямування і спрощений шиб малювання. Вірогідно, найвідомішим представником офіційного видання йонкоми є "Azumanga Daioh!".

К

Кавай (kawaii) — це утямок, що позначає все миле і чарівне. Найчастіше у вимові адаптується як прикметник, приймаючи форми "кавайний", "кавайна" і т.ін.
Камеко (kameko, camera kozo) — це ті, хто фотографує косплеєрів.
Кандзенбан (kanzenban) — це повна збірка манґи.
Каоані, або ж анісмайли (kaoani) — це анімешні анімовані смайлики, часто використовуються при спілкуванні шанувальників японської анімації в усемережжі. Слово походить від "као" (особа) і "ані" (анімація). При цьому варто зазначити, що незважаючи на поширеність у зарубіжних спільнотах, на теренах колишнього СРСР і СНД слово "каоані" вживається досить рідко і зазвичай підміняється словами "смайлики" або "анісмайли".
Кемономімі (kemonomimi, animal ears) — це популярні персонажі аніме та манґи, за зовнішністю є антропоморфними тваринами з хвостиками і вушками. Як правило, кемономімі мають свій характерний шиб мовлення і додають до вимовлених висловів закінчення на подобі „ня“, „не“, „пуу“ тощо. (Особливо часто це проявляється в котячої версії кемономімі - „некомімі“) При цьому, значна відмінність від добуцу полягає в тому, що кемономімі не мають хутра на тілі (за винятком вух і хвоста) і мають досить людиноподібний вигляд. Не слід плутати кемономімі з персонажами, зачіска яких стилізована під „вушка“ або які носять „вухаті“ аксесуари (оскільки під кемономімі зазвичай розуміють персонажів саме зі справжніми вушками і хвостом). Прикладами кемономімі є Ічіґо з „Tokyo Mew Mew“, Рабі Ен Розі з „Di Gi Charat“, Інуяшя з однойменного аніме тощо.

Кіберпанк

Кеч-фраза (сatch phrase) — це вигук, слово або вислів, які регулярно повторює аніме-персонаж, цебто його своєрідна візитівка. Нерідко переходять у розряд інтернет-мемів. Найвідоміший з них - десу. Трапляються поза межами японської анімації ("Доу!" Гомера Сімпсона) і навіть УРЖ ("Любі друзі" та "я переконаний" нашого колишнього).
Кіберпанк (cyberpunk) — це субжанр, близький до наукової фантастики, який концентрує особливу увагу на житті суспільства в футуристичному світі, співвідношенні людини й машини, всеохопливих інформаційних мережах, віртуальних реальностях тощо. Прикладами кіберпанку є „Ghost in the Shell“ і „Cyber City Oedo 808“.
Кіґурумі (kigurumi) — це різновид косплею, коли людина повністю зодягається в костюм того чи іншого персонажа (або, правильніше сказати, залазить усередину цільного костюма). Кіґурумі особливо поширені в парках розваг, бо користуються особливим успіхом у дітей.
Китайські порномультики (китайські-порно-мультики) — це саркастична назва японської анімації. Найчастіше вживається, щоб підкреслити фансервісну спрямованість деяких повнометражок чи серіялів.
Кіцунемімі (kitsunemimi) — це різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манґи з лисичими хвостиками і вушками. Наприклад, Сакура з „Hyper Police“.
Кодомо (kodomo) — це різновид аніме та манґи, розрахованих в основному на дитячу авдиторію (приблизно від 5 до 12 років). Наочним прикладом такого аніме є „Покемон“.
Кон (kon, con, convention) — це присвячений аніме-тематиці захід, що припускає великі збори отаку; аніме-фестиваль. Наприклад, „Otakon“, „Sakuracon“, „Yaoi-con“, „Nekocon“ або „Comiket“.
Косплей (cosplay, costume playing) — це перевдягання в (зазвичай саморобні) костюми персонажів з аніме, манги або відеоігор. „Косплеєром“ (рідше - „косплейщиком“ чи „косплейником“) називаються люди, що захоплюються косплеєм.
Кросплей (crossplay, cross-dressing cosplaying) — це різновид косплею, що полягає в перевдяганні в костюми анімешних персонажів протилежної статі. Наприклад, коли дівчина-косплеєр переодягається в Клода Страйфа з „Final Fantasy VII“.
Кудере, (англ. cool — холод, яп. dere-dere — той, що піклується) або кулдере — це архетип зазвичай жіночого героя в японській популярній культурі . Кудере-персонажі мовчазні, патичні, зовнішньо неемоційні. Тихий, майже непомітний персонаж. Частіше за все сидить десь збоку, читає книгу, не звертаючи жодної уваги на зовнішній світ. Кудере — це не поведінка персонажа. Це радше з области почуттів і взаємин. Це персонаж, який має почуття до героя. Але він показує їх так тонко, спокійно, нечасто, без емоцій та сентиментів, що часом починаєш сумніватися. Кудере завжди мають аналітичне мислення і флегматичний темперамент. Виглядають таємничо, загадково і лагідно, завдяки чому популярні серед анонімусів взагалі і хіккі зокрема. Здебільшого мають блакитні або сині волосся і очі.

