Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Історія Московії: відмінності між версіями
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
Війна тривала 4 роки. [[ВКЛ]] тричі ходило під стіни Москви. 21 грудня 1368 військо Великого князівства Литовського завдало нищівної поразки московським силам на р. Тростня, однак тоді взяти Москву не вдалося. З рештою, за два роки після епічної поразки після першого походу, Донський охуїв в край і почав погрожувати Ольгердові. Останній не став чекати, зібрав литовські та [[Русь|руські]] дружини та пішов під стіни Кремля. Невідомо, чим думав московський князь лякаючи перетворення Твері у <del>радіоактивне</del> попелище, однак поява союзного війська в той час, як він повертався з церкви, змусила його обісрати свої лапті та сховатись у Білокам'яній. Звичайно, за слова потрібно відповідати, тож Дмитро розуміючи, що ляпнув зайвого, почав виправдовуватися буцімто "Ви нєправільна нас понялі", "Я жє пашутіл" та благати балта залишити його й надалі царювати у своєму місті. Отримавши від москалів величезний викуп та клятву не зазіхати на Твер, Ольгерт, як і обіцяв, притулив свого списа з "Погонею" до воріт столиці улусу Джучі й патосно сказав: "Пам'ятай, що копіє литовське стояло під Москвою". | Війна тривала 4 роки. [[ВКЛ]] тричі ходило під стіни Москви. 21 грудня 1368 військо Великого князівства Литовського завдало нищівної поразки московським силам на р. Тростня, однак тоді взяти Москву не вдалося. З рештою, за два роки після епічної поразки після першого походу, Донський охуїв в край і почав погрожувати Ольгердові. Останній не став чекати, зібрав литовські та [[Русь|руські]] дружини та пішов під стіни Кремля. Невідомо, чим думав московський князь лякаючи перетворення Твері у <del>радіоактивне</del> попелище, однак поява союзного війська в той час, як він повертався з церкви, змусила його обісрати свої лапті та сховатись у Білокам'яній. Звичайно, за слова потрібно відповідати, тож Дмитро розуміючи, що ляпнув зайвого, почав виправдовуватися буцімто "Ви нєправільна нас понялі", "Я жє пашутіл" та благати балта залишити його й надалі царювати у своєму місті. Отримавши від москалів величезний викуп та клятву не зазіхати на Твер, Ольгерт, як і обіцяв, притулив свого списа з "Погонею" до воріт столиці улусу Джучі й патосно сказав: "Пам'ятай, що копіє литовське стояло під Москвою". | ||
В очевидь, Дмитрик забув про це. Допоки у 1370 Литва була зайнята серйозними справами (війною з Тевтонським орденом та поляками), а не розбірками зі сцикливими школярами, Донський напав на Тверське князівство захопивши його західні території, які межували з ВКЛ, аби не допустити надходження допомоги з бо європейских союзників. Михайло Олександрович - тверський князьок - втік до Великого князівства та почав канючити у Ольгерда повернення його додомцю силою балтійсько-руських списів. Втім, зрозумівши, що жалюгідному вассалу Золотої Орди ніхто не допоможе, тверський князь поїхав до своїх господарів просити ярлик на Володимирське князівство, яким володіла хижа Москва. Отримавши його, виявилось, що Міша спричинив тим самим термоядерний дупобіль у Кремля та спровокував ще більш агресію на Твер. Такий пиздець на східному кордоні Князь литовський терпіти більше не міг, тож аби Олександрович від'їбався від нього своїм ниттям про допомогу, він послав на Москву невеличкий загін, яким мав би її втихомирити. Авжеж, столицю захопити йому не вдалося (власне, цього й не вимагалося), однак ці дії змусили Московію вдатися до укладення перемир'я 29 червня 1371 року. Аби більше не бруднити меч кацапською кров'ю, Ольгерд видає свою дочку Олену у заручини з князем серпухівським Володимиром Андрійовичом — двоюрідним