Львівський аніме-клуб «Міцурукі»

Куди саме ти преш, тарасе? Взагалі то, у нас на Драматиці «Міцурукі» має не одне значення

Лоґотип

Львівський Міцурукі — легендарний аніме-клуб 2010-2015 років, перший українізаційний аніме-клуб ще до того, як це стало мейнстрімом. Розробив анімешні адаптації настільких ігор, збирав сходки у Львові і пропагував учасникам аніме українською. Створили перше і останнє українське аніме-радіо. Саме на основі нього створилася команда УкрДаб.

Історія

Передумови

Жив-був один не зовсім львів'янин і зовсім друкар. Подивився він кілька тайтлів аніме і побачив, що серед молоді є попит на таку тему. Вирішив він одного разу створити аніме-магазин з зошитами смерті та плакатами зірок естради легкої поведінки музики. Десу-ноти продавалися на ура, але цього йому було мало і у пошуках нового щастя, ближче до 2011-ого року він поліз у інтернети. Після довгих кліків та втиків надибав він одну цікавеньку, однак не дуже людну групку «Західно-Український Аніме Портал». Текстівка, що подавалась в описі групи пафосно закликала до об’єднання усього аніме-фендому і створення якогось химерного західноукраїнського аніме-мережевого ресурсу.

Далі наш герой вирішив написати безстрашному та дещо романтичному адміністратору цієї групи – Sinig@mi. Невдовзі вони з ним зустрілися за філіжанкою запашного пива. Здибанка відбулась у добре відомій анімешникам кондитерській-кафе «Екокал» . Випивши декілька гальб добротної кави було вирішено створити... "щось", на цей час не знали що, чи то аніме-ресурс, чи то аніме-клуб.

Після певних роздумів було вирішено прикликати одного персонажа, який на той час переглянув більше аніме ніж Лунсар (той з кого ми власне й почали) та Sinig@mi разом узяті. Окрім того, він певною мірою орієнтувався в львівському аніме-фендомі. Того ж дня вони зустрілись з ним... з Камуї. Під пам’ятником славнозвісного хмільного борця за українську свободу від царської експансії ХІХ ст. вони "заразили" Камуя бацилою новотворчості на поприщі японської мультиплікації в межах Львова. Камуйку ідейка сподобалась, як і Jonny Bo (він же Мішка), який виявився того вечора разом з ним. Тож вони вирішили не розривати з традиціями створення українських-аніме клубів і вчотирьох побалакали про кобіт, пиво, каву і циркових слонів... а ну і ще, звісно, про аніме.

Назва

Є ще така версія

Питання першочергового значення, придумуванням назви панство перейнялося вже на другій зустрічі. На цей раз молодих анімуфагів зібралось трішки більше. Були ще якісь кобіти, грімзна-звідки. Місцем збіговиська обрали «ФакДольнадс» (з етичних міркування назва подана спотворено), оскільки там був халявний туалет, а ще безкоштовний Wi-Fi, який вони, в своїй прозорливості, не випускали з уваги. Довго мучили Google Translate різними вербальними сполуками, допоки не скінчилось морозиво та заряд акумулятора ноутбука (а без морозива в неті сидіти якось не весело), тому всі розійшлись. По дорозі додому Bo, той, що Jonny, ні з того, ні з цього вигукнув «Міцурукі», і запропонував так назватись.

Насправді, „міцурукі“ нічого не означає... Мішка вирішив назватися міцурукі, бо десь в аніме чув це слово, яке буцім означає якийсь потужний удар, але помилився в буквах, бо той прийом інакше називається, тому й вийшло, що назва ні про що. З іншого боку, унікальна і похибок бути не може. Але потім виявилося що „міцурукі“ існує таки... в класичному написанні. І цікавилися в японістів...

1. Якщо уявити, що воно утворено від 蜜-міцу(солодкий) 流-ру(вигнанець) 揆-кі(шлях), то вийде солодкий шлях вигнанця.
2. медовий демон потоку чи демон медового потоку
3. 三つ鏤木　Три інкрустованих дерева
4. 実寉黄 Істина жовтого журавля
5. 実寉季 Суть сезону журавлів
6. 実弦黄 Істина жовтої струни
7. 実蔓黄 Плід жовтої лози

Отже, можна сказати, що хлопці знаються на жовтих журавлях.

Період активності

Керівництво клубу не стало чекати від моря погоди і з ініціативою взялося поповнювати ряди клубу. Для цього було задіяно у першу чергу той же друкарський верстат Лунсара. На жаль, політ фантазії не спрямувався достатньо далеко, і друкувалися наклейки та календарики, а не кавайна українська гривНЯ. Втім, і те було непогано: люди пішли просто шалено за призами у різноманітних конкурсах та іншими профітами. З часом, тим самим особам набридло отримувати ті самі наклейки і вони почали морозитись. Дарувати лептопи та PSP було вже якось незручно і друкарський верстат притих, хоч і не зупинився.

