Беніто Муссоліні

Сабж з фюрером

Беніто Муссоліні - диктатор Італії в період першої половини XX-го століття. Першим придумав фашизм та запровадив його у своїй державі. Бажав відродити Римську імперію, але епічно зафейлівся: партізани вирішили зробити з нього решето, а після підвісити, як черешню.

До отримання влади

Беніто народився, як і личить справжньому італійцю, в сім'ї де батько був запальним та емоційним любителем політики, соціалістом та анархістом [2]. Батя був ковалем за професією і постійно був в курсі усього тодішнього політичного життя - тому синок змалку був оброблений прохолодними байками про соціалізм, атеїзм, історіями про поганих капіталістів і про принижений робітничо-селянський люд. Та шо там - навіть більше - Беніто отримав своє ім'я на честь мексиканського революціонера та президента Беніто Хуареса, якого батя дуже поважав. Малий Беніто хоч в був запальним, агресивним та емоційним, але дурнем не був - багато читав, мав талант до написання публіцистики і зі шкільних років почав писати різні статті політичного та соціально штибу - Італія в перші роки 20-го століття скажено бурлила різними політичним течіями і особливо соціалістичними мріями. Так шо юнак був майже приречений вкотитися в політику.

Правління

Карикатура 1925 року від, раптово німців.[1]

Із Беніто Муссоліні та його політичною партією, пов’язане закріплення поняття «фашизм», яке з плином часу накопичило в собі низку ганебних і кривавих значень. Цей термін походить із часів Римської імперії, де «fascio» означало пучок, зв’язку. Сам пучок носили римські ліктори - давньоримські чиновники, що поєднували в собі функції охоронців для вищих держслужбовців, також були судовими розпорядниками і, час від часу, катами. Фасції були символом їхньої державної влади. Ну а на старті політичної кар'єри Беніто ніхто не вважав слово "фашист" образливим. Були підйобки в пресі через стиль і зміст виступів Дуче та його зовнішності, але італійське суспільство в той момент було настільки зайобано економічними та соціальними проблемами, бурлило політичним срачами та зрадойобством вищого ґатунку, що ніхто не бачив небезпеки. Італійці масово шукали собі Парядочка і диктатора (наявний король був слабаком і не тягнув на роль жорсткого правителя), але щоб без червоних комуняків.

Основна стаття: Фашист

Насправді Італія Муссоліні сильно відрізнялася від 3-го Райху і тим паче від СРСР. Євреїв тут не гнобили аж до 1943 року, інтелігенції дозволяли таке, за що можна було легко відправитися збирати сніг на Сибір або стати добривом на полях Баварії. За неправильні висловлювання або статейку, що ганьбить добре ім'я Дуче, до вас звісно могли завалитися кремезні хлопці з місцевого відділення фашистської партії і аргументовано пояснити, що ви не праві, навіть виписати штраф, в крайньому випадку підпалити вам будинок, але самі ви залишилися б живі і на волі. Досить демократично як на ті часи.

Муссоліні та культура

Дуче обожнював дражнити і спокушати інтелігенцію «пряниками», дружив з футуристами (наприклад, Томазо Марінетті). Все було не так просто, як в Райху або Союзі. Муссоліні любив тримати свою репутацію в очах освідченого прошарку якомога вище. Тому в Італії частіше застосовувався метод пряника - за абстракціонізм, джаз, кубізм або експресіонізм фашисти не розстрілювали і не саджали в табори. Ба більше, Італія того часу сама породила купу передових і популярних модерністів і активно піарила їх на міжнародній сцені. Наприклад Джорджо де Кіріко, який отримував офіційні замовлення від партії, а італійські спецслужби його і пальцем не чіпали, навіть пускали в США перед самою Другої світовою війною. З огляду на те, що картини Де Кіріко були заповнені аж ніяк не вождями, селянами з робітниками, а розчленованими манекенами, сюрреалістичними пейзажами в стилі Далі та іншими сакральними символами, то фашистський режим італійців виглядає навіть прогресивним і толерантним для тих часів.

Хоча у Дуче був в кишені штат придворних тоталітарних творців, які штампували цілком собі тоталітарні дженерік висери, що були без коливань забуті самими італійцями, як тільки їх примусово демократизували англійці і американці. Щодо журналістів та літераторів Дуче (який сам довго був журналістом та редактором) намагався змусити їх отримувати спеціальні сертифікати від фашистської партії на право працювати в ЗМІ, але такі італійці успішно клали прутня на цю вимогу, бо хоч їм і хотілося залізного порядку але повноцінний тоталітаризм а-ля Совок то вже було занадто для культурної італійської душі.

Дучерея

• 

  Кубічний Дуче

• 

  Дуче пафосний

• 

  Дуче в іншій уніформі

• 

  Класичне тоталітарне мистецтво

• 

  Дуче-сфінкс, випиляний в горах Ефіопії італійцями.

• 

  Муссоліні проектує міста

• 

  Муссоліні приборкує єврейського лева

• 

  Мрії про захоплення Африки

• 

  "Безперервний профіль Дуче"

• 

Фейл

Головне - вчасно зіскочити з палаючого літака.

• 

  Італійці мріяли воювати як римляни, але не подужали.

• 

  Спагеті-пропаганда про лідерів демократії

• 

  Спагеті-пропаганда про американців

• 

Галерея

Цікаві відео

Чому диктатори пишуть книжки? Про Муссоліні з 13-ї хвилини.

Див. також

• Фашизм
• Гітлер
• Нацизм
• Друга світова війна
• Тоталітарне мистецтво

Портал "Історія"