братом та найближчим союзником Дмитра Івановича. Таким чином він пролонгував перемир'я до 26 жовтня 1371 року. | В очевидь, Дмитрик забув про це. Допоки у 1370 Литва була зайнята серйозними справами (війною з Тевтонським орденом та поляками), а не розбірками зі сцикливими школярами, Донський напав на Тверське князівство захопивши його західні території, які межували з ВКЛ, аби не допустити надходження допомоги з бо європейских союзників. Михайло Олександрович - тверський князьок - втік до Великого князівства та почав канючити у Ольгерда повернення його додомцю силою балтійсько-руських списів. Втім, зрозумівши, що жалюгідному вассалу Золотої Орди ніхто не допоможе, тверський князь поїхав до своїх господарів просити ярлик на Володимирське князівство, яким володіла хижа Москва. Отримавши його, виявилось, що Міша спричинив тим самим термоядерний дупобіль у Кремля та спровокував ще більш агресію на Твер. Такий пиздець на східному кордоні Князь литовський терпіти більше не міг, тож аби Олександрович від'їбався від нього своїм ниттям про допомогу, він послав на Москву невеличкий загін, яким мав би її втихомирити. Авжеж, столицю захопити йому не вдалося (власне, цього й не вимагалося), однак ці дії змусили Московію вдатися до укладення перемир'я 29 червня 1371 року. Аби більше не бруднити меч кацапською кров'ю, Ольгерд видає свою дочку Олену у заручини з князем серпухівським Володимиром Андрійовичом — двоюрідним братом та найближчим союзником Дмитра Івановича. Таким чином він пролонгував перемир'я до 26 жовтня 1371 року. | ||
Навесні 1372-го року москалі знову почали точити зубки на Твер. Маючи досвід попередніх кампаній, Кейстмут бере свого синка Вітовта та його дружбана дитинства, а за сумісництвом й сина Ольгерда - Андрія Ольгердовича та 7 квітня 1372 року,{{спойлер|одночасно з виступом Михайла Олександровича проти Дмитра Івановича}}, йде на Твер. Допоки вони туди йшли, то встигли ще й прихопити Переяслав-Залєській (поселення засноване москалями на честь [[Переяслав|того самого]] міста у себе в, НЕОЧІКУВАНО! Заліссі). Свою переможну ходу вони продовжили й захопленням міст Кашин та Торжок. Тверське та литовське війско з'єдналися біля Любуцька аби втретє йобнути Москву. Туди ж підійшли і війська Московії. Декілька днів вони стояли розділені невеличким яром і <del>надсилали одне одному [[Поцілунок|повітряні поцілунки]]</del>, але так і не наважились вступити у борню. З рештою, | Навесні 1372-го року москалі знову почали точити зубки на Твер. Маючи досвід попередніх кампаній, Кейстмут бере свого синка Вітовта та його дружбана дитинства, а за сумісництвом й сина Ольгерда - Андрія Ольгердовича та 7 квітня 1372 року,{{спойлер|одночасно з виступом Михайла Олександровича проти Дмитра Івановича}}, йде на Твер. Допоки вони туди йшли, то встигли ще й прихопити Переяслав-Залєській (поселення засноване москалями на честь [[Переяслав|того самого]] міста у себе в, НЕОЧІКУВАНО! Заліссі). Свою переможну ходу вони продовжили й захопленням міст Кашин та Торжок. Тверське та литовське війско з'єдналися біля Любуцька аби втретє йобнути Москву. Туди ж підійшли і війська Московії. Декілька днів вони стояли розділені невеличким яром і <del>надсилали одне одному [[Поцілунок|повітряні поцілунки]]</del>, але так і не наважились вступити у борню. З рештою, втомившись стояти без діла, Москва уклала Любуцький мир з Вільнюсом та Твер'ю. | ||
===Василь I Дмитрович (1389—1425)=== | ===Василь I Дмитрович (1389—1425)=== | ||
Версія за 14:08, 21 липня 2020
|
|
|
|
Історія Московії - набір fail-ів та win-ів, пиздецю, анекдотів про гопників та втілених у життя сюжетів шансону, які відбвалися за поребріком (себто на схід від Українського муру) впродовж історії.
