Лі Куан Ю

Міцний господарник на обкладинці Таймс

Лі Куан Ю (Lee Kuan Yew) - правитель маленького, але гордого Сінгапуру, диктатор, антикомуніст та міцний азійський господарник. Об'єкт дрочу любителів ефективних диктаторів-економістів бо зробив з колишнього британського стратегічного порту багату країну, з суворими законами, хмарочосами та "порядочком". Фактично, правив Сінгапуром 50 років. Етнічний китаєць.

Британія, Японія і війна.

Напочатку невеликий екскурс в історію. Сингапур це острівна держава на краю Південно-Східної Азії, в екваторіальному кліматі, між Малайзією та Індонезією. Започаткувала місто - Британська імперія і її колоніальні апетити. На початку 19-го століття в цьому регіоні вони шукали де б втикнути зручний форпост та надійну базу для своїх військових та торгових кораблів. Місцеві дрібні князівства те державки не були перепоною для планів британців. Аборигенами тут була ядерна суміш індусів, китайців, малайців та різних дрібних етносів які постійно сралися один з одним і ворогували за контроль над торговими шляхами, бо регіон був і є повний торгових шляхів з купою піратів та смачних торгових кораблів з жирним лутом. Все це ще й підживлювалося давніми релігійними війнами, бо індуси тут люто воювали з мусульманами, а мусульмани намагалися тут колонізувати (з 13-14 століття) найжирніші місця і смертельно навернути в іслам місцевих язичників та частково буддистів.

Лі Куан Ю народився в Сінгапурі в сім'ї китайських переселенців в 1923 році, які давно жили за британськими звичками і юзали щоденно в першу чергу англійську мову. Власне ЛІ китайську мову знав погано, аж до часів поки не зайнявся політикою.

Британський стратегічний порт Сінгапур був головною фортецею імперії в цьому регіоні Азії, тут базувався флот, тут були головні нафтобази і сюди сходилися транзитні торгові шляхи. Але оборона міста в 1941-42 роках виявилася найбільшим ганьбиськом Британії за всю її історію, цей епічний пройоб визнають навіть, власне, британці. Японці захопили, здавалося неприступний і захищений Сінгапур фактично з наскоку, проти них було вдвічі більше британських військ, але японський десант висадився в джунглях і за півтора місяця пройшов 800 кілометрів і атакував Сінгапур з боку джунглів [2]. Як виглядав Сінгапур на початок Другої Світової можна подивитися там.

23 березня 1942 року військова адміністрація оголосила, що відтепер Малайя — невід'ємна частина Японської імперії і "Японія здесь навсігда". Малайя була розділена на десять провінцій, а місто Сінгапур став окремою адміністративною одиницею — Сенан. Для того, щоб жителі Малайї усвідомили, що вони тепер прямі піддані імперії, 29 квітня в усіх містах Малайї була проведена урочиста церемонія святкування дня народження імператора і ~~роздача японських паспортів~~. В Сінгапурі в церемонії брали участь в основному перелякані китайці та індійці, які насправді не отримали японського громадянства і залишалися для японців підданими ворожих країн. Але картинка для пропаганди була зроблена. Нічого не нагадує?

Лі на момент окупації зміг прилаштуватися до ситуації. Спочатку мутив справи на чорному ринку - бо японці майже ніяк не намагалися відновляти торгівлю, їх цікавило тільки відбудова роздовбаного в боях сінгапурського порту і нафтобаз для потреб свого флоту. А потім вивчив японську і займався роботою на японців. Через свою гарну англійську, він отримав місце в японському департаменті пропаганди що займався промиванням мізків місцевих і насаджувала їм в голови "японській мір". Як не дивно, це ніяк не завадило Лі потім, після війни, повернутися до освіти в Британії в Лондонську школу економіки та Кембридж. Тобто пизди за співпрацю з окупантами йому ніхто не дав, а освіта була здобута солідна та якісна.

Малайя і Сінгапур в часи війни
1942. Японці віджали собі Сінгапур.
Знову японці в місті. Лютий 1942 року.

Пиздець на старті

Лі на фоні сінгапурських хрущовок. Так долалося зубожіння.

Одразу після капітуляції японців в регіоні почалися нові проблеми - завелися комуністи, які почали свою звичну справу. Заколоти, повстання проти колоніальних властей та місцевих князьків. Комуністів ставало більше з кожним роком, бо СРСР та Китай з усіх сил намагалися розповсюджувати соціалістичну революцію і навіть в голодні післявоєнні роки вбухували купу ресурсів та впливу на роздмухування червоного руху у будь якому куточку світу. А місцеві селяни та робітники були дуже поживним грунтом для усіх тих комуняцьких ідей.

Гівно та палки Сінгапуру. 1950-ті роки
Сингапурці почали грати на карті де було 0 ресурсів та на гард-моді

Як стати багатими, але з нюансами.

Агітплакат 1980-х. Не робіть більше двох дітей, бо Сінгапур не латексний. [1]
Опис2

Сучасність та пам'ять про вождя

В старі рокі
В зрілі роки
Видавалося в Україні

Сінгапурське диво і Лі

Як за 25 років перетворити країну на "ідеальну державу".	Лі Куан Ю і справжня ціна Сінгапурського дива.	ЕКОНМІЧНЕ ДИВО
Сінгапур: секрети економічного успіху