Лі Куан Ю
Лі Куан Ю (Lee Kuan Yew) - правитель маленького, але гордого Сінгапуру, диктатор, антикомуніст з комуністичним методами правління та міцний азійський господарник. Об'єкт дрочу любителів ефективних диктаторів-економістів, бо зробив з колишнього британського стратегічного порту багату країну, з суворими законами, хмарочосами та "порядочком". Фактично, правив Сінгапуром майже 50 років. Етнічний китаєць.
Британія, Японія і війна.
Напочатку невеликий екскурс в історію.
Сінгапур це острівна держава на краю Південно-Східної Азії, в екваторіальному кліматі, між Малайзією та Індонезією. Започаткувала місто - Британська імперія і її колоніальні апетити. На початку 19-го століття в цьому регіоні вони шукали де б втикнути зручний форпост та надійну базу для своїх військових та торгових кораблів. Місцеві дрібні князівства те державки не були перепоною для їх планів. Аборигенами тут жили ядерна суміш з індусів, китайців, малайців та різних дрібних етносів, які постійно сралися один з одним і ворогували за контроль над торговими шляхами, бо регіон був (і є) повний торгових шляхів з купою піратів та смачних торгових кораблів з жирним лутом. Все це ще й підживлювалося давніми релігійними війнами, бо індуси тут люто ворогували з мусульманами, а мусульмани намагалися тут колонізувати (з 13-14 століття) найжирніші місця і смертельно навернути в іслам місцевих язичників та частково буддистів.
Лі Куан Ю народився в Сінгапурі в сім'ї китайських переселенців в 1923 році, які давно жили за британськими звичками і юзали щоденно в першу чергу англійську мову. Власне Лі китайську мову знав погано, аж до часів поки не зайнявся політикою.
Британський стратегічний порт Сінгапур був головною фортецею імперії в цьому регіоні Азії, тут базувався флот, тут були головні нафтобази і сюди сходилися транзитні торгові шляхи. Але оборона міста в 1941-42 роках виявилася найбільшим ганьбиськом Британії за всю її історію, цей епічний пройоб визнають навіть, власне, британці. Японці захопили, здавалося неприступний і захищений Сінгапур фактично з наскоку, проти них було вдвічі більше британських військ, але японський десант висадився в джунглях і за півтора місяця пройшов 800 кілометрів і атакував Сінгапур з боку джунглів [2]. Як виглядав Сінгапур на початок Другої Світової можна подивитися там.
23 березня 1942 року військова адміністрація оголосила, що відтепер Малайя — невід'ємна частина Японської імперії і "Японія здесь навсігда". Малайя була розділена на десять провінцій, а місто Сінгапур став окремою адміністративною одиницею — Сенан. Для того, щоб жителі Малайї усвідомили, що вони тепер прямі піддані імперії, 29 квітня в усіх містах Малайї була проведена урочиста церемонія святкування дня народження імператора і роздача японських паспортів. В Сінгапурі в церемонії брали участь в основному перелякані китайці та індійці, які насправді не отримали японського громадянства і залишалися для японців підданими ворожих країн. Але картинка для пропаганди була зроблена. Нічого не нагадує?
Лі на момент окупації зміг прилаштуватися до ситуації. Спочатку мутив справи на чорному ринку - бо японці майже ніяк не намагалися відновляти торгівлю, їх цікавило тільки відбудова роздовбаного в боях сінгапурського порту і нафтобаз для потреб свого флоту. А потім вивчив японську і займався роботою на японців. Через свою гарну англійську, він отримав місце в японському департаменті пропаганди що займався промиванням мізків місцевих і насаджувала їм в голови "японській мір". Як не дивно, це ніяк не завадило Лі потім, після війни, повернутися до освіти в Британії в Лондонську школу економіки та Кембридж. Тобто пизди за співпрацю з окупантами йому ніхто не дав, а освіта була здобута солідна та якісна.
Пиздець на старті
Одразу після капітуляції японців в регіоні почалися нові проблеми - завелися комуністи, які почали свою звичну справу. Заколоти, страйки, повстання проти колоніальних властей та місцевих князьків. Комуністів ставало більше з кожним роком, бо СРСР та Китай з усіх сил намагалися розповсюджувати соціалістичну революцію і навіть в голодні післявоєнні роки вбухували купу ресурсів та впливу на роздмухування червоного руху у будь якому куточку світу. А місцеві селяни та робітники були дуже поживним грунтом для усіх тих комуняцьких ідей.
Лі, як молодий юрист, що повернувся з Британії після навчання, пішов спочатку працювати у місцеву пробританську партію, а потім профсоюзні робітники.
Як стати багатими, але з нюансами.
Лі офіційно декларував, що він антикомуніст, але його справи показували що він спокійно переймав соціалістичні методи управління, заради власних цілей. Лі водив дружбу з китайським генсеком-реформатором Ден Сяопіном, а той в свою чергу ставив Лі у себе в КНР як приклад для наслідування.
| « | Я ніколи не розумів, чому західні педагоги-методисти виступають проти тілесних покарань. Нічого страшного ані зі мною, ані з моїми однокашниками не сталося | » |
— |
Взагалі то вражають масштаби дрессування сінгапурців, які незмінна влада проводила десятки років. Це нагадувало соціалістичний табір, але де суворі закони і цензура компенсуються грошима, якісною освітою і можливостями розбагатіти. Усіх сінгапурців за тридцять років примусили вивчити англійську мову так щоб від зубів відскакувало - за задумкою Лі це повинно було компенсувати етнічну строкатість держави, де через вулицю жили індуси, малайці киатйці та усі інші. Вождь Сінгапуру відкрито погано ставився до мусульман і намагався примусити їх асимілюватися якщо вони хотіли жити в Сінгапурі. Побиття палками практикується і досі офіційно як вирок суду, а не лише по бажанню лівої п'ятки поліцейського якому ти не сподобався. Сінгапур і досі залишається країною з найбільшою концентрацією відеокамер та систем відслідковування на вулицях і в будинках. Навіть китайці КНР досі не досягнули такого рівня кібер-гулагу.
Агітплакат 1980-х. Не робіть більше двох дітей, бо Сінгапур не латексний. [1]
Сучасність та пам'ять про вождя
Сини та дочка диктатора перейняли його справу і спокійно займають при владі керівні посади.
Сінгапурське диво і Лі
Див. також
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||