Суть
Короткий переказ
До Київської Русі
Залісся у складі Русі
Монгольська навала
Відокремлення від Києва
Московське князівство
Данило Олександрович (1263—1303)
Юрій Данилович (1303—1325)
Іван I Калита (1325—1340)
Симеон Іванович Гордий (1340—1353)
Іван II Красний (1353—1359)
Дмитро Донський (1359—1389)
Улус Джучі, недобитий литовськими військами, з рештою, намагався ширитись у своїх територіях. На цей раз погляд його впав на мале Тверське князівство на кордоні з ВКЛ. Втім, литвини стали на оборону останнього, аби не дати Дмитру Донському провести "маленьку переможну війну" та й взагалі не допустити збільшення протяжності кордону з дикими варварами зі сходу.
Війна тривала 4 роки. ВКЛ тричі ходило під стіни Москви. 21 грудня 1368 військо Великого князівства Литовського завдало нищівної поразки московським силам на р. Тростня, однак тоді взяти Москву не вдалося. З рештою, за два роки після епічної поразки після першого походу, Донський охуїв в край і почав погрожувати Ольгердові. Останній не став чекати, зібрав литовські та руські дружини та пішов під стіни Кремля. Невідомо, чим думав московський князь лякаючи перетворення Твері у радіоактивне попелище, однак поява союзного війська в той час, як він повертався з церкви, змусила його обісрати свої лапті та сховатись у Білокам'яній. Звичайно, за слова потрібно відповідати, тож Дмитро розуміючи, що ляпнув зайвого, почав виправдовуватися буцімто "Ви нєправільна нас понялі", "Я жє пашутіл" та благати балта залишити його й надалі царювати у своєму місті. Отримавши від москалів величезний викуп та клятву не зазіхати на Твер, Ольгерт, як і обіцяв, притулив свого списа з "Погонею" до воріт столиці улусу Джучі й патосно сказав: "Пам'ятай, що копіє литовське стояло під Москвою".
В очевидь, Дмитрик забув про це. Допоки у 1370 Литва була зайнята серйозними справами (війною з Тевтонським орденом та поляками), а не розбірками зі сцикливими школярами, Донський напав на Тверське князівство захопивши його західні території, які межували з ВКЛ, аби не допустити надходження допомоги з бо європейских союзників. Михайло Олександрович - тверський князьок - втік до Великого князівства та почав канючити у Ольгерда повернення його додомцю силою балтійсько-руських списів. Втім, зрозумівши, що жалюгідному вассалу Золотої Орди ніхто не допоможе, тверський князь поїхав до своїх господарів просити ярлик на Володимирське князівство, яким володіла хижа Москва. Отримавши його, виявилось, що Міша спричинив тим самим термоядерний дупобіль у Кремля та спровокував ще більш агресію на Твер. Такий пиздець на східному кордоні Князь литовський терпіти більше не міг, тож аби Олександрович від'їбався від нього своїм ниттям про допомогу, він послав на Москву невеличкий загін, яким мав би її втихомирити. Авжеж, столицю захопити йому не вдалося (власне, цього й не вимагалося), однак ці дії змусили Московію вдатися до укладення перемир'я 29 червня 1371 року. Аби більше не бруднити меч кацапською кров'ю, Ольгерд видає свою дочку Олену у заручини з князем серпухівським Володимиром Андрійовичом — двоюрідним братом та найближчим союзником Дмитра Івановича. Таким чином він пролонгував перемир'я до 26 жовтня 1371 року.
