Проросійський реванш: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
Рядок 7: Рядок 7:
21 квітня зе.jpg|Ви ще дивуєтесь, чому простий нарід проголосував за зе?
21 квітня зе.jpg|Ви ще дивуєтесь, чому простий нарід проголосував за зе?
</gallery>
</gallery>
У 2019-му році вперше в історії України до влади прийшов не умовний "[[Помаранчева революція|помаранчевий]]" чи "[[Регіонал|синьо-білий]]", а позасистемний кандидат, що не був ні тим ні іншим. Простіше кажучи, до влади прийшло уособлення принципу "[[какая разніца]]", яким є більша частина населення [[Україна|України]] станом на {{АктуальнеРік}}. Відповідно, послабленням загального прокраїнського середовища, а також розбратом національно-демократичних сил навколо питання ''"чи підтримувати [[Порошенко|баригу]] на виборах 2019?"'' скористалися регіонали для відбиття певних дивідентів та відновлення втрачених у 2014 році позицій. Втім, реванш був би неможливий без створення сприятливого для нього середовища за правління сивочолого гетьмана. Скажімо, з 2018 року в Українському медіапросторі помітний стрімкий зріст популярності проросійських нарративів на хвилі незадоволення чинною владою. У 2018 медіахолдинг [[Медведчук]]а значно посилюється за рахунок укладання договорняка з патріотичною владою. ''"Ви нас не чіпаєте, а ми час від часу транслюємо як порох перерізає стрічки та відкриває якісь об'єкти."'' Кум [[Путін]]а саме за Порошенка розбудував медіа-імперію з просування проросійських тез, які у дивному симбіозі сплітались з дійсними на той час вимогами ([[Закон про мову|квоти на україніську мову в етері]] до прикладу). В цей самий час підіймають голову "[[Московська культура|скрєпні]]" організації по типу "[[Традиція і Порядок]]" і набирає популярності [[Шарій]], [[Деградація ЄС|євроскептицим]], конспірологічні теорії про "зовнішнє управління" та інші [[Сорос]]о-байки. До того ж, з приходом до влади, п'ятий президент не провів до кінця люстрацію, а також занадто довго загравав з [[малорос|проросійським електоратом]] перед тим як приміряти амплуа "[[Державництво|Державника]]". Ба більше, до 2018-го була успішно випиляна проукраїнська опозиція, яка складала хоч якусь конкуренцію сивочолому (Народний фронт і добробати). Узурпувавши "патріотичну двіжуху" на собі, Порошенко своїми невдачами та відвертими пройобами значно підтопив її позиції. ''"А, ось бачите: носить вишиванку, а який барига! Виходить, що [[мова не нагодує]]! І взагалі ці ваші патріоти - якась секта чинного прєзіка. Фу таким буть."'' - все частіше лунало на влицях вашого міста. Що, з рештою, і призвело до катастрофи - критичного падіння рейтингу БПП, відсутності адекватної альтернативи і без того зашквареному Пороху, а також початку політичного шляху для популістичного "какаяразніцьі", який вдало згуртував навколо себе "пересічного громадянина" від Ужгорода до Донбасу. На [[Дебати 2019|дебатах]] Зеля влучно підмітив, що "Я - ваш вирок". Саме ак воно і сталося. Порошенко винен в тому, що такі як Зе прийшли до влади. Його основним же завданням після [[Революція Гідності|Майдану]] було унеможливити будь-які "хитання в бік Москви", що він благополучно не зробив. Хибна дихотомія '''"хто проти Порошенка - той за Росію"''' призвела до відторгнення прокраїнського загалом і на виборах зокрема.