Кількість членів підупала, крім того після такого наповнення у клубу виявилося кілька цікавих особливостей: по-перше, клуб на 90% складався з не-анімешників, які просто хотіли щось отримати, по-друге, клуб на 90% складався зі школоти, яка хотіла виїбнутися, по-третє, неформальним гаслом клубу остаточно стало "я їх навіть не знаю". Пересічним львів'янам клуб запам'ятався переважно скандалами вигання з кафешок за азартні ігри у покемонів та інші подібні речі. Взагалі, на вулицях Львова Міцуруків можна відрізнити досить легко: їх багато і вони дуже голосні. Втім, сказати, що все так погано, теж не можна. Адже у клубі є цікаві та адекватні люди. Але на фоні того скільки там є народу, вони складають десь відсотків 9.

Тоторо святкує разом з усією Україною.

Напевне саме тоді, поповнивши свої лави, керівництво задумалося проводити більш активну і більш анімешну діяльність. Було перекладено з 10 манґотворів (серед яких епатажна "Легенда про Коїзумі"), озвучено з пів-десятка аніме, створено кілька настільних аніме-ігор, причому деякі з них адаптовано із зовсім неанімешних. Надалі дана діяльність дала витоки таким організаціям як УкрДаб та львівський клуб настільних ігор.

Слідом за цим, почалися більш спеціалізовані проекти: Стімпанк аніме-радіо, перше і єдине україномовне аніме-радіо та АНВЕ (Аніме на великому екрані) — перегляди аніме разом та подальші його обговорення. Щодо загальної клубної активності, то щочетверга відбуваються т.з. анімки — зустрічі членів клубу, щороку святкуються день анімешника та день створення клубу.

Також щороку навесні увесь склад виїжджає до Ужгороду, дивитись на цвітіння сакур, потім ходять на Анікон, а після нього на шашлик. А про виїзд до Трускавця забули в басейн.... але це було колись. У чому ж розгадка такої продуктивної та різносторонньої діяльності? Правильно, шановні читачі, у працьовитих та розумних людях.

Чібіки

Основна стаття: Чібіки

Саме у львівському Міцурукі вперше з'явилися чібіки - маленькі наклейки з посиланням.

Відсвяткували на славу

І я там був, і кавай пив. Вусами стікало, а до рота не втрапляло.

Деякі люди не вірили, що клуб мине саме трирічну дату, як відому небезпечну дату, розлучень, сварок та занепаду. Однак, вересень 2013, останній місяць до триріччя, минув без будь-яких інцидентів, як втім і попередні роки. Міцурукі у складі купи осіб запланували епічну програму з бельгійським шоколадом, феєрверками і повноцінним завалом на хату. Йоу! Святкування однак показало, що святкувати Міцурукі уміють. У ході процесії було не лише розбещено кілька десятків носіїв цнотливої української моралі, а ще й затоплено місцевий відділок міліції, що знаходився одразу під хатою.

• 

  Не вистачало лише лолей

• 

  Хоча...

• 

  Троїна? В моїх очах?

Погляд з висоти

Чого не зробиш заради збільшення популяції улюбленого клубу

До часу виникнення Міцурукі у Львові склалася ситуація за якої єдиним відомим клубом лишався ілітний аніме-клуб White Reflection. Отже, мислячи масштабами всього фендому, виникли і отримали популярність Міцурукі цілком закономірно: річ в тому, що на той момент малолітньому анімуфагу, правду кажучи, не було куди піти — вконтакт більше віртуальний, ніж ІРЛ, а слухати басні Магми (президент ВР) про Оркашу, Міаку і Лапшина не всім доставляє, дехто хоче і про наруту поговорити. Плюс з ВР-івським фірмовим "та ти заїбав про аніме на сходці говорити, май совість". Свого часу існував ще один клуб — "Ренмей". Ліберальний та безшабашний. Але потім вони вирішили ввести жорсткі дисциплінарні правила, через що почались внутрішні конфлікти. Зараз цей клуб знаходиться в стані коми. Принаймні, так думають ті, хто не в темі.

Сам клуб Міцурукі трохи більше, ніж повністю, складається з малолітнього бидла, някаючого й горлаючого на всю вулицю ламаними підлітковими голосами. Та все закономірно: більш дорослим анімуфагам не цікаві дитячі забавки та наклеєчки, ось "клуб" й роїться малолітніми пиздюками. Через це викликає лютий дупобіль у тих, кому не байдужий український фендом. Приклади фоток зі сходок.

Єдине але: надія є, не треба забувати, що еліта з неба не падає, вона еволюціонувати з чогось має. ВР (інший з 2,5 львівських аніме-клубів) някав у нульових, ті някають зараз. Та й не все так погано, у них є і власні проекти по дабу і сканлейту, були якісь зародки косплею (називалося, правда, "театр"), трекер з україносабою анімою, дертою з уаніме здається, і все ж. Тож можна навіть сказати, що перспективно, у деякому сенсі.

