Київський аніме-клуб «Міцурукі» (2014-2017): відмінності між версіями
Admin2 (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 120: | Рядок 120: | ||
Манґа у друці. Фендом у безпеці. | Манґа у друці. Фендом у безпеці. | ||
== Додаткові посилання == | == Додаткові посилання == | ||
Версія за 08:15, 29 квітня 2018
|
Київський аніме-клуб «Mitsuruki» - київський аніме-клуб, створений 31 серпня 2014 року (паблік вконтактику,сторінка на фейсбуці, канал у телеграмі, майже всюди пролізли). Повен моейних лоль і мужніх ґарів, ласих не тільки до обжирань і вдивляння в монітор з анімою звученою в один голос, а й до надибування собі розмаїтих пригод на свої дупи. Так і живуть.
Створення
Ідея створити клуб виникла РАПТОВО наприкінці 2013 року, коли, після того як, бітард Курка Аалямб подався в аніме-фендом і побачив, як файно анімешникам живеться ві Львові під крилом Лунсара та його львівського клубу, він подумав, що і собі в столиці забабахати щось таке було б непогано. Але, на жаль, хіка та інтернет-задрот не міг у спілкування та організацію людей, і чекав когось, хто допоміг би з цього боку.
Так і проносилося все це до літа 2014, коли він плюнув у стелю і сказав, що якщо вчитися плавати, то відразу стрибаючи у воду. Певна підготовка до започаткування велася вже з початку літа. Зокрема десь у червні була проведена зустріч із хлопцем, який випадково виявив ініціативу щодо пошуку якоїсь аніме-спільноти в рідному Києві - Марком Безосібним. З доброї волі обох та допомоги братви з Міністерства, контингент рушив на одну з частих у Києві сходин анімешників - "Останні дні літа", котрі відбувалися 31.08.2014. Там вдалося вичепити іншого керівника клубу, Хідео Кудзе, талановитого господарника та любителя сходин довільного штибу. Також там познайомилися з іншими цікавими та талановитими особами. В принципі, там і було прийняте остаточне рішення про те, що клубу бути, бо є всі хто треба.
Особистості
Вже за перші 2 місяці існування клуб обріс талановитими та цікавими людьми, різноманітними видами діяльності, від друку манґи до закупівлі азійських настільких ігор, а головне няшами, лолями та навіть неками.
- Курка
- Хідео
- Марко
- Одинець
- Джойс
- Цейво
- Фрунзе
Ситуація станом на літо 2015 року
На данний момент, клуб зріс у декілька разів, порівнюючи з початком діяльності. Відбулися певні зміни у складі керівництва клубу. Також клуб вже встиг багато де засвітитися, як наприклад на київському комікконі 2015 року. Ще було декілька массових заходів організованих як за участі клубу (День анімешника 2015. Київ), так і виключно клубом (Святкування Ханамі 2015). Також клуб має певні досягнення у сфері української локалізації манги, та аніме. Планів зупинятися на досягнутому немає, тому, як сказав один ветеран на Аніконі, "Існуймо далі!".
Анімка №11
Анімка №23
Анімка №33
Ситуація станом на початок 2016 року
На даному етапі сходини,тобто анімки,проводяться у приміщенні,де збирається зазвичай велика кількість людей.Вони можуть знайти собі заняття до душі,адже в приміщенні є маса різноманітних ігор,таких як "Джанго","Монополія","Манчкін" та інші,також є приставки ікс-бокс та віі,ще 3 акустичні гітари,один бас та комбік для нього.Взагалі мало хто буде сумувати,адже кожен зможе знайти собі співрозмовника,друга по інтересах. Приміщення хоча й не велике,але тепле та по-домашньому затишне.Також є можливість,як завжди,випити чаю та попоїсти різноманітних смаколиків. Клуб з кінця літа трішки зменшився чисельністю,але все одно є багато цікавих та талановитих людей. Окрім анімок в приміщенні проводяться Цукімі(нічні анімки,споглядання Місяцем)та перегляди аніме на великому екрані.Окрім цього ще є можливість пограти у настільний теніс та багато чого іншого.
Анімка №70
Анімка №64
День анімешника 2016
Ситуація станом на кінець 2016 - 2017 роки
Десь після нового року 2017, організацію анімки очолив Купріян. Взимку-влітку у лад анімок прийшла більш-менша стабільшість, оскільки на анімках формується чергова версія власної спільноти, яка потихеньку рухається від каваю до зірок. Під впливому Некоґамі та Купріяна були відновлені щоанімкові листівки. Переважна більшість анімок проводилися на Лісовій/Нивках, але бличже до літа колекція місць урізноманітнилася завдяки пропозиціям з народу.