У 2019-му році вперше в історії України до влади прийшов не умовний "[[Помаранчева революція|помаранчевий]]" чи "[[Регіонал|синьо-білий]]", а позасистемний кандидат, що не був ні тим ні іншим. Простіше кажучи, до влади прийшло уособлення принципу "[[какая разніца]]", яким є більша частина населення [[Україна|України]] станом на {{АктуальнеРік}}. Відповідно, послабленням загального прокраїнського середовища, а також розбратом національно-демократичних сил навколо питання ''"чи підтримувати [[Порошенко|баригу]] на виборах 2019?"'' скористалися регіонали для відбиття певних дивідентів та відновлення втрачених у 2014 році позицій. Втім, реванш був би неможливий без створення сприятливого для нього середовища за правління сивочолого гетьмана. Скажімо, з 2018 року в Українському медіапросторі помітний стрімкий зріст популярності проросійських нарративів на хвилі незадоволення чинною владою. У 2018 медіахолдинг [[Медведчук]]а значно посилюється за рахунок укладання договорняка з ''патріотичною'' владою. ''"Ви нас не чіпаєте, а ми час від часу транслюємо як порох перерізає стрічки та відкриває якісь об'єкти."'' Кум [[Путін]]а саме за Порошенка розбудував медіа-імперію з просування проросійських тез, які у дивному симбіозі сплітались з дійсними на той час вимогами ([[Закон про мову|квоти на україніську мову в етері]] до прикладу). В цей самий час підіймають голову "[[Московська культура|скрєпні]]" організації по типу "[[Традиція і Порядок]]" і набирає популярності [[Шарій]], [[Деградація ЄС|євроскептицим]], конспірологічні теорії про "зовнішнє управління" та інші [[Сорос]]о-байки. До того ж, з приходом до влади, п'ятий президент не провів до кінця люстрацію, а також занадто довго загравав з [[малорос|проросійським електоратом]] перед тим як приміряти амплуа "[[Державництво|Державника]]". Ба більше, до 2018-го була успішно випиляна проукраїнська опозиція, яка складала хоч якусь конкуренцію сивочолому (Народний фронт і добробати). Узурпувавши "патріотичну двіжуху" на собі, Порошенко своїми невдачами та відвертими пройобами значно підтопив її позиції. ''"А, ось бачите: носить вишиванку, а який барига! Виходить, що [[мова не нагодує]]! І взагалі ці ваші патріоти - якась секта чинного прєзіка. Фу таким буть."'' - все частіше лунало на влицях вашого міста. Що, з рештою, і призвело до катастрофи - критичного падіння рейтингу БПП, відсутності адекватної альтернативи і без того зашквареному Пороху, а також початку політичного шляху для популістичного "какаяразніцьі", який вдало згуртував навколо себе "пересічного громадянина" від Ужгорода до Донбасу. На [[Дебати 2019|дебатах]] Зеля влучно підмітив, що "Я - ваш вирок". Саме ак воно і сталося. Порошенко винен в тому, що такі як Зе прийшли до влади. Його основним же завданням після [[Революція Гідності|Майдану]] було унеможливити будь-які "хитання в бік Москви", що він благополучно не зробив. Хибна дихотомія '''"хто проти Порошенка - той за Росію"''' призвела до відторгнення прокраїнського загалом і на виборах зокрема.
{{YouTube|align=center|Xx3tNahq54A|Суть причини}}
{{YouTube|align=center|Xx3tNahq54A|Суть причини}}



Версія за 13:39, 24 лютого 2021

Реванш.jpg

Реванш проросійських сил - спершу - політичний мем, породжений Європейською Солідарністю і особисто Порохом, згодом - реальність для 2019-2020 років.

Передумови

У 2019-му році вперше в історії України до влади прийшов не умовний "помаранчевий" чи "синьо-білий", а позасистемний кандидат, що не був ні тим ні іншим. Простіше кажучи, до влади прийшло уособлення принципу "какая разніца", яким є більша частина населення України станом на 2023. Відповідно, послабленням загального прокраїнського середовища, а також розбратом національно-демократичних сил навколо питання "чи підтримувати баригу на виборах 2019?" скористалися регіонали для відбиття певних дивідентів та відновлення втрачених у 2014 році позицій. Втім, реванш був би неможливий без створення сприятливого для нього середовища за правління сивочолого гетьмана. Скажімо, з 2018 року в Українському медіапросторі помітний стрімкий зріст популярності проросійських нарративів на хвилі незадоволення чинною владою. У 2018 медіахолдинг Медведчука значно посилюється за рахунок укладання договорняка з патріотичною владою. "Ви нас не чіпаєте, а ми час від часу транслюємо як порох перерізає стрічки та відкриває якісь об'єкти." Кум Путіна саме за Порошенка розбудував медіа-імперію з просування проросійських тез, які у дивному симбіозі сплітались з дійсними на той час вимогами (квоти на україніську мову в етері до прикладу). В цей самий час підіймають голову "скрєпні" організації по типу "Традиція і Порядок" і набирає популярності Шарій, євроскептицим, конспірологічні теорії про "зовнішнє управління" та інші Соросо-байки. До того ж, з приходом до влади, п'ятий президент не провів до кінця люстрацію, а також занадто довго загравав з проросійським електоратом перед тим як приміряти амплуа "Державника". Ба більше, до 2018-го була успішно випиляна проукраїнська опозиція, яка складала хоч якусь конкуренцію сивочолому (Народний фронт і добробати). Узурпувавши "патріотичну двіжуху" на собі, Порошенко своїми невдачами та відвертими пройобами значно підтопив її позиції. "А, ось бачите: носить вишиванку, а який барига! Виходить, що мова не нагодує! І взагалі ці ваші патріоти - якась секта чинного прєзіка. Фу таким буть." - все частіше лунало на влицях вашого міста. Що, з рештою, і призвело до катастрофи - критичного падіння рейтингу БПП, відсутності адекватної альтернативи і без того зашквареному Пороху, а також початку політичного шляху для популістичного "какаяразніцьі", який вдало згуртував навколо себе "пересічного громадянина" від Ужгорода до Донбасу. На дебатах Зеля влучно підмітив, що "Я - ваш вирок". Саме ак воно і сталося. Порошенко винен в тому, що такі як Зе прийшли до влади. Його основним же завданням після Майдану було унеможливити будь-які "хитання в бік Москви", що він благополучно не зробив. Хибна дихотомія "хто проти Порошенка - той за Росію" призвела до відторгнення прокраїнського загалом і на виборах зокрема.

Суть причини

Реванш

Ще ніколи електоральна мапа не була такою об'єднаною

Порошенко розгромно програє на виборах 2019-му році (спойлер: 25% проти 73%). До влади, приходить Зеленський на популістичних гаслах, та зі світоглядом, який сповідує більша частина населення. Авжеж, звична проукраїнська риторика похитнулась в сторону помірковано-малоросійської на поталу рейтингам та "народному схваленнню". Ба більше: величезна кількість патріотів, ба навіть націоналістів у 2019-му голосувала за Зе, оскільки віддавати голос за всіма визнаного мародера їм було неприйнятно. Ядро електорату Вовочкі все ж складала лайт-вата (зичайна вата голоснула за Бойка), а також ті, хто зневірився у Петрі. Таким чином, Слуга народу зібрав у собі як патріотів, що були проти Порошенка, і "какаяразніца", яким "все одно, аби кінець епохи бідності", і вату, яка бачила в Зеленському людину, яка як раз таки і відкотить "згубну прокраїнську політику", и принаймні послабить її. Отже, кожен бачив в ньому щось своє. В політичній науці це зветься big tent party. Порошенко зайняв вигідну, як для опозиції, стратегію. Йому й робити нічого для підняття рейтингу не потрібно було; лиш вказувати на очевидні пройоби зелі та загравання з проросійським електоратом, як зневірені новому гаранті починали переходити в табір євросолідарності. Тим часом, як тільки Зе інавгурується, він розпускає парламент. Рейинги в нього ще захмарно високі. Кувати залізо треба доки гаряче. У жовтні 2019-го Україна обирає новий парламент. Під брендом Зеленського, його партія "Слуга народу" отримує колосальні результати: вперше в історії українського парламентаризму пропрезидентська партія (та й партія взагалі) отримує більшість. Такого не було з часів "Групи 239" - монобільшості комуністів у ВР УРСР 1990-1994 років. Слуги отримали 254 крісла, з 226 потрібних для:

  • Формування уряду
  • Прийняття будь-яких законів окрім змін до Конституції (для цього тре назбирати 300 голосів)
  • Призначення суддів Конституційного суду

Реакція суспільства