Торент

Торент - це технологія, спільнота та багато чого ще. В першу чергу відома тим, що широко використовується для піратства, через торрент-трекери

Теорія

Однорангова мережа, або коротко P2P (Peer-to-peer) це система передачі інформації, в якому один і той самий клієнт може виступати як в ролі отримувача файлів, так і віддавати їх іншим юзерам. В торентівській термінології - це Сіди та Піри.

Що це значить? Теоретично, ніякий центральний сервер вам не потрібен для того щоб отримувати інформацію. За таким принципом колись давно були організовані мережі Fidonet, а також працювати IRC чатики. До якогось моменту навіть Skype користувався P2P для текстового чату. Пакети зі шматками файлів літають напряму між пристроями, децентралізаця мережі, за сприянням Петра Олексійовича

В реальності все трохи інакше: не дивлячись на те, що безпосередньо завантаження та відвантаження пакетів відбувається між клієнтами, в межах клієнту BitTorent для того щоб познайомити ті клієнти один з одним, треба мати сервер-прокладку з відомою адресою, куди можуть звернутись будь-які клієенти. Такою прокладкою виступають здебільшого трекери, куди піри анонсують своє бажання роздавати чи скачувати, і до яких торент-клієнти звертаються щоб отримати список доступних пірів. Власне з цим була пов'язана і основна проблема P2P мереж - якщо всі клієнти офлайн, то ніхто з вами не поділиться інформацією, хоч текстовим чатом, хоч файлом з інформацією. А клієнти мають властивість трохи частіше відключатись і навіть видаляти файли з пам'яті, щоб звільнити місце на диску.

Тому зазвичай всеж-таки сервер в цій схемі присутній. Трекер зберігає файл як звичайний сервер, а сам трекер доступний як пір в роздачі.

Відносно недавно з'явився такий собі DHT. Теоретично це дозволяє ділитись списком пірів з іншими пірами. Але знову ж, на практиці для цього треба мати хоч один пір який в змозі надати DHT, бо в деяких клієнтах такої функції немає взагалі. А тому, доведеться підключатись до сервера хочаб раз. В qBittorent прямо з коробки вбудована функція для пошуку DHT на спеціальних трекерах, що якби взагалі руйнує всю ідею цього вашого DHT. Хоча імплеметація DHT таки трошечки прискорює завантаження, а іноді через DHT вдається підключитись до єдиного робочого піра, якого з якихось причин не анонсовано на трекерах.

Протокол BitTorent дозволяє завантажувати одразу декілька пакетів одного торенту з різних місць, що може робити завантаження трохи швидше ніж з традиційного сервера. Але це при умові, якщо у пірів висока швидкість інтернету на віддачу.

Власне після завантаження завантажений файл замість того щоб лежати без діла на диску, роздається наступному бажаючому. Що, втім, зачно навантажує мережу.

Історія

Ще в далекому дев'яносто якомусь там році на заході різко став популярним Napster - така собі програмка, яка дозволяла ділитись музикою з іншими юзерами. Формально P2P реалізація дозволяла ділитись будь-чим з будь-ким і через це ця платформа дуже швидко набула як популярності так і відомості про всюдисуще зараження усього вірусами.

Napster дуже швидко прихлопнули - сервіс злив ще не випущений трек металіки, через що на них спустили всіх юристів... Та і власне популярність Napster-а обмежувалась хіба що штатами, з їх цим широкополосним інтернетом, до європи, а тим паче і до України ця штука так і не добралась. Втім, за своє недовге життя Napster, по-перше, продемонстрував що P2P мережі можуть бути популярним та ефективним способом передачі файлів, і тим самим народив купу клонів та послідовників. Зокрема, BitTorrent.

Протокол BitTorrent створили трохи пізніше - в 2001 році чи типу того. Чим він відрізнявся від інших P2P мереж на той момент - хер знає, але з часом він оброс функціоналом. Самою програмою BitTorrent як ніхто не користується зарад так ніхто і не користувався в ті часи. Причина проста - вона платна. А ніхто не хотів платити гроші за те, щоб піратити файли.

Хоча формально компанія стверджує, що "ми до піратства не причетні", через що в BitTorent клієнтах зазвичай трекер відсутній. Типу ми тут ні до чого - ця програма просто завантажує файли, а те що з ними робить юзер то вже справа юзера. Хитрі прогери не хотіли повторити долю Napster-а.

А втім, протокол BitTorrent має вільну ліцензію, через що дуже швидко з'явились альтернативні клієнти. Azureus, нині відомий як Vuze - був безкоштовним і завантажував все так само як і інші трекери, був найпопулярнішим трекером, але як назло - був страшно жирним, працював повільно, а до того ж ще і з усіх боків ліз рекламою.

Одного дуже Шведського програміста це не влаштувало. Дехто Людвіг Стрігеус, більше відомий як один з засновників Spotify (насправді абсолютно легендарний персонаж, погугліть якось хто він такий), засів програмувати цей ваш біт-торент клієнт, без реклами та з ціллю створити найменший клієнт з можливих. Ну посидів вуйков за пивом і зробив uTorrent.

Насправді, не uTorrent а μTorrent, де μ - це мікро (прям як в електроніці). Тільки якщо ви не грек, і не радіолюбитель, ви навряд-чи будете запарюватись над цим. Ну і мікроторентом він був названий не просто так: перша версія займала аж цілих 77 кілобайт пам'яті! І це працювало!