Традицією, вочевидь став шашлик на Дурці, бо в грудні він був проведений як пам'ять тих самих шашликів, коли анімку було вигнано з Генштабу і вона піддалася скитанням у тих місцях.
Починаючи з Дня анімешника 2017, анімка отримала нове життя. І коли Курка повернувся зі грузинсько-турецьких пригод, притягши на анімку і Хідео, їх зустріли 50+ осіб, частина з яких були зовсім новими. Тут у першого з'явилася нова ідея - нарешті зробити клубну атрибутику. І відвідувачі анімки отримали значки. Також були провдені тематичні заходи до річниці українського аніме-фендому (20 червня) та третього року існування київської філії Клубу (остання неділя серпня).
Некоґамі періодично організовує цукімі в теплий період. Впродовж таких періодів 2016 та 2017 року компанія цукімі в основі своїй застоїлася, але також помітні візити якісно нових людей. Авдиторія тримається на рівні доволі старшого віку, завдяки чому можна без остраху ставитися до алкоголю. Основими місцями проведення стала зупинка біля колишнього табору на Трухановому острові. Також квартири за індивідуальними домовленостями.
В результаті доволі безпричинного відходу частини учасників напочатку осені, організатором анімок з 10 вересня стає Кирило. Анімки під в час його організаторства згадуються як доволі лампові. Кирило справді робив певні дії для щастя народу, наприклад купував усім закусок та води. Але при виникненні проблем виявляв себе безхарактерно і після десь місяця організаторства злився.
З кінця жовтня організатором анімок стає Флешка, до якої підтягуються усі охочі зробити анімку кращою. Підтягується Рьо, який водить всіх у Глобус кожної третьої неділі місяця. Наприкінці року починається утворення якоїсь подоби самосвідомого товариства організаторів.
Святкування дня анімешника
Кожного року в Києві святкується неофіційне свято день анімешника. Цього року він складався з двох частин - прогулянки містом від Майдану Незалежності і до Маріїнського парку, та вечірки у клубі. Клуб організовував саме прогулянку. Першим етапом була лотерея. Першим 100 відвідувачам були видані колекційні картки з номерами, а з них методом рандому обрали 5 щасливчиків, що отримали плакати. Потім, після переміщення до арки Дружби народів, було проведено конкурс плакатів, та було зроблено традиційне колективне фото на день анімешника. І на вже ракушці відбулася завершальна частина святкування дня анімешника, що складалася з квесту, та конкурсу косплеєрів. Після чого частина людей пішла святкувати далі у клуб, а частина залишилася на пікнік.
2015 рік
2016 рік
2017 рік
Чібіки
Як і у львівському клубі, в київських міцуруках час від часу друкують та роздають чібіки. Хоча, широкого дуже розповсюдження Києвом чібіки ще не мають, але вони однозначно сподобалися відвідувачам анімок. Їх наліплюють як на одяг, на телефони, та інші персональні речі, так і наклеюють у рандомних місцях Києва. Знайти їх можна будь де, починаючи від Майдану і завершуючи якимись лівими дахами. Один з чібіків навіть засвітився на якомусь відео.
Також після поширення чібіків, стало відомим таке явище як "синдром Тернополя". Це - патологічне бажання анімешників клеїти чібіки на себе, обличчя, особливо на лоба. Вперше було відмічене у Тернополі, під час поїздки Клубу до ОТАку. Надалі явище неодноразово спостерігалося на анімках. Коли учасники на ОТОБЕ-2017 підходили і роздавали людям чібіки, багато хто з них жартівливо притуляли собі на лоба, імітуючи приклеювання.
Історія адаптації ранобе та манґи
Проблема манґи українською мовою із самого заснування фендому стояла досить гостро. Оскільки україномовний споживач роззосереджений, а українська культура мало підтримувалася державою. Тим не менш 13 листопада 2005 року було створено сайт Уаніме. Цей день шанується нами як день початку українського сканлейту і адаптації манґи українською загалом, оскільки спроб останньої в легальному сегменті не здійснювалося аж до 2009 року.
У 2010 році видавництво "Перо" спробувало видати 8 перших томів різних амеріманґ, але зазнало невдачі, через низький попит. Після цього досвіду, в аніме-клубі "Міцурукі" ще з ранніх пір постало питання про підтримку та навіть провадження українського сканлейту.