Л

Типова лолі

Лів-екшен (live action) — це фільми і серіяли із "живими" акторами. Як правило, таке позначення частіше застосовується саме до творів, заснованим на аніме чи манзі, і використовується, щоб розрізняти, наприклад, аніме (мангу)-першоджерело і однойменний "живий" кінофільм, заснований на цьому аніме (наприклад, щоб відрізнити „живий“ фільм за манґою „Death Note“ від однойменного аніме, фільм можуть позначити „Death Note Live Action“). Засновані на аніме чи манзі еротичні фільми з „живими“ акторами іноді позначаються як „live action hentai“.
Лолікон (lolicon, lolikon, loli) — це різновид еротичного аніме, манґи і доджінші за участю маленьких дівчаток (наприклад, аніме „Lolikon Angel“ або манґа „Let's Study!“). Маленьких героїнь із творів такого роду зазвичай називають „лолі“ (від назви роману Владіміра Набокова „Лоліта“). Слід зазначити, що іноді слово „лолікон“ може варіюватися для більш точного позначення субжанру - наприклад, „неко-лолікон“ позначає лолікон з маленькими неко-дівчатками; ґуро-лолікон може позначати лолікон з великим обсягом крови і насильства і т.п.

М

Меґанекко. Чи вважаєш її ботанкою?

Манґа (manga) — це японські комікси. Зазвичай відмінною рисою манги є чорно-біле малювання і те, що читати їх треба справа-наліво. Манга з еротичним змістом часто позначається як „H-manga“.
Манґака (manga-ka) — це творець манґи. Людина, чоловік, що фахово займається малюванням манґи.
Мангва (manhwa) — це корейські комікси в шибі аніме. Від манґи, в цілому, відрізняються тим, що читати їх треба зліва-направо.
Маньхуа (manhua, man hua) — це китайські комікси в шибі аніме.
Махо-шьоджьо (mahou shoujo) — це субжанр аніме і манги, основною концепцією якого є ідея „магічних дівчаток“ (хоча можлива і наявність у сюжеті „магічних хлопчиків“). Головним чином, субжанр націлений на дівчачу авдиторію, але часто в махо-шьоджьо аніме використовуються такі способи залучення юної чоловічої авдиторії, як, наприклад, оголення героїні в процесі її трансформації в „магічну дівчинку“. Прикладами махо-шьоджьо можуть послужити „Sailor Moon“, „Card Captor Sakura“, „Tokyo Mew Mew“, „Mai-HiME“ та інші. Анальогічні твори з „магічними хлопчиками“ зазвичай іменуються „Махо-шьонен“ („mahou shonen“)
Меґанекко (meganekko) — це „дівчинка в окулярах“. Один з типових варіянтів зарису аніме-персонажів, покликаний надати героїні вигляд „милої скромної школярки-відмінниці“.
Меґане-кун (megane-kun) — це „хлопчики в окулярах“, чоловічий анальог меґанекко.

З хутром меха нічого спільного не мають

Меха (mecha) — це субжанр аніме і манґи, відмінною рисою якого є наявність гігантських роботів (як правило, пілотованих людьми). Приклади субжанру суть „Neon Genesis Evangelion“, „RahXephon“, серія „Gundam“ тощо. Даний утямок може позначати велетенських роботів, як таких.
Міні-серіял (mini-series, mini-TV) — це серіял, що складається із серій тривалістю менше 5-6 хвилин (включаючи ОП). Наприклад, „Di Gi Charat“.
Міядзаківщина, або ж гіблота — це слово, що іноді використовується для зневажливого позначення сукупности робіт японського аніме-режисера Хаяо Міядзакі (або іншого кодомо-аніме, схожого за шибом на роботи Міядзакі).
Мое (moe) — це утямок, що іноді вживається для позначення різновиду аніме з великою кількістю по-дитячому миловидних, кавайних персонажів, або для позначення закоханости отаку в ту чи іншу кавайную аніме-героїню. „Моеко“ (moekko), у свою чергу позначає героїню такого роду аніме, яка подобається тому чи іншому отаку.
Муняшки - це утямок, що спочатку застосовувався для позначення фанатів популярного телесеріялу "Sailor Moon", але на даний час найчастіше вживається для позначення категорії людей, які фанатіють від найбільш "попсових" аніме-серіялів, які показуються на телебаченні. Мейд (maids, meido) — це покоївка. Один із типових варіянтів зарису аніме-героїнь, покликаний поєднуватися з образом „сексуальної служниці“. Даний феномен із часом став такий поширений в аніме-індустрії, що почали з'являтися цілі серіяли, повністю присвячені темі служниць (наприклад, „He is My Master“ і „Hanaukyo Maids Team“), тим самим роблячи мейд практично повноцінним субжанром аніме й манґи.

Н

Некомімі — найкращі кемономімі, я гарантую це

Некомімі (neko, nekomimi, cat ears, catgirl) — це найпоширеніший різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з котячими хвостиками і вушками, зазвичай додають до всіх фразах закінчення "Ня". Приклади - Деджіко з „Di Gi Charat“, Ічіго з „Tokyo Mew Mew“ або Мерле з „Escaflowne“.
Ніджікон (nijicon, 2D-Complex) — це утямок, що позначає комплекс, за наявности якого людина може проявляти сексуальний інтерес лише до мальованих персонажів (наприклад, героїнь аніме або манги), хоча питання реального існування такого комплексу досі залишається дискусійним.
Ня (nya) — це японський анальог вигуку „няв“. Вигук, яким персонажі-некомімі найчастіше закінчують всі вислови. „Някати“, відповідно, означає додавати слово „ня“ до всіх висловів. Варто зазначити, що останнім часом някання стало досить популярним в мережевих аніме-спільнотах, в тому числі багато отаку на інтернет-форумах тулить „ня“ до кожної фрази з приводу і без.

О

ОВА (OVA, OAV, Original Video Animation) — це аніме, яке було випущено в продаж на тих чи інших відеоносіях (відеокасети, DVD) і попередньо ніколи не транслювалося ні на телеканалах, ні в кінотеатрах. Овашки можуть складатися як з однієї серії, так і з кількох. Як правило, всі еротичне аніме випускається саме в OVA-форматі (але не варто думати, що в OVA зводиться лише до ероаніме). Прикладами OVA-випусків є такі аніме, як „FLCL“, „Video Girl Ai“, „Urotsukidoji“, „Wolf Rain OVA“, „La Blue Girl“ та інші.
Оданґо (odango, odango atama) — це особливість дизайну зачіски героїнь аніме або манги, яка полягає в тому, що волосся персонажа з боків заколоті на зразок двох кульок з кісками. Мабуть, найвідомішим персонажем з такого роду зачіскою є головна героїня серіялу „Sailor Moon“.
Омаке (omake) — це різноманітні бонуси до аніме, що додають до видання на видиві. Це можуть бути забавні чібі-сценки з персонажами аніме, інтерв'ю з творцями і т.п. Утямок „омаке“ також застосовується і до манги, позначаючи будь-який додатковий матеріял, що додається до того манги.
ОНА (ONA — original net animation) — це аніме, що виходить у мережі Інтернет і, як правило, не доходить до продажу на відео або показу на ТВ або в кінотеатрах. Дуже часто ONA представляє собою низькобюджетні „саморобні“ аніме-короткометражки, створені аніме-режисерами-початківцями і безкоштовно поширюються мережею. Приклади: „Rain, the little girl, and my letter“, „Platonic chain Web“, „Azumanga Daioh Web“.
Онґоїнґ (Ongoing anime series) — це незакінчений аніме-серіял або манґа, нові серії (стосовно манґи - томи) якого продовжують випускатися зараз.
Опенінґ, оупенінґ, ОП (оpening, OP) — це анімаційний ролик з початковими титрами у ТБ-серіялах і OVA, як правило, показується на самому початку кожної серії та супроводжуваний заголовною піснею (втім, „ОП“ може іноді вживатися і для позначення самої пісні). Середня тривалість ОПа - 1 хв 30 секунд у ТБ-серіялах і овашках; 45 секунд в міні-серіялах.
Отаку (otaku) — це шанувальник аніме і манги, анімешник. Варто мати на увазі, що як правило, слово "отаку" означає більш відданих і фанатичних шанувальників японської анімації, ніж слово "анімешників".
Оекакі (oekaki) — це початкові начерки зарису персонажів, бекґраундом і т.ін. Найчастіше автори манґи докладають оекакі, як бонус ("омаке") до манґи, щоб читачі могли краще уявити собі процес її створення. У всемережжі утямок "оекакі" може також означати веб-форуми з можливістю прикріплення зображень і онлайнового графічного редагування (іміджборди), де викладається анімешний фанарт.

П

Панчіра — це явище, коли непомітно, але видно панцу

Панцу (pantsu) — це спідня білизна, трусики.
Панчіра (panchira, pantsu shotsu, underwear shots) — це різновид сексуально-спрямованого фансервису, суть якого в тому, що творці аніме навмисно показують кадри під таким ракурсом, щоб під спідницями героїнь можна було розгледіти їхнє спіднє. Таким прийомом активно користувалися, наприклад, творці „Agent Aika“ і „Najica Blitz Tactics“.
Паропанк (steampunk) — це субжанр, багато в чому схожий з кіберпанком, але акцентує увагу на естетиці парових машин і подібних механізмів, властивих технольогічному рівню Европи другої половини 19-го століття - початку 20-го століття (хоча, часто в таких аніме можна зустріти і зовсім фантастичні агрегати, що працюють на пару). Найкращим наочним Єдиним прикладом може послужити аніме „SteamBoy“ або „Last Exile“.
Пламо (plamo) — це збірні пластикові моделі (зазвичай - моделі роботів з хутра-серіялів), які шанувальники японської анімації повинні самостійно зібрати, склеїти і розфарбувати. Дуже корисним для більш глибокого розуміння захоплення пламо-моделями може стати серіял „Genshiken“, де ціла серія присвячена такого популярного в Японії анімешному захоплення, як збирання пламо.

Р

Рав (raw) (від анлійського raw - сирий) — це аніме з японським озвученням без усякого перекладу; скани манґи і доджінші японською мовою без усякого перекладу.
Ранобе (ranobe, light novel) — це повість з ілюстраціями в аніме-шибі, в основному націлена на юну авдиторію. З ранобе-формату починали багато відомих аніме-серіялів (Kino no Tabi, FMP), крім того найчастіше новелізації аніме і манґи видаються саме у форматі ранобе.
Редікомі (redicomi, ladies comics) — це японська назва джьосей-манґи.
Рен'ай (ren'ai) — це різновид японських комп'ютерних ігор про кохання і побачення. При цьому, "ренаєм" зазвичай називають романтичні гри саме для будь-якого віку, ігри ж з еротичним ухилом частіше позначають як "H-games", "ероґе" або просто "хентайний квест" (якщо ігровий процес дозволяє назвати гру "квестом").

С

Саби (subs, fansubs) — це субтитри до аніме з оригінальною японською озвучкою. Найчастіше фанатські (фансаби). Бувають двох типів: вбудовані фансаби („хардсаби“) — відеофайл одразу ж з субтитрами і окремі файли сабів(„софтсаби“). Фансаби англійською мовою (а саме за ними найчастіше пишуться українські і російські фансаби) іноді скорочено називають „ангсаби“.
Сіді-драма, або ж авдіодрама (Drama CD, audio-drama) — це диск з авдіоспектаклем, сюжет якого, як правило, базується на аніме, манзі або відеогрі (не варто плутати з „дорамою“). Наприклад, „Bleach CD Drama“ або „Higurashi no Naku koro ni Drama CD“. СіДі-драма може бути простим відтворенням історії першоджерела у вигляді авдіоспектаклю, продовженням, приквелом, або взагалі практично ніяк не пов'язана з сюжетом першоджерела. Найчастіше в СіДі-драмі ролі виконують ті ж сейю, що і в першоджерелі, але можливий і новий акторський склад.
Синґл, або ж ваншот, одновидання (one-shot) — стосовно манґи, слово „синґл“ застосовується для позначення робіт, що складаються тільки з одного розділу. Простіше кажучи, коротка манґа.
Синдром Отакуїзму, аніманія — це стан, при якому анімешник витрачає весь вільний час на аніме, манґу і т.ін. Утямок не є психольогічним, частіше використовується в середовищі людей, які не страждають особливою любов'ю до японської анімації, стосовно вельми фанатичних прихильників „китайських порномультіків“.
Сканлейтинґ (scanlating) — це процес перекладу манґи, здійснюваний фанами на безоплатній основі за допомогою заміни японського тексту на відсканованих сторінках манги на його переклад. Як правило, перекладені фанами скани сторінок манги („сканлейти“) безкоштовно поширюються через інтернет, що вважається формою мережевого піратства. Якщо японська манґа зазвичай читається справа-наліво, найчастіше сканлейтерами для зручности читачів, які не звикли до японської манґи, то „перевертають“ скани таким чином, щоб їх можна було читати зліва-направо - такі скани називають „віддзеркаленими сканами“ або, коротко, „дзеркалом“.
Спешл, або ж спешіял, спешал (special) — це додаткова серія (або ролик), приурочена до тієї чи іншої події, або що додається до колекційних видань і т.ін. Прикладом є „Love Hina Xmas Special“, випущений спеціяльно до нового року, або „Kanon Kazahana Special“, пересилаються тільки фанам, які купили певну кількість продукції за серіялом „Kanon“. Втім, слово „спешл“ часто може мати на увазі просто будь-який додатковий матеріял (омаке, бонуси) на ДВД-виданні аніме.
Спід-саби, або ж швидкі саби (speed subs) — це фансаби зроблені „нашвидкоруч“ до щойно випущеного серіялу.
Спокон (spocon) — це субжанр аніме і манги, основною темою якого є спорт і життя спортсменів. Наприклад, „Гонщик Спіді“ („Speed Racer“) або „Capeta“. Головним чином субжанр спрямований на юнацьку авдиторію.
Суґой (sugoi) — „класно“, „круто“. У вітчизняних аніме-спільнотах, щоб висловити захоплення від того чи іншого предмета часто вживають такі похідні від даного слова як „суґойний“, „суґойненький“ тощо. Наприклад, „Ліна Інверс та-а-ака суґойна!“.
Сейнен (seinen) — це різновид аніме та манги, розрахованої на чоловічу авдиторію приблизно 18-30 років. Якісь відмінні риси сейнен-творів виділити складно: можуть бути й еччі-комедії з тоннами фансервісу, і серйозні речі з довжелезними філософськими діяльогами про сенс життя, і кровожерливі бойовики з горами трупів... Прикладами сейнену є „Golden Boy“, „Chobits“, „Mahoromantic“, „Serial Experiments Lain“, „GANTZ“, „Berserk“, „Mushishi“ тощо.
Сейю (seiyu) — це актор, який професійно займається озвученням персонажів в аніме та авдіодрамах. Рідше поняття „сейю“ поширюється на акторів, які виконували озвучку персонажів для юнацької авдиторії. Наприклад, аніме „Gatchaman“ або „Cyborg 009“. Сентай з супер-роботами замість супер-героїв часто називають „Супер Сентаем“ (таким чином, „супер сентай“ можна охарактеризувати як суміш Сентаю і Мехи). Шьоджьо (shoujo) — це різновид аніме та манги, здебільшого розрахованої на авдиторію молодих дівчаток. Зазвичай шьоджьо-аніме містить велику частку романтики, а головним героєм є дівчинка. Наприклад, „Card Captor Sakura“, „Fruits Basket“ або „Kodomo no Omocha“. Нерідкі також в подібного роду творах елементи пригодницького жанру чи фентезі.
Шьоджьо-ай (shoujo-ai, girls love, GL) — це романтичні аніме і манґа про любов між дівчатами, що не містять відвертих еротичних сцен. Наприклад, „Revolutionary Girl Utena“ або „Kannazuki no Miko“.
Шьонен (shounen) — це різновид аніме та манґи, здебільшого розрахований на авдиторію молодих юнаків. Твори такого роду, як правило, містять багато екшону та/або гумору, а головними героями є хлопці. Наприклад, „Full Metal Alchemist“ або „Naruto“. Оскільки "шьонен" може включати в себе досить різні за субжанровою належністю анімешки, об'єднані лише їх спрямованістю на хлопчачу авдиторію, іноді утямок "шьонен" уточнюється іншим субжанровим позначенням: наприклад, "шьонен-адвенчер" (пригоди для хлопців), "шьонен-комедія" (комедія для хлопців) тощо.
Шьонен-ай (shounen-ai, boys love, BL) — це романтичні аніме й манґа про любов між хлопцями, що не містять відвертих еротичних сцен. Наприклад, „Gravitation“.
Шьотакон (shotacon, shota) — це різновид еротичної манґи та доджінші (рідше аніме), що містять сцени сексуального характеру за участю маленьких хлопчиків. Іншими словами, "хлопчачий" анальог лолікону або "яой з дітьми". При цьому поняття "шьотакон" зазвичай позначає твори, що демонструють сексуальні сцени саме між двома хлопчиками або між хлопчиком і дорослим чоловіком. Для позначення творів, що демонструють стосунки хлопчика з дівчинкою чи дорослою жінкою існує поняття „straight shotacon“.

Т

Канонічні тентаклі

Танкобон (tankobon) - це том манґи. Зазвичай манґа спочатку публікується в японських молодіжних журналах (зазвичай один розділ на випуск) і після журнальної публікації декількох розділів, видається у танкобон-форматі, що містить велике число розділів (зазвичай від 5 до 10, залежно від місткости кожної).
Тентаклі (tentacles, tentacle-hentai) — це щупальця чудовиськ, що нагадують прутні і з'являються в багатьох аніме чи манґах хентайного спрямування, а також в еротичних дорамах). Унаслідок поширености творів, що звертають увагу на еротичні сцени за участю щупалець, для позначення такої стилістики іноді застосовують утямок „tentacle-hentai“ (тентакль-хентай, тентаклевий хентай) або „tentacle rape“ (тентаклеве зґвалування).
Токусацу (tokusatsu) — це японські кінофільми та серіяли з вагомим ухилом на спецефекти. Як правило, це фантастика, бойовики про супергероїв, жахи або „кайдзен“ (кінофільми про величезних чудовиськ на зразок „Ґоджілли“).

У

Знайомтесь — учяґімімі

Уке (uke) — це пасивний персонаж у парі закоханих представників чоловічої статі. Як правило, жіночний і боязкий.
Усаґімімі (usamimi, usagimimi, usagi-chan, bunnygirl) — це різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манґи з заячими хвостиками і вушками. Наприклад, „Рабі Ен Розе“ („Усада“) з „Di Gi Charat“.

Ф

Фандабінґ, або фандабування (fandubbing, dub) — це процес голосового перекладу аніме („дубляж“), який здійснюється непрофесійними акторами (а частіше одним напівп'яний мужиком). Як правило, перекладене таким чином аніме („фандаб“ або „дубльоване аніме“) безкоштовно поширюється через інтернет або продається піратами на ринках.
Фансервіс (fan service) — це різні моменти в аніме та манзі, створені виключно на задоволення фанам і не мають жодного сюжетного сенсу. Як правило, фансервіс носить сексуальний характер (наприклад, демонстрація трусиків головних героїнь або сцени у ванні і на гарячих джерелах) і призначений, щоб залучити охочу до оголонех анімешних тіл чоловічу авдиторію. Демонстрація м'язистих, перекачаних чоловічих тіл теж є фансервісом (яскравий приклад: „Дивовижні пригоди Джоджо“)
Фансабінґ, або фансабування (fansubbing) — це процес перекладу аніме за допомогою субтитрів, здійснюваний фанами на безоплатній основі. Зазвичай перекладене фанами аніме з вбудованими в відеофайл субтитрами (вбудовані фансаби часто називають „хардсаби“) безкоштовно поширюється через інтернет, що вважається формою мережевого піратства. Окремі ж файли з субтитрами називаються „софтсаби“, і піратством зазвичай не визнаються. Фансаби англійською мовою (а саме за ними найчастіше пишуться українські і російські фансаби) іноді скорочено називають „ангсаби“.
Філер (filler) — це утямок, який зазвичай застосовується до заснованих на манзі аніме-серіялів, які містять надзвичайно велику кількість серій. Справа в тому, що створення манґи звичайно йде повільнішими темпами, ніж створення ТБ-серіялу, і тому творцям аніме за незакінченою манґою часто доводиться вставляти в серіял серії, не засновані на манзі і покликані „виграти час“, щоби манґака встиг закінчити сюжет першоджерела (або бодай сюжетну арку) - такі серії і називаються „філерамі“. Зазвичай, філери не передбачають ніякого розвитку сюжету або значущих подій, тому що покликані „залишити все, як є“, щоб не повести дійство врозріз із сюжетом манґи. Як правило, подібний феномен не особливо вітається в середовищі шанувальників манґи-першоджерела. Наприклад, аніме „Naruto“ дуже відоме своїми філерамі.
Футанарі (futanari, futa, D-girl) — це різновид зарису персонажів в еротичному аніме (манзі), коли персонаж поєднує в собі чоловічі й жіночі статеві ознаки. Наприклад, має жіночі груди і статевий член, або ж піхву і статевий член.

Х

Хентай (hentai) — це утямок, що використовується для позначення японської анімації та манґи еротичного характеру, що містить відверті сексуальні сцени. Шанувальників такого аніме часто називають „хентайщикамі“. Слід завважити, що „хентаем“ зазвичай іменуються лише твори, в яких демонструються сцени сексу між чоловіком і жінкою або сцени зґвалтування дівчини „тентаклями“. Анальогічні ж твори, що показують секс між чоловіками, прийнято називати „яоєм“, між жінками - „юрі“ і т.ін. Також примітно, що незважаючи на японське походження слова „хентай“, яке іноді на мовлення використовується в сенсі „збоченець“, в самій Японії для позначення еротичного аніме частіше використовується поняття „eroanime“ або „ju hachi kin“ („дітям до 18 забороняється“).
Хеншін (henshin, transformation) — це утямок, який застосовують до махо-шьоджьо і позначає процес трансформації героїні в „магічну дівчинку“. Зазвичай цей процес являє собою подобу заставки, яку показують без будь-яких змін від серії до серії під час кожної трансформації (одну і ту ж заставку знову і знову дозволяє застосовувати відсутність певного бекґраунд в хеншін-сценах, крім того використання однієї і тієї ж заставки кілька разів дозволяє істотно скоротити обсяг роботи над серіялом); часто хеншін супроводжується однієї і тієї ж "коронною фразою" персонажа - наприклад, „Місячна призма, дай мені силу!“. У багатьох аніме "хеншін" також супроводжується оголенням героїні - швидше за все це робиться виключно з метою фансервісу, щоб заманити чоловічу авдиторію.

Ц

Хейвок з „Darker than Black“ — типова цундерекко. Спочатку п'є кров дітей, а потім помирає, чим допомагає головному героєві

Цундере (tsundere) — це один з тривіяльних архетипів персонажа аніме (манґи і відеоігор), коли персонаж спочатку поводиться грубо, неприязно, але згодом нам відкривається його мила і ніжна сторона. Наприклад, Онідзука з „GTO“, який спочатку здається нетесаним грубіяном, але потім ми поступово починаємо бачити його „дбайливу“ сторону. Жіночі персонажі з характером типу „цундере“ зазвичай називаються Цундерекко (tsunderekko). Наприклад, моток Аояма з серіялу „Love Hina“ спочатку веде себе неприязно і навіть намагається порубати головного героя мечем, але згодом ми починаємо бачити в ній ніжну дівчинку, яка навіть зазнає якісь почуття до головному герою.

Ч

Чібі-версії героїв Гаррі Поттера

Чібі (chibi) (від японського „Маленька людина“, „Дитина“) — це різновид зарису персонажа аніме або манґи, близький до деформінґу, коли персонаж малюється в „дитячих“ пропорціях; дитяча версія персонажа. Зазвичай, „чібі“-персонажі (або „чібікі“) вважаються досить милими і забавними.

Ш

Шітаджікі (shitajiki). Незважаючи на те що в нас шітаджікі є досить рідкісною річчю, в Японії любителі малювання часто використовують шітаджікі як підкладку на яку кладуть аркуш паперу, або між аркушами паперу в альбомі, щоб не псувати гладкість аркушів. Варто відзначити, що значна частина анімешної сайд-продукції як раз виходить у вигляді шітаджікі із зображеннями тих чи інших популярних персонажів аніме та манґи.
Шкільний хорор, шкільні жахи (School Horror) — це аніме-хорор, дія якого відбувається у школі чи зі школярами. Яскраві приклади: „Higurashi no Naku Koro Ni“ або „School Days“.

Ю

Запам’ятайте, дітки, юрі завжди краще яою!

Юрі (yuri) — це субжанр еротичних аніме і манґи, що спеціялізується на демонстрації сексуальних сцен між дівчатами. Персонажі чоловічої статі - рідкісні гості в творах такого роду.

Я

Яндере (yandere, deretsun) — це один з тривіяльних архетипів характеру персонажа аніме (манґи і відеоігор), коли персонаж спочатку веде себе мило, здається скромним і нерішучим, але згодом нам відкривається прихована від сторонніх очей „темна особистість“ цього персонажа. Загалом, „яндере“ можна визначити як „цундере навпаки“. Наприклад, Ідзумі з манґи „GANTZ“ спочатку демонструється милим і сором'язливим бішьоненом, але згодом ми бачимо в ньому кривавого вбивцю, який безжально влаштовує різанину на вулицях міста. Жіночі персонажі з характером типу „яндере“ зазвичай називаються Яндерекко. Безперечно, найбільш показовим аніме з яндерекко-героїнями є „Higurashi no Naku koro ni“. (спойлер: Наприклад, героїня на ім'я Шіон спочатку показується нам в образі сором'язливої кельнерки, але пізніше в тієї їде клепка і вона починає вбивати всіх підряд, інша героїня на ім'я Рена на перший погляд може здатися звичайною дівчинкою з пристрастю до всього кавайного, але пізніше вбиває людину за допомогою гігантського тесаку і, потім її охоплюють параноїдальні ідеї і вона захоплює будівлю школи, погрожуючи спалити себе і всіх заручників).
Яой (yaoi) — це субжанр еротичних аніме і манґи), що спеціялізується на демонстрації сексуальних сцен між чоловіками. Шанувальники такого субжанру японської анімації зазвичай звуться „яойщиками“ або „яойниками“.

Посилання

• Архівна версія статті