Муаммар Каддафі

Наймодніший серед колег-диктаторів

Муаммар Каддафі — колишній лівійський ~~Сталін~~ ~~президент, імператор, цар, генсек~~ лідер в окулярах, вождь і «глава народу», типовий диктатор з підвищеним ВВВ, злодій-бабій з золотими пістолетами, корупціонер, що прославився на весь світ своїми гучними погрозами на адресу США, популсіст-соціаліст, воювака з сусідами, махінатор нафтою і фінансовими потоками з країнами ЄС. Розбудував тоталітарну державу з кумівством і паханатом без всякого натяку на демократію в окремій Лівії і закономірною розрухою під фінал. Безславно отримав поразку в громадянській війні з епічним груповим ~~добиванням~~ Fatality знятим на камери і протрансльованим на весь світ.

Успішний молодий офіцер

Лівія більшу частину своєї історії була постійно підкорена різними пафосними завойовниками і постійно була прохідним двором для них. Місцеві племена звикли за століття петляти або домовлятися з тими хто приходив до них з великим арміями. Зазвичай усілякі римляни, греки, араби, турки та італійці не рипалися далі узбережжя і місцеві, що жили вглибині материка, могли відносно спокійно класти прутня на усіляких колонізаторів, головне щоб не відсвічували. Не гребували пустельні лівійці і набігами на приморські міста, де сиділа колоніальна адміністрація і було багато смачного луту. Тобто ні в кого тут не було відчуття що вони усі якісь лівіці - в першу чергу люди ідентифікували себе по родам та племенам. Італійці на початку 20-го століття віджали Лівію у центрального турецького уряду і зробили собі тут колонію (хоча контролювали вони місцеві пустелі та оази, чесно кажучи, хуйово). Але вельми швидко все проїбали, сподіваючись, що усе за них на полі бою зроблять нацики Гітлера, залупилися на британців та американців у Другій Світовій і несподівано для себе - просрали. Італійська армія в Африці воювала погано, особливо в пустелях і не дуже то і хотіла здихати. Без зайвих рефлексій італійці спихнули свою колоніальну Лівію і зайнялися більш цікавими для себе справами - срачами всередині Італії, де була неілюзорна загроза комуністичного заколоту та громадянської війни одразу після 1945-го року.

Лівія після війни отримала незалежність і стала офіційною конституційною монархією. У короля була повна срака з грошима та і на місцях родо-племінний устрій нікуди не подівся з відповідним відношенням до центральної влади. Земля була погана, а виробництва фактично не було. Але на початку 1950-х в пустелі раптово знайшли дуже багаті родовища нафти і країна потроху почала вибиратися з нищукової долі, почалося хоч якесь будівництво та покращення. Звісно більшість бабла осідала на рахунках королівської сім'ї та чиновників. Це більше всього не подобалося офіцерам середньої та молодшої ланки. 1 вересня 1969 року заколотники підгадали момент коли король був за кордоном і швиденько захопили владу фактично без крові.

Офіцерів-заколотників було мало, не більше сотні, але їм ніхто не чинив опір. Ватажком був, звісно, наш герой статті - молодий полковник Муаммар Каддафі. На початку звісно усі лівійці були у захваті від молодого вождя, який навіть примусив згорнути в Лівії британські та американські військові бази, перерозподілив гроші від продажу нафти і чудово умів висмоктувати гроші та зброю з СРСР. На місцевих євреїв та іноземців накинули репресії і конфіскацію власності, звісно на користь бідного лівійського народу.