У 2011 році ЛАК "Міцурукі" зайнявся адаптацією кількох манґ українською: "Легенда про Коїзумі" (http://uanime.org.ua/manga/94.html) "Будь ласка! Близнята" (http://ww.uanime.org.ua/manga/91.html), допомога в проекті "Великий Куш" (http://ww.uanime.org.ua/manga/40.html) Остання перекладалася з перервами аж до 2013-го року.
Улітку 2011 році президент ЛАК “Міцурукі” Лунсар спільно зі сканлейтерами Madgrind-ом та Samodin-ом створили мануали “Тайпсетинґ” та “Клінінґ”. Мануал досі можна знайти в інтернеті, але світ побачило і аматорське друковане видання.
Восени 2012-го року до пабліку "Українська аніме-спільнота" завітав бітард Курка Аалямб, який шукав місце, де б опублікувати свій переклад "Путівника-довідника по Самурай Чамплу" і лунсар люб'язно погодився робити це в УАС. Надалі, окрім трьох томів цієї інтернет-книги, Куркою упродовж 2013-го року були також перекладені брошура "Гола правда про аніме", "Russell D Jones - Аніме-рецензії: вибране", "Russell D. Jones - Крик Едварда Мунка в аніме" та "Вступ до японської анімації" - відома монографія Бориса Іванова.
З утворенням київської філії клубу "Міцурукі" питання про друкований сканлейт постало з новою силою. Навколо лунали тези "це неможливо і непотрібно", але... В серпні 2014 Лунсар на прохання Курки консультує його зі приводу аспектів технології друку та книговидання. Після перших успіхів Клубу в Києві, Хідео рекомендує Курці до уваги старого організатора анімок в Києві, який "щось там поривався щодо манґи". Цією особою виявляється Ґоркон, який уміє в сканлейт і додрукарську підготовку. Також ранній етап розвитку КАК осяяла інтернет-адаптація кількох розділів манґ “Атака титанів” та “Клуб світла Лічі” у перекладі Сей.
Для проби обирається готовий переклад “Ножа” перекладачки Rosava. Orfeefro робить обкладику. Хоч і планувалося зробити цілу книгу, але вирішили, що річ маловідома і брошури буде достатньо. Для друку як даної, так і всіх манґ та ранобе аж до 2017 року використовувався фінансовий фонд клубу "Міцурукі" - себто можна сказати, що українській манзі допомогла народитися київська анімка, з залишків збору своїх щонедільних зустрічей. І врешті 25 березня 2015 – видано манґу «Ніж» у вигляді брошури А5, 48 сторінок.
На цьому активісти Міцурукі вирішили не зупинятися і в березні було куплено том “Дівчинки, що стрибала крізь час” для сканування. Долучається клінер Tiarita, тайпсетер DEMO, у консультуванні певну участь також бере Madgrind. Пізніше долучаються клінер Orotandr та тайпсетер Meulin. У червні 2015 року манґа побачила світ.
Взимку 2015-16 року Курка разом з Орфеефро та Лунсаром у ролі обкладинкоробів макетує та видаєманґи "Атака титанів", "Великий куш", "Чобіти", "Хвіст феї". Також у 2015 році було видане перше ранобе українською мовою брошуру "Місячний корал" у перекладі Гвена та Маслінки, обкладинка Лунсара. А навесні 2016 відбувається друк повноцінної ранобе-книги "Вовчиця та спецї, книга 1" за редакцією Джойса і у перекладі ряду випадкових добровольців.
До перекладів ранобе Курка підійшов оригінально. Було вирішено, що оскільки напевно з англійської ніхто і ніколи це перекладати не буде, то переклад буде зроблено на основі гугл-транслейту з російської+редактор на кожен розділ+головний редактор книги у цілому.
На якомусь етапі це звісно спричинювало бугурти, але коли, підтриманий анонімним меценатом, результат полився рікою наприкінці 2017 року у вигляді довидання "Вовчиці" та видання "Меланхолії Харухі Судзумії" і "Ласкаво просимо до НХК", мало хто вже сумнівався, що хтось його колись ще перекладе краще. Також було видано "Історії монстрів" у перекладі Рестлеса із англійської.
Також готується перевидання багатьох манґ. І все дякуючи одному чувакові, який відданий Міцурукі, і якому не байдуже на долю манґи українською і на українських сканлейтерів зокрема.
Манґа у друці. Фендом у безпеці.
