Лі Куан Ю

Матеріал з Енциклопедія Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міцний господарник на обкладинці Таймс

Лі Куан Ю (Lee Kuan Yew) - правитель маленького, але гордого Сінгапуру, диктатор, антикомуніст та міцний азійський господарник. Об'єкт дрочу любителів ефективних диктаторів-економістів бо зробив з колишнього британського стратегічного порту багату країну, з суворими законами, хмарочосами та "порядочком". Фактично, правив Сінгапуром 50 років. Етнічний китаєць.

Британія, Японія і війна.

Напочатку невеликий екскурс в історію. Сингапур це острівна держава на краю Південно-Східної Азії, в екваторіальному кліматі, між Малайзією та Індонезією. Започаткувала місто - Британська імперія і її колоніальні апетити. На початку 19-го століття в цьому регіоні вони шукали де б втикнути зручний форпост та надійну базу для своїх військових та торгових кораблів. Місцеві дрібні князівства те державки не були перепоною для планів британців. Аборигенами тут була ядерна суміш індусів, китайців, малайців та різних дрібних етносів які постійно сралися один з одним і ворогували за контроль над торговими шляхами, бо регіон був і є повний торгових шляхів з купою піратів та смачних торгових кораблів з жирним лутом. Все це ще й підживлювалося давніми релігійними війнами, бо індуси тут люто воювали з мусульманами, а мусульмани намагалися тут колонізувати (з 13-14 століття) найжирніші місця і смертельно навернути в іслам місцевих язичників та частково буддистів.

Лі Куан Ю народився в Сінгапурі в сім'ї китайських переселенців в 1923 році, які давно жили за британськими звичками і юзали щоденно в першу чергу англійську мову. Власне ЛІ китайську мову знав погано, аж до часів поки не зайнявся політикою.

Британський стратегічний порт Сінгапур був головною фортецею імперії в цьому регіоні Азії, тут базувався флот, тут були головні нафтобази і сюди сходилися транзитні торгові шляхи. Але оборона міста в 1941-42 роках виявилася найбільшим ганьбиськом Британії за всю її історію, цей епічний пройоб визнають навіть, власне, британці. Японці захопили, здавалося неприступний і захищений Сінгапур фактично з наскоку, проти них було вдвічі більше британських військ, але японський десант висадився в джунглях і за півтора місяця пройшов 800 кілометрів і атакував Сінгапур з боку джунглів [2]. Як виглядав Сінгапур на початок Другої Світової можна подивитися там.

23 березня 1942 року військова адміністрація оголосила, що відтепер Малайя — невід'ємна частина Японської імперії і "Японія здесь навсігда". Малайя була розділена на десять провінцій, а місто Сінгапур став окремою адміністративною одиницею — Сенан. Для того, щоб жителі Малайї усвідомили, що вони тепер прямі піддані імперії, 29 квітня в усіх містах Малайї була проведена урочиста церемонія святкування дня народження імператора і роздача японських паспортів. В Сінгапурі в церемонії брали участь в основному перелякані китайці та індійці, які насправді не отримали японського громадянства і залишалися для японців підданими ворожих країн. Але картинка для пропаганди була зроблена. Нічого не нагадує?

Лі на момент окупації зміг прилаштуватися до ситуації. Спочатку мутив справи на чорному ринку - бо японці майже ніяк не намагалися відновляти торгівлю, їх цікавило тільки відбудова роздовбаного в боях сінгапурського порту і нафтобаз для потреб свого флоту. А потім вивчив японську і займався роботою на японців. Через свою гарну англійську, він отримав місце в японському департаменті пропаганди що займався промиванням мізків місцевих і насаджувала їм в голови "японській мір". Як не дивно, це ніяк не завадило Лі потім, після війни, повернутися до освіти в Британії в Лондонську школу економіки та Кембридж. Тобто пизди за співпрацю з окупантами йому ніхто не дав, а освіта була здобута солідна та якісна.

Пиздець на старті

Лі на фоні сінгапурських хрущовок. Так долалося зубожіння.

Одразу після капітуляції японців в регіоні почалися нові проблеми - завелися комуністи, які почали свою звичну справу. Заколоти, повстання проти колоніальних властей та місцевих князьків. Комуністів ставало більше з кожним роком, бо СРСР та Китай з усіх сил намагалися розповсюджувати соціалістичну революцію і навіть в голодні післявоєнні роки вбухували купу ресурсів та впливу на роздмухування червоного руху у будь якому куточку світу. А місцеві селяни та робітники були дуже поживним грунтом для усіх тих комуняцьких ідей.

Як стати багатими, але з нюансами.

Лі офіційно декларував, що він антикомуніст, але його справи показували що він спокійно переймав соціалістичні методи управління, заради власних цілей. Лі водив дружбу з китайським генсеком-реформатором Ден Сяопіном, а той в свою чергу ставив Лі у себе в КНР як приклад для наслідування.

« Я ніколи не розумів, чому західні педагоги-методисти виступають проти тілесних покарань. Нічого страшного ані зі мною, ані з моїми однокашниками не сталося »

Взагалі то вражають масштаби дрессування сінгапурців, які незмінна влада проводила десятки років. Це нагадувало соціалістичний табір, але де суворі закони і цензура компенсуються грошима, якісною освітою і можливостями розбагатіти. Усіх сінгапурців за тридцять років примусили вивчити англійську мову так щоб від зубів відскакувало - за задумкою Лі це повинно було компенсувати етнічну строкатість держави, де через вулицю жили індуси, малайці киатйці та усі інші. Вождь Сінгапуру відкрито погано ставився до мусульман і намагався примусити їх асимілюватися якщо вони хотіли жити в Сінгапурі. Побиття палками практикується і досі офіційно як вирок суду, а не лише по бажанню лівої п'ятки поліцейського якому ти не сподобався. Сінгапур і досі залишається країною з найбільшою концентрацією відеокамер та систем відслідковування на вулицях і в будинках. Навіть китайці КНР досі не досягнули такого рівня кібер-гулагу.


Сучасність та пам'ять про вождя

Сінгапурське диво і Лі

Як за 25 років перетворити країну на "ідеальну державу".
Лі Куан Ю і справжня ціна Сінгапурського дива.
ЕКОНМІЧНЕ ДИВО
Сінгапур: секрети економічного успіху


Див. також

Посилання