В цілому, таку політику можна схарактеризувати як дуже розумну. Діти — наше майбутнє. Коли у ВРі будуть лише 40-річні задрочені мудаки з вайфу-мадоками, у Міцурукі саме вистигне нове покоління анімешників. Але насправді, це просто волога мрія Водолазького. З таким піздєцом станом речей клуб протримається у кращому випадку ще кілька років.

• 

  Процес ініціації у члени клубу

• 

  Типова реакція незагартованого новачка

• 

  +40 см це реально!

• 

Спадок

"Міцурукі" називають клубом нового типу, хоча 2010 рік вже далеко і вживати слово "новий" неадекватно. Новизна полягає в тому, що клуби старого типу створювалися на основі компаній любителів аніме і на цьому як правило все і закінчувалося. Міцурукі ж відразу почав популяризувати аніме українською, діяльність зі створення аніме українською, заманювати перших годящих людей до команд фандабу чи перекладачів.

Клуб мав ліберальні погляди на долучення учасників і не намагався бути закритою спільнотою зарозумілих задротів. Міцурукі — прості люди, вони готові працювати і щось робити разом, незалежно від того, хто вони і кому треба те, що вони роблять. Більше пропагандистської інформації ви зможете прочитати на Вікіпедії і у статті про львівський Міцурукі, а тут варто писати лише про цікаве.

Наразі клуб фактично не існує, але компанія залишається (класік). Втім, коли підвертається участь у якихось подіях, вони ще можуть зібратися під іменем аніме-клубу.

Учасники

Лунсар

Лідер клубу і головний креативник. Це він друкує, поки бос на роботі не бачить, усю масу мукулатури, яка давно припала до душі львівському анімешнику. Це він уже другий рік як підтримує щоденну активність у групі клубу ВК, завдяки чому українці мають навалом анімешного бидлоконтенту, а на це треба мінімум до біса витримки. Ну, і звісно, інші проекти клубу — це здебільшого саме його ідеї. Винахідних чібіків.

Камуї

Камуї очима фендому

Або ж в простонародді, кабанчик. Висхідна зірка Анікону (його поява на сцені в образі гастабайтера кожен раз викликала овації). Вигнаний з Ренмея , у ВР-і внаслідок постійної травлі, на жаль, не прижився. У Міциках прославився тим, що обклеїв всі маршрутні таксі міста їхніми кавайними наклейками (власне, тому там і є так багато школоти). За деанон цього злісного розклейщика реклами була призначена нагорода розміром в кілька пляшок горілки , яка з кожним місяцем росла. Від розправи над ним з боку водил його врятувало тільки те, що у ВРі п'ють тільки елітний коняк, а у Ренмеї, начебто, не п'ють взагалі. Алсо, з неперевірених джерел, всім відомо про те, що одного разу під мостом йому відсмоктав прутня якийсь бомж (або навпаки - він відсмоктав бомжу). Камуї натомість коментувати відмовляється - ані задля підтвердження, ані задля спростування цих чуток. Якщо чесно, цілком адекватна людина, яка подивилася близько 1000 тайтлів аніме, зокрема перший сезон Наруто — 9 разів. І це не жарт.

• 
• 

  Доброта

• 

Курка

Основна стаття: Курка Аалямб

Прийшов наприкінці 2012 року і несподівано для підупадаючого тоді Міцурукі почав вести якусь діяльність. Спочатку штампував цілі ПДФки українських перекладів літератури про Японію та аніме. Робив спроби в переклад аніме та манґи по Харухі. Потім брав інтерв'ю у провідних фандаберів того часу. Після того як побував на Аніконі 2013 року і на Аніконі 2014 року разом з міністрами, за власними словами був вражений анімками і захотів створити щось подібне у Києві.

Інші учасники

Сінігамі. дабер, один із засновників УкрДабу.

Пікачу. Її цицьки — талісман клубу і цим все сказано. А сама вона працьовита даберка.

Інарі. Її сумнівної правдивості блядство є об'єктом обговорення у клубі протягом вже дуже тривалого періоду часу. А причина усьому — підбірка відео, де вона ефектно смокче палець хлопцю, а потім своїй подрузі.

Пуфік. Жирнуватий пивовар, душа клубу :3

Дрогобицька філія

Були амбіції щодо просування у Дрогобич і відкриття там філії. На певний час вийшло. Хоча під час запрошення на першу сходку, виявилося, що більшість батьків подумали що це якась секта і пришли з дітьми, аби тих не завербували. Після пояснень всі заспокоїлись, батьки так і не зрозуміли, що аніме — це релігія суворіша за якісь там ваші нео-п'ятидесятництва. Потім тамтешня адмінка знайшла собі хлопця, а дівці з хлопцем вже нічого не треба... так і досі статус проекту непевний.

• 

Дивись також

• Ідеї Львівського Міцурукі
• Стаття про Львівський клуб