Навесні 1372-го року москалі знову почали точити зубки на Твер. Маючи досвід попередніх кампаній, Кейстмут бере свого синка Вітовта та його дружбана дитинства, а за сумісництвом й сина Ольгерда - Андрія Ольгердовича та 7 квітня 1372 року,(спойлер: одночасно з виступом Михайла Олександровича проти Дмитра Івановича), йде на Твер. Допоки вони туди йшли, то встигли ще й прихопити Переяслав-Залєській (поселення засноване москалями на честь того самого міста у себе в, НЕОЧІКУВАНО! Заліссі). Свою переможну ходу вони продовжили й захопленням міст Кашин та Торжок. Тверське та литовське війско з'єдналися біля Любуцька аби втретє йобнути Москву. Туди ж підійшли і війська Московії. Декілька днів вони стояли розділені невеличким яром і надсилали одне одному повітряні поцілунки, але так і не наважились вступити у борню. З рештою, втомившись стояти без діла, Москва уклала Любуцький мир з Вільнюсом та Твер'ю.
Василь I Дмитрович (1389—1425)
Василь II Темний (1425—1433)
Юрій Дмитрович (1433)
Василь II Темний (1433—1434)
Юрій Дмитрович (1434)
Василь Юрійович Косий (1434)
Василь II Темний (1434—1445)
Дмитро Юрійович Шемяка (7 липня — 1445)
Василь II Темний (1445—1446)
Дмитро Юрійович Шемяка (1446—1447)
Василь II Темний (1447—1462)
Іван III Васильович (1450—1462)
Іван III Васильович (1462—1505)
Іван Іванович Молодий (1471—1490)
Дмитро Іванович Онук (1498—1502)
Василь III Іванович (1502—1504)
Василь III Іванович (1505—1533)
Іван IV Грозний (1533—1547)
Московське царство
Іван IV Васильович Грозний (1547—1575)
Симеон Бекбулатович(1575—1576)
Чингізід
Іван IV Васильович Грозний (1576—1584)
Федір I Іванович (1584—1598)
Ірина Федорівна Годунова (1598)
Борис Федорович Годунов (1598—1605)
Федір II Борисович Годунов (1605)
Дмитрій I (1605 — 1606)
Василь IV Шуйський (1606—1610)
Владислав IV (1610—1613)
Ваза (Швед)
Михайло Федорович (1613—1645)
Олексій Михайлович (1645—1676)
Федір III Олексійович (1676—1682)
Софія Олексіївна (1682—1689)
Іван V Олексійович (1682—1696)
Російська імперія Романових
Ребрендинг
Петро I (1721—1725)
Катерина I (1725—1727)
Петро II (1727—1730)
Анна Іванівна (1730—1740)
Іван VI (1740—1741)
Єлизавета Петрівна (1741—1761)
Російська імперія Гольштейн-Готторп-Романових
Петро III (1761—1762)
Катерина II (1762—1796)
Павло I (1796—1801)
Олександр I (1801—1825)
Микола I (1825—1855)
Олександр II (1855—1881)
Олександр III (1881—1894)
Микола II (1894—1917)
Перша світова війна
Громадянська війна
Лютневий переворот
Тимчасовий уряд
Жовтневий переворот
СРСР
Утворення
Голод(1921—1923)
Голод(1932—1933)
Індустріалізація та колективізація
Пакт з німцями
Друга світова війна
1939
1940
1941
1942
1943
1944
1945
РОА та колаборація з нацистами
Окупація Східної та Центральної Європи
Варшавська угода
Післявоєнний голод
Відлига
Застій
Перебудова
Розпад
Серпневий переворот
Російська Федерація
Царювання Єльцина(1991—1999)
Події 1993
Перша чеченська війна 1994
Дефолт
Початок правління Путіна(1999—2008)
Друга чеченська війна (1999-2009)
Російсько-Грузинська війна (2008)
Перерва на Медведєва(2008 — 2012)
Царювання Путіна(2012—)
Російсько-українська війна
Символи
Назва
Герб
Гімн
Водка
Матрьошка
Історія Московії очима москалів
Цікаві факти
Галерея
Див. також
Покликання
| ||||||||||||||||